Рішення № 102374652, 30.12.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10453/21

Провадження № 2/727/2887/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Гладкій Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», де третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступає приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, де третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступає приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №7273 про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість в розміі 16551,98 грн. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 0502689854 від 07.11.2018 року укладеним із ТОВ «ІНФІНАНС», правонаступником прав якого є ТОВ «Фінпром Маркет». Стягнення платежу проводиться з період з 12.06.2019 року по 10.02.2021 року.

Зазначає, що жодних кредитних договорів між ним та ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Фінпром Маркет», який є правонаступником усіх прав за кредитним договором, як зазначено у виконавчому написі №7273 від 10.02.2021 року, та відповідно грошових коштів не отримував.

Вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за №7273, є незаконним і не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений всупереч нормам, передбаченим постановою КМУ №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі написів нотаріусів».

Позивач посилається на те, що основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус не дотримався умов, за якими виконавчий напис може бути виконаний, зокрема відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, виписка з рахунку, розрахунок боргу.

Безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутность будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, які згідно Переліку є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Для вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису банк повинен був надати нотаріусу первинні документи, що підтверджують надання кредитних коштів позичальнику: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Оскільки таких документів стягувач нотаріусу не надав, виконавчий напис вчинено з порушенням встановленого законом порядку.

На основі викладеного, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за №7273.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, однак представник позивача спрямувала до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання від нього до суду не надходило

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання від нього до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 10.02.2021 року приватним нотаріусом був вчинений виконавчий напис за реєстровим №7273. Відповідно до вказаного документа нотаріус звернув стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №0502689854 від 07.11.2018 року, укладеним із ТОВ «ІНФІНАНС», правонаступником прав якого є ТОВ «Фінпром Маркет». Стягнення платежу проводиться в період з 12.06.2019 року по 10.02.2021 року у розмірі: 4010,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 12491,98 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами і комісією; 50,00 грн. за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату в розмірі 650,00 грн.Загальна сума, що підлягає стягненню 16551,98 грн. (а.с.13).

11.06.2021 року приватним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Одеса) Абловою О.А. було відкрито виконавче провадження ВП №65700632 з виконання виконавчого напису №7273 (а.с.15).

Також, ухвалою суду від 27.10.2021 року було задоволено клопотання позивача та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. належним чином завірені копії документів і матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис №7273, вчинений 10.02.2021 року. (а.с.25).

Однак, від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на адресу суду не надійшли витребувані згідно ухвали суду від 27.10.2021 року документи.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 зазначеного Порядку.

Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 3.1 п. 3 глави 16 вказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм суд приходить до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з зазначеним Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №61-154 св18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис від 10.02.2021 року №7273 не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, оскільки, вчинений не на передбаченому Переліком борговому документі – оригінал кредитного договору, засвідченій виписці з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а також відсутні докази безспірності заборгованості, яка була стягнута з позивача на користь відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги частково про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує і факт визнання відповідачем позову в цій частині.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а тому слід визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, задовольнивши позовні вимоги.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Позивачкою була заявлена вимога щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, на суму 4000 грн.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, під час розгляду цивільної справи №753/15687/15-ц (постанова від 14.11.2018р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Так, як вбачається із матеріалів справи, представництво інтересів позивача у суді першої інстанції на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру представляла адвокат Жмакіна Н.В. (а.с.21).

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 14.10.2021 року адвокат Жмакіна Н.В. надала позивачу наступні послуги: надання консультацій , вивчення судової практики, збирання доказів, оформлення і написання позовної заяви, загальною вартістю 4000 грн.(а.с. 19).

Враховуючи вищевикладені обставини а також невелику складність справи даної категорії висловлену з цього приводу позицію представника відповідача, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі, який вказаний у акті приймання передачі наданих послуг в сумі 4000 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи, виходячи із принципу розумності і справедливості, а також надавши оцінку співмірності витрат виконаним роботам та наданим послугам, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 2000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.16, 18, ЦК України, ст.ст.34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.12, 13, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», де третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виступає приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7273від 10.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем,про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 16551,98 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (двох тисяч) гривень на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: