Рішення № 102371663, 15.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/900/21

Провадження № 2/638/2925/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15 грудня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Щепіхіної В.В.,

за участю секретаря – Рєзніка І.П.,

представників позивача - Святець О.М., ОСОБА_1

представника відповідача 1 - Жебелевої Г. С.,

представника відповідача 3 - Константинової Г. В.

представника третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів та їх результатів недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_4 – адвокат Святець О. М. у січні 2021 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 про визнання прилюдних торгів та їх результатів недійсними. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року було відкрито провадження по справі №643/15547/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів за договором позики. Одночасно з позовом було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів по справі №643/15547/19, яку було задоволено частково, а саме було заборонено вчиняти дії направлені на відчуження автомобіля MITSUBISHI L200 2477 (2008 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_6 ; копію ухвали суду про забезпечення позову направлено до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області для негайного виконання. 18.02.2020 року під час судового засідання у цивільній справі №643/15547/19 стало відомо, що спірний автомобіль вибув із власності гр. ОСОБА_6 через його реалізацію у виконавчому провадженні №59744371, а саме у процедурі виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.11.2018 року у справі №643/10382/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу. Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. при примусовому виконанні виконавчого провадження №59744371 від 07.08.2019 року про стягнення з гр. ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 заборгованості було накладено арешт на рухоме майно та передано майно на реалізацію, шляхом продажу на електронних торгах ДП «Сетам». 06.02.2020 року ДП «Сетам» провело реалізацію автомобіля, за наслідками участі у електронних торгах було складено протокол проведення електронних торгів №464468, згідно з яким ОСОБА_5 був визнаний переможцем торгів і був зобов`язаний сплатити до 20.02.2020 року грошові кошти в сумі 199303,00 грн. в якості оплати придбаного майна, що він і виконав. 10.02.2020 року приватним виконавцем Близнюковим Ю.В було складено акт проведення електронних торгів від 10.02.2020 року. 06.02.2020 року між реалізатором приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобілю MITSUBISHI L200 2477 (2008 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 за посередництвом ДП «Сетам», який не відповідає вимогам статті 203 ЦК України в зв`язку з тим, що на час укладення договору була дійсною заборона на відчуження цього майна. Проведення ДП «Сетам» електронних торгів 06.02.2020 року відбулось з порушенням встановленого публічного порядку щодо обов`язковості виконання судових рішень та правового режиму забезпечення позову. Саме тому вчинення будь-яких дій по відчуженню майна в період дії ухвали суду є такими, що не відповідають закону, порушують встановлений публічний порядок та повинні бути визнані недійсними. Просить суд визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №464468 від 06.02.2020 року, проведених за допомогою Системи електронних торгів арештованим майном, з реалізації майна автомобіля MITSUBISHI L200 2477 (2008 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , належного ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , а також визнати недійсним акт проведення електронних торгів від 10.02.2020 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем, при примусовому виконанні виконавчого листа №643/10382/18 виданого 20.02.2019 року, щодо реалізації вказаного автомобіля.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду від 26.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач 1 - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого наголошує, що ОСОБА_4 не є ані стороною виконавчого провадження, ані іншим учасником або особою, яка приймає участь у виконавчому провадженні, отже підстави розгляду її позовної заяви відсутні. Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2020 року та відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області від 14.08.2019 року встановлено, що за боржником у виконавчому провадженні №59744371 ОСОБА_6 зареєстровано право власності на автомобіль MITSUBISHI, ДНЗ НОМЕР_1 . У зв`язку з відсутністю у боржника достатніх грошових коштів для задоволення вимог стягувана за виконавчим документом, стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, вищезазначений автомобіль був переданий на реалізацію. За результатами проведених ДП «СЕТАМ» електронних торгів, ОСОБА_5 визнаний переможцем лоту з придбання вищезазначеного автомобіля та 10.02.2020 року виконавцем складено Акт про проведенні електронні торги, а 11.02.2020 року виконавче провадження №59744371 закінчено. Серед обов`язків виконавця, визначених статтею 18 Закону, не міститься обов`язку відстежувати наявність або відсутність позовів третіх осіб до боржника, відповідно і відсутній обов`язок відстежувати наявність заборон, накладених на майно боржника ухвалами про забезпечення позову. З моменту відкриття виконавчого провадження до моменту його закінчення до виконавця не надходило будь-яких письмових повідомлень (заяв) про встановлену заборону вчиняти дії, направлені на відчуження автомобіля боржника, а тому виконавець не був обізнаний з наявністю такого обтяження. Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема, відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек). Перед направленням заявки на реалізацію арештованого майна боржника організатору електронних торгів, виконавцем вжиті передбачені законом заходи щодо актуалізації відомостей про чинні обтяження майна боржника, однак обтяження, встановленого ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 по справі №543/15547/19, виявлено не було. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №64240393 від 16.01.2020, за пошуковим критерієм - суб`єктом боржника, виявлені обтяження, накладені приватними виконавцями: номер обтяження: 26873507, реєстратор: Близнюков Юрій Володимирович, приватний виконавець, документ підстава: постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 59744371, виданий: 07.08.2019; номер обтяження: 16842837, реєстратор: Попляк Володимир Володимирович, приватний виконавець, дата реєстрації: 25.04.2018. Згідно відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна, станом на 19.02.2021 року, обтяження встановлене ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 щодо автомобіля ОСОБА_6 , не відображається і по цей час. Позивач не надав доказів того, що виконавцю було достовірно відомо про наявність обтяження, встановленого ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019, як і не надав доказів того, що таке обтяження було зареєстровано компетентними органами у встановленому законом порядку, а тому і не довів, що на момент передачі оспорюваного майна боржника на реалізацію, існували підстави, які унеможливлюють таку реалізацію. Отже, дії виконавця є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідач 2 - Державне підприємство «Сетам» в особі уповноваженого представника надало до суду відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, 06.02.2020 року ДП «СЕТАМ» проведені електронні торги за лотом .№403816 з реалізації легкового автомобіля MITSUBISHI L 200 2008 року випуску, НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 . Позивач просить визнати недійсними зазначені торги, посилаючись на те, що ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 р. було відкрито провадження у справі №643/15547/19 та заборонено вчиняти дії, направлені на відчуження вказаного автомобіля. Разом з тим, відповідно до пунктів 2, 4 розділу II Порядку Організатор здійснює внесення до системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. 17.01.2020 р. ДП «СЕТАМ» було опубліковано інформаційне повідомлення про реалізацію за лотом №403816 легкового автомобіля у рамках виконавчого провадження №59744371, боржником у якому є ОСОБА_6 . До заявки на реалізацію арештованого майна виконавцем було додано постанову про арешт майна боржника від 07.08.2019 р. ВП №59744371 та Витяг Державного реєстру обтяжень рухомого майна №64240393 від 16.01.2020 р., що підтверджують наявність зареєстрованого обтяження - арешту рухомого майна № 26873507 від 07.08.2019 р. згідно із постановою про арешт майна боржника №59744371 від 07.08.2019 р. та відсутність реєстрації заборони відповідно до ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року у справі №643/15547/19. Таким чином, арешт рухомого майна №26873507 від 07.08.2019 р. згідно із постановою про арешт майна боржника №59744371 від 07.08.2019 зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, має вищий пріоритет, ніж заборона, накладена ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 р. у справі №643/15547/19 та яка не була зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Отже, заборона, накладена ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 р. у справі №643/15547/19, не була перешкодою для реалізації 06.02.2020 р. на електронних торгах спірного майна. Крім того, дії виконавця, на які посилається позивач, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Отже, описані у позовній заяві можливі порушення виконавцем не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними і мають самостійний спосіб оскарження.

Відповідач 3 - ОСОБА_5 в особі уповноваженого представника ОСОБА_8 подав до суду відзив, згідно якого просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Позивачем по справі не наведено правової підстави, визначеної діючим законодавством, а також нормами, передбаченими ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин купівлі-продажу, вчинений на публічних торгах підлягає скасуванню. Наявність ухвали суду, яка не доведена належним чином до суб`єктів правочину та організації, якою проводились публічні торги не може вважатися беззаперечним доказом порушення публічного порядку та не відповідає правовідносинам, викладеним в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-21250. Відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. Встановивши, що на час придбання відповідачем спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про його обтяження, останній є добросовісним набувачем автомобіля Mitsubishi, модель L-200 2477, рік випуску 2008, ДНЗ НОМЕР_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , а тому відповідно до статті 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном. Підставою для визнання торгів недійсними є одночасна наявність двох фактів: порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав та законних інтересів особи, яка їх оспорює. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2020 року задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто на її користь грошові кошти, однак вказане не є в безпосередньому зв`язку з майновими правами на автомобіль. При цьому задоволення її прав як стягувача врегульовано Законом України «Про виконавче провадження», згідно якого виконання рішення проводиться з доходів боржника, а вже потім із наявних активів рухомого та нерухомого майна. Позивачем не надано доказів, що її права порушено оскаржуємими актами, а також безпосередній зв`язок між її правами на отримання коштів та транспортним засобом, який було реалізовано з публічних торгів в порядку виконання рішення, що набрало законної сили і на теперішній час є чиним. До повноважень відповідача не входить перевірка законності проведення торгів та дій виконавця при примусовому виконанні рішення між іншими особами, оскільки його дійсність презюмується.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 – адвокат Хоміч А. А. надав до суду пояснення, згідно яких просить суд відмовити у задоволенні позову. Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідача 1 - ПВ ОСОБА_9 постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 59744371, винесена та зареєстрована в реєстрі обтяжень рухомого майна 07.08.2019 року, а обтяження встановлене ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року щодо автомобіля ОСОБА_6 , не відображається і по цей час. З цього свідчить, що публічне обтяження, встановлене ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року не було зареєстроване, а отже не набрало чинності та не набуло жодного пріоритету. Позивач не надав доказів, того, що у Регіональному сервісному центрі МВС в Харківській області внесли до Єдиного державного реєстру МВС обмеження, встановлені ухвалою. Крім того, позивач ОСОБА_4 не є стороною спірних правовідносин та не довела, що її права якимось чином порушені в результаті проведення прилюдних торгів. Проведення торгів, видача акту про проведення електронних торгів, без проведення перереєстрації транспортного засобу на переможця торгів не є відчуженням. Отже, у зв`язку з відсутністю факту перереєстрації автомобіля на нового власника не можна стверджувати про факт настання відчуження автомобілю під час дії ухвали суду про заборону відчуження. Тобто, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року виконувала своє призначення та продовжує діяти. Проведення прилюдних торгів, це процедура, встановлена для виконання рішення суду, передбачена Законом України «Про виконавче провадження». Законодавством не передбачено жодної норми про заборону проведення реалізації майна у рамках виконавчого провадження у зв`язку з наявністю іншого обтяження (тим більше не зареєстрованого у ДРОРМ). В свою чергу позовна заява не містить доводів щодо порушення процедури проведення прилюдних торгів. Переможець торгів - Відповідач 3 є добросовісним покупцем, оскільки не знав і не міг знати про додаткові обтяження на автомобілі. А навіть якщо б і знав, то у відповідності до статті 388 ЦК України все одно є добросовісним набувачем, оскільки майно придбане в порядку виконання судового рішення. Рішення суду є обов`язковим до виконання, законодавець не регламентує будь-якого порядку, що визначав би зупинення виконання рішення до отримання іншими кредиторами, які позиваються до боржника, рішень судів для їх спільного виконання. Спірні торги відбулись 10.02.2020 року, в свою чергу ОСОБА_4 отримала право - стягнення заборгованості з ОСОБА_6 01.09.2020 року у зв`язку з набранням чинності рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Представник позивача ОСОБА_4 – адвокат Святець О. М. надав до суду відповідь на відзив, згідно якої наголосив, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2020 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики б/н від 14.07.2017 року в розмірі 17895,00 доларів США, 3% річних в сумі 1163,42 доларів США, 4581,12 грн. витрат по сплаті судового збору. Тобто, суд встановив факт порушення прав та законних інтересів ОСОБА_4 відповідачем ОСОБА_6 та ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_6 грошових коштів. В матеріалах справи знаходиться постанова приватного виконавця Близнюкова Ю.В. про повернення виконавчого документу стягувану у зв`язку з відсутністю в ОСОБА_6 майна, на яке можливо звернути стягнення. Таким чином, окрім автомобіля MITSUBISHI L200 2477 (2008 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 у боржника ОСОБА_6 іншого майна не має. Саме тому Фрунзенський районний суд м. Харкова задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаного автомобіля, так як були реальні підстави вважати, що незабезпечення позову зробить неможливим виконання судового рішення та відновлення порушених прав та інтересів позивача ОСОБА_4 . Отже, факт реалізації приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. на електронних торгах автомобіля та невиконання ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року призвело до порушення прав ОСОБА_4 , яка також має право задовольнити свої майнові вимоги за рахунок майна ОСОБА_6 та саме в інтересах ОСОБА_4 було накладено обтяження на майно.

Представники позивача ОСОБА_4 – адвокати Святець О. М., Плахутіна М. А. в судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача - приватного виконавця ОСОБА_9 – адвокат Жебелева Г. С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача Державного підприємства «Сетам» в судове засідання не з`явився, у відзиві, поданому до суду, просив проводити судовий розгляд за його відсутністю.

Представника відповідача ОСОБА_5 - адвокат Константинова Г. В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Хоміч А. А. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засіданні не з`явилася, жодних пояснень до суду не надала.

Суд, дослідивши доводи учасників процесу, викладені у письмових заявах по суті справи, та вислухавши доводи, надані під час судового розгляду, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові, відзивах та поясненнях щодо нього, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пунктів 5, 6 частини першої цієї статті свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Предметом спору у цій справі є вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними проведених 06.02.2020 року електронних торгів щодо продажу належного на праві власності ОСОБА_6 автомобіля Mitsubishi, модель L-200 2477, рік випуску 2008, ДНЗ НОМЕР_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України).

Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 925/440/18.

Як встановлено матеріалами справи, у провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходилася цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання розписки від 14.07.2017 року недійсною (головуючий суддя Федорова О. В., справа №643/15547/19).

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2020 року первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики б/н від 14.07.2017 року в розмірі 17895,00 доларів США, 3% річних в сумі 1163,42 доларів США, 4581,12 гривень витрат по сплаті судового збору, в іншій частині первісного позову відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про визнання розписки від 14.07.2017 року недійсною залишено без задоволення.

В рамках вказаного судового провадження №643/15547/19 частково задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову та заборонено вчиняти дії, направлені на відчуження автомобіля MITSUBISHI L200 2477 (2008 року випуску), реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , зареєстрованого за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в іншій частині заяви відмовлено, копію ухвали направлено до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області для негайного виконання (Т. 1, а. с. 27-29).

Водночас, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича знаходився виконавчий лист №643/10382/18, виданий Московським районним судом м. Харкова 20.02.2019 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 3189600 (три мільйони сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот) гривень та судових витрат в розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять), про що свідчить заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення, виконавчий лист №643/10382/18, а також постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 07.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №59744371) (Т. 1, а. с. 69-73).

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області щодо надання інформації про зареєстровані за боржником транспортні засоби та як вбачається із листа Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області від 14.08.2019 року за вих. №31/20-3443, згідно даних Єдиного державного реєстру МВС, за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано транспортний засіб - MITSUBISHI, L200 2477 (2008), чорний, № шасі: НОМЕР_2 , № кузова: НОМЕР_2 (Т. 1, а. с. 75).

Також, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович перевірив наявність обтяжень щодо вказаного транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №64240393 від 16.01.2020 року, за параметрами – фізична особа ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , знайдено: 1) публічне обтяження щодо арешту рухомого майна, яке зареєстровано 07.08.2019 року за №26873507 реєстратором - приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю. В., підстава – постанова про арешт майна боржника, серія та номер: 59744371 від 07.08.2019 року, тобто обтяження в рамках виконавчого провадження №59744371 з примусового виконання виконавчого листа №643/10382/18, виданого Московським районним судом м. Харкова 20.02.2019 року; та 2) обтяження – арешт рухомого майна, дата реєстрації: 25.04.2018 року, зареєстроване приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. (а. с. 76).

Стороною відповідача Державним підприємством «Сетам» надано до суду заявку по АСВП №59744371, складену приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В., що містить відомості про вид майна, форму реалізації арештованого майна, найменування майна, відомості про майно, що виставляється на електронних торгах, його склад, характеристики, опис, стартову ціну продажу (оціночну вартість), місцезнаходження майна (адресу), відомості про зберігача, відомості про обтяження, реквізити рахунку для перерахування коштів; а також постанову про арешт майна боржника від 07.08.2019 року у ВП №59744371, з якої вбачається, що на майно ОСОБА_6 накладено арешт у межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 3518751 грн., а також витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №64240393 від 16.01.2020 року, які приватний виконавець надавав до Державного підприємства «Сетам» (а. с. 124-128).

