Рішення № 102373275, 01.12.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/8342/21

Провадження № 2-а/932/366/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти батальйону 3 управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Макарова Євгена Андрійовича, Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову інспектора 1 роти батальйону 3 УПП у Дніпропетровській області ДПП Макарова Євгена Андрійовича серії ЕАО № 4795348 від 20 вересня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу та сплачений судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 20 вересня 2021 року інспектор 1 роти батальйону 3 УПП у Дніпропетровській області ДПП Макаров Є.А. виніс постанову серії ЕАО № 4795348, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. При накладенні на нього штрафу інспектор вказав, що того ж дня, 20 вересня 2021 року, близько 10 годин 52 хвилин, позивач керував транспортним засобом марки «JOURNEY KING E», без номеру, рухаючись по пр.Слобожанський, 1 у м. Дніпрі, та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної, чим порушив п. 2.1 а ПДР України. Зазначає, що 20 вересня 2021 року він дійсно керував транспортним засобом марки «JOURNEY KING E», без номеру та рухався по пр.Слобожанський, 1 у м. Дніпрі. Будучи зупиненим поліцейським, посвідчення водія він не показав, оскільки він керував електроскутером марки AIMA JOURNEY KING E, який відповідно до технічного паспорту пристрою має потужність менше ніж 3кВт, а саме 1,2 кВт, а тому такий електроскутер не є механічним транспортним засобом. Таким чином, його дії ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не мають, тому звернувся до суду із цим позовом.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями зазначена адміністративна справа передана в провадження судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачам встановлено п`ятиденний строк із дня отримання копії ухвали на подання відзиву та пояснень відповідно, а також на подання доказів, що спростовують позовні вимоги.

09 листопада 2021 року відповідачами отримано копію ухвали від 11 жовтня 2021 року, однак відповідачі, ні у встановлений законом, ні у встановлений судом строк правом на подання відзиву та письмових пояснень, відповідно, не скористалися. Будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою ЕАО №4795348 від 20.09.2021 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 3400 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 20.09.2021 року о 10 год. 52 хв., керував транспортним засобом марки «JOURNEY KING E», без номеру, рухаючись по пр.Слобожанський, 1 у м. Дніпрі, та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а ПДР України.

Ч.2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.1. а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт та право на керування транспортними засобами особам може бути надано з 16-річного віку.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Як вбачається з постанови серії ЕАО № 4795348 від 20 вересня 2021 року, позивач керував транспортним засобом марки «JOURNEY KING E».

Відповідно до технічного паспорту пристрою транспортний засіб марки «JOURNEY KING E» має потужність менше ніж 3кВт, а саме 1,2 кВт.

Згідно з вимогами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі чи засобами фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених наскладання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 258 КУпАП, протокол нескладається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частиною 3 ст.286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1)залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до п. 4 розділу І Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Отже, розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП, віднесено до компетенції Національної поліції України, тобто оскаржену постанову винесено уповноваженою особою у визначеному законом порядку.

Водночас, пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

У свою чергу, перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 вказаного Закону, котрий є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, підпунктами 1, 3 частини 1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд дійшов висновку, що працівники патрульної поліції мають право вимагати у водія транспортного засобу пред`явлення документів, котрі посвідчують особу, та/або документів, котрі підтверджують відповідне право особи, лише у тому випадку, коли існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху України, то вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, є неправомірними.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі №161/7068/16-а.

Будь-яких протоколів щодо порушень позивачем правил дорожнього руху зазначеною посадовою особою не складалось, інших постанов по справах про адміністративні правопорушення, пов`язаних із порушенням позивачем правил дорожнього руху, не виносилось, як і не оформлялися матеріали дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача як водія керованого ним транспортного засобу.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із вимогами ст. 293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні. Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно із вимогами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, що здійснений у постанові від 24 січня 2019 року по справі № 428/2769/17, постанова по справі про адміністративне правопорушення має містити відомості про те, чи здійснювались фото або відеозапис правопорушення, а також відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. Якщо постанова таких відомостей не містить, то надані відповідачем, як докази, відеофайли правопорушення, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/855/17 також роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

Оскаржена позивачем постанова від 20 вересня 2021 року серії ЕАО № 4795348 не містить інформації про те, що подія правопорушення фіксувалась на фото чи відеозапис, а також не містить вказівки на технічний засіб, який використовувався із цією метою. Одного лише опису у оскарженій постанові адміністративного правопорушення у вигляді ненадання для перевірки водійського посвідчення, не достатньо для доведення факту вчинення адміністративного правопорушення. Відповідач, маючи можливість, відповідно до наведених вище норм Закону України «Про національну поліцію», фіксувати будь-яке правопорушення із використанням фото та відео техніки, у випадку із позивачем такої фіксації не вчинив, і до суду доказів протиправної поведінки позивача, що виразилась у відмові надати для перевірки посвідчення водія, не надав. Будь-яких протоколів щодо порушень позивачем правил дорожнього руху зазначеною посадовою особою не складалось, інших постанов по справах про адміністративні правопорушення, пов`язаних із порушенням позивачем правил дорожнього руху, не виносилось, як і не оформлялися матеріали дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача як водія керованого ним транспортного засобу. Через це, суд вважає недоведеною відповідачем подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, внаслідок чого постанова відповідача від 20 вересня 2021 року підлягає скасуванню із одночасним закриттям провадження в справі.

Крім того, відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.1,2 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зіст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, просив у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань 5000 грн.

Так, суд, враховуючи задоволення позовних вимог позивача, вважає за можливе стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України, за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн., вважаючи таку суму співмірною з часом, затраченим на роботу адвоката, така сума відповідає критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг та підтверджується прибутковим касовим ордером №07 від 20.09.2021 року.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, понесений позивачем судовий збір підлягає відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 роти батальйону 3 управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Макарова Євгена Андрійовича, Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4795348 від 20 вересня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 454 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., а всього 5 454 грн.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом десяти днів зо дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів із дня його проголошення, або десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева