Рішення № 102375399, 28.12.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/1025/2021

Єдиний унікальний номер судової справи 225/6155/21

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2021 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участю:

секретаря Федорцової І.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області ( 85200 Донецька обл., м. Торецьк, вул. Руднична ,35 ЄДРПОУ 04396986) про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 .

Ухвалою від 23.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що сторони у справі перебували у шлюбі, який рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 03 квітня 2015 року було розірвано. Під час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , на утримання якого з відповідача ОСОБА_2 за рішенням суду від 04 липня 2014 року стягнено аліменти в розмірі ј частини від його доходу щомісяця.

Позивач вказує, що станом на 17.09.2021 року по відкритому виконавчому провадженню у Торецькому відділі ДВС у Бахмутському районі Донецької області створилась заборгованість на загальну суму 142537,52 коп.

13 вересня 2021 року відповідач у приватного нотаріуса Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області склав заяву про не заперечення проти позбавлення його ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Данна заява зареєстрована в реєстрі за №3155.

Дитина навчається в 2-Б класі ЗЗСО І-ІІІ ступенів №3 «СШ» м. Торецьк. Батько вихованням дитини не займається, батьківські збори ніколи не відвідував, успіхами дитини не цікавиться. Дитина проживає й зареєстрований разом з позивачем у справі, її братом ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 займається влаштуванням особистого життя, проживає окремо, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не цікавиться його здоров`ям та не займається його лікуванням, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, не забезпечує необхідним харчуванням.

Також позивач зазначає, що з її боку жодних перешкод щодо спілкування батька з дитиною не створювалось, однак не зважаючи на це, відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його бажання виховувати дитину та надавати йому матеріальну допомогу.

Отже, у зв`язку з викладеними обставинами в позові ставиться питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, надала до суду заяву з проханням справу розглядати без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надав до суду заяву з проханням справу розглядати без його участі , зазначив, що позов визнає в повному обсязі.

Представник служби у справах дітей Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області в підготовче засідання також не прибула, надала заяву з проханням справу розглядати без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідив матеріали справи, з`ясував обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

Суд зазначає, що між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України та іншими нормативно - правовими актами.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками в свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 12).

Рішенням суду від 03 квітня 2015 року шлюб між батьками малолітнього ОСОБА_2 було розірвано (а.с.13).

Відповідно до довідки про склад сім`ї малолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.18).

05.08.2014 року постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 04.07.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 (а.с.14).

Разом з цим, відповідно до розрахунку заборгованості від 17.09.2021 року № 44282076, станом на 17.09.2021 року по відкритому виконавчому провадженню у Торецькому відділі ДВС у Бахмутському районі Донецької області створилась заборгованість на загальну суму 142537,52 коп. (а.с. 16-17).

Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Рижковим О.О., та зареєстрованої в реєстрі за № 3155, відповідач не заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.20).

Висновком Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області № 61 від 15.12.2021 року, вважається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Визначено, зокрема, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування.

Частиною 1, 2 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ті ж самі принципи закріплені Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно п.6. та п.7 якої проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

За змістом ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. п. 2 - 5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Пунктами 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» встановлено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК ( 2947-14 ). Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. Відповідно до ст. 165 СК ( 2947-14 ) з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи досліджені судом докази ухилення відповідача від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, зважаючи на наявний в матеріалах справи висновок служби у справах дітей, добровільну згоду на позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позову та наявності правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення його батьківських прав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Є.В. Челюбєєв