Згідно протоколу №464468 проведення електронних торгів від 06.02.2020 року вбачається, що Державне підприємство «Сетам» провело електронні торги з реалізації майна (номер лота реалізованого майна 403816): легкового автомобіля MITSUBISHI L200, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , переможцем яких визнано ОСОБА_5 , майно придбане за суму 199303, 00 грн. (Т. 1, а. с. 31).

10.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем складено акт про проведені електронні торги, з якого вбачається, що відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передано на реалізацію MITSUBISHI, модель: L200, категорія: легковий, колір: чорний, рік виробництва: 2008 року випуску, номер шасі: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_2 , ДНЗ: НОМЕР_1 , об`єм двигуна: 2, 477, вид пального: дизель, пробіг: 315987, свідоцтво про транспортний засіб: НОМЕР_5 та ключ, яке належить ОСОБА_6 на праві власності (Т. 1, а. с. 32-33).

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 11.02.2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавчий лист №643/10382/18, виданий 20.02.2019 року Московським районним судом м. Харкова та авансовий внесок у розмірі 500, 00 грн. повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (Т. 1, а. с. 77-78).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №70946134 від 19.02.2021 року, за параметрами – фізична особа код РНОКПП НОМЕР_3 , знайдено: 1) публічне обтяження щодо арешту рухомого майна, не враховуючи MITSUBISHI, модель: L200, категорія: легковий, колір: чорний, рік виробництва: 2008 року випуску, номер шасі: НОМЕР_2 , номер кузова: НОМЕР_2 , ДНЗ: НОМЕР_1 , об`єм двигуна: 2, 477, вид пального: дизель, пробіг: 315987, свідоцтво про транспортний засіб: який був проданий на електронних торгах Державним підприємством «Сетам» згідно протоколу про проведені торги від 06.02.2020 №464468; яке змінено 11.02.2020 року реєстратором Близнюковим Ю. В. на підставі постанови про зняття арешту з майна, серія та номер: 59744371; та 2) обтяження №27609443 – податкова застава, реєстрація обтяження, 5А2Д1Д9183, дата реєстрації: 23.03.2020, зареєстрував ОСОБА_10 , Головне Управління ДПС у Харківській області (Т. 1, а. с. 79).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна. Відповідно до вищенаведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації.

Порядок реалізації арештованого майна регулюється, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 (далі - Порядок № 2831/5).

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Порядку №2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача.

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, то підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Порядком №2831/5.

Що стосується порушень, допущених виконавцем до призначення електронних торгів при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема: щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб їх оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.08.2014 у справі №3-36гс14, постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №755/21826/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/10136/17, постанові Верховного Суду від 30.01.2020 №903/41/18.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_4 своїм правом щодо оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП №59744371 не скористалася, та судом оцінка діям приватного виконавця на відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» під час проведення виконавчих дій не надавалася.

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення того, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів, чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів, чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №911/494/17, від 11.06.2019 у справі №920/1316/14, від 26.09.2019 у справі №11/19, від 18.08.2020 у справі №5023/4363/12, від 10.02.2021 у справі №910/11305/18).

В ході розгляду справи судом не встановлено порушень правил, встановлених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431 (станом на момент проведення торгів) чи інших норм законодавства при проведенні електронних торгів 06.02.2020 року, які могли би бути підставою для визнання цих торгів недійсними. Також, судом не встановлено порушення прав та законних інтересів позивача у результаті проведення електронних торгів.

Натомість, обставини справи свідчать про те, що реалізація майна на електронних торгах була направлена на реальне та ефективне відновлення порушених майнових прав стягувача – ОСОБА_2 , та відбулась в межах виконавчого провадження ВП №59744371 про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , тобто під час виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 21.11.2018 року по справі №643/10382/18, яке є складовою частиною права на справедливий суд.

Пред`являючи позов, ОСОБА_4 як на підставу недійсності проведення ДП «Сетам» електронних торгів 06.02.2020 року вказує на те, що вони відбулися з порушенням встановленого публічного порядку щодо обов`язковості виконання судових рішень та правового режиму забезпечення позову та з цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Дійсно, електронні торги 06.02.2020 року щодо відчуження автомобіля відбулися за наявності заборони на відчуження цього майна, накладеної судовим рішенням про забезпечення позову, вказана ухвала про забезпечення позову була чинною та заходи забезпечення позову станом на день проведення торгів скасовані не були, однак суд приймає до уваги той факт, що обмеження щодо відчуження вищевказаного автомобіля не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до приписів статей 11, 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Позивачем не доведено доказів обізнаності приватного виконавця про вказаний захід забезпечення позову, а із доказів, наданих сторонами, вбачається, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та у Регіональному сервісному центрі МВС в Харківській області відомості про вказане обтяження відсутні, отже можна дійти висновку, що обтяження, встановлене ухвалою суду, зберігало чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 року витребувано з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області (61033, м. Харків, вул. Шевченка, 26) відомості з Єдиного державного реєстру МВС про наявність запису щодо заборони відчуження автомобіля Mitsubishi L200 2477 (2008 року випуску), реєстраційний номер (VIN) НОМЕР_6 , зареєстрованого на ім`я ОСОБА_6 , застосованої ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 року; при наявності такого запису - вказати дату його внесення до Єдиного державного реєстру МВС (Т 2, а. с. 29).

На виконання вимог ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 року, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області повідомив, що Згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, який є складовою частиною НАІС (Національна автоматизована інформаційна система) ГСЦ МВС України на автомобіль Mitsubishi L200, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_6 , чорного кольору, номерні знаки НОМЕР_1 , 20.08.2019 року Державною виконавчого службою накладено обтяження на проведення реєстраційний дій, ВП №59744371 (Т 2, а. с. 45).

Таким чином, у матеріалах справи наявні докази, витребувані ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.05.2021 року на стадії підготовчого провадження, та з яких вбачається, що у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Харківській області наявна лише інформація про обтяження, що було застосовано приватним виконавцем у ВП №59744371, та жодних відомостей про ухвалу суду про забезпечення позову по справі №643/15547/19. При цьому, підстав приймати до уваги доказ, наданий стороною позивача на стадії судового розгляду, а саме відповідь із Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області від 27.09.2021 року №31/10-3267, у суду немає.

Отже, судом при розгляді даної справи встановлено, що електронні торги проведено з дотриманням чинного законодавства, відповідач – ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, оскільки набув право власності на спірне майно з підстав, не заборонених чинним законодавством, а тому вимоги ОСОБА_4 про визнання проведення електронних торгів недійсним, скасування протоколу та акту проведення електронних торгів не ґрунтуються на положеннях норм матеріального права, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі №668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17.

Суд звертає увагу сторін процесу, що згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. При цьому відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскаржуваних дій.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_4 про порушення її прав, свобод чи інтересів внаслідок реалізації на електронних торгах майна ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що вони є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу оспорюваним правочином на її конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Так, на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_6 у іншому судовому провадженні стягнуто грошові кошти, що підтверджує рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2020 року, однак, сама ймовірність захисту її прав у даному судовому провадженні призведе до порушення прав іншого кредитора ОСОБА_6 - ОСОБА_2 , рішення на користь якого ухвалено Московським районним судом м. Харкова раніше, а саме 21.11.2018 року, а також до порушення прав ще одного учасника цивільних відносин - ОСОБА_5 , добросовісного набувача майна.

Щодо тверджень сторони позивача про проведення електронних торгів з порушенням встановленого публічного порядку, суд зазначає наступне.

Оспорювані електронні торги є самостійним цивільно-правовим договором, зміст якого полягає в передачі майна покупцю (переможцю торгів) зі сплатою останнім певної грошової суми. Забезпечення судом позову у вигляді накладення арешту (заборони відчуження) на об`єкт рухомого майна не означає, що цей об`єкт у порядку, встановленому законом, належав до обмежено оборотоздатного майна або набув правового режиму майна, обмеженого в цивільному обороті.

Тобто, відсутні підстави вважати, що оспорюванні електронні торги були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження чи незаконне заволодіння майном фізичної особи або посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто є такими, що порушують публічний порядок, а отже, й нікчемними в силу закону.

З урахуванням встановлених обставин справи, оспорюваний правочин не є таким, що порушує публічний порядок, оскільки умислу на досягнення незаконного результату при проведенні торгів не вбачається.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів та їх результатів недійсним задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 650, 655-656 ЦК України, ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ЗУ "Про виконавче провадження", Наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного виконавця Близнюкова Юрія Володимировича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів та їх результатів недійсним – відмовити.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 24.12.2021.

Головуючий суддя В. В. Щепіхіна