Рішення № 102371602, 08.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/6621/21

Провадження № 2-а/638/440/21

РІШЕННЯ

Іменем України

08 грудня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря Олейник О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у залі суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира взводу 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Горбатенка Владислава Антоновича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

08 липня 2021 року за підсудністю з Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до командира взводу 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Горбатенка Владислава Антоновича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов обґрунтовано тим, що 30 березня 2021 року командиром взводу 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Горбатенко Владиславом Антоновичем було винесено постанову серії ЕАН №3992990 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 3400 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.03.2021 о 04 год. 15 хв. 09 сек. керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номер реєстрації НОМЕР_1 , та повертаючи праворуч на вул. Героїв Праці завчасно до початку маневру не вказав показчиком повороту, а також без посвідчення, а саме не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування особою транспортного засобу, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Поліцейський звинуватив ОСОБА_1 , що він керував транспортним засобом без посвідчення, а саме не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР, у зв`язку з чим притягнув його до відповідальності за ч.2 ст.126 КупАП.

Позивач вважає зазначену постанова незаконною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що він як громадянин іншої держави майже не розуміє українську мову, однак йому не було надано послуги перекладача, не було запропоновано скористатися послугою адвоката. Жодних відомостей про участь перекладача в провадженні у даній постанові - не зазначено.

Окрім того поліцейський, незаконно розглянувши справу, за відсутності матеріалів останньої, на місці зупинки транспортного засобу, не дав ОСОБА_1 можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що командиром взводу 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Горбатенко Владиславом Антоновичем при прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 були допущені такі порушення: відповідач ОСОБА_2 незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі; відповідач ОСОБА_2 позбавив позивача ОСОБА_1 можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП; відповідач ОСОБА_2 не забезпечив участь перекладача під час прийняття рішення про накладення стягнення, не забезпечив роз`яснення прав особі, можливість надання їм пояснення та не повідомив у вчиненні якого правопорушення від підозрюється та в чому полягає його вина; постанова серії ЕАН №3992990 має неточності щодо місця проживання ОСОБА_1 та місця вчинення правопорушення.

Позивач просив суд скасувати постанову командира взводу 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Горбатенко Владислава Антоновича було серії ЕАН №3992990 від 30 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідач Департаменту патрульної поліції у відзиві на позовну заяву у задоволенні позову просив відмовити, оскільки водій був зобов`язаний пред`явити поліцейському посвідчення водія, чого він не зробив. Зі сторони позивача не надано жодного доказу, які спростовують факт керування транспортним засобом та підтверджують наявність посвідчення водія. Доводи позивача про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, відповідач у відзиві залишив поза увагою. Доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві відповідачем не надано.

У судове засідання позивач, його представник а також відповідачі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача причин неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином, клопотань про відкладення слухання справи суду не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою командира взводу 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Горбатенка Владислава Антоновича від 30 березня 2021 року серії ЕАН №3992990 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 3400 грн.

Фактичною підставою накладення стягнення, відповідно до змісту постанови, стало те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.03.2021 о 04 год. 15 хв. 09 сек. керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номер реєстрації НОМЕР_1 , та повертаючи праворуч на вул. Героїв Праці завчасно до початку маневру не вказав показчиком повороту, а також без посвідчення, а саме не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування особою транспортного засобу, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що суб`єктом владних повноважень при розгляді справи не було дотримано його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема права на захист та перекладача, а рішення, прийняте за результатами розгляду справи містить неточності.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту третього частини першої статті КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Разом з тим відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 30.03.2021 року.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Згідно ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Нормами ст. 279 КУпАП передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У позовній заяві громадянин Індії ОСОБА_1 вказує про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем не був залучений перекладач.

Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі встановлена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адмінітсративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішнх справ України 07.11.2015 року №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року №1408/27853 (надалі - Інструкція). Згідно із пунктом 4 розділу ІІІ зазначеної Іструкції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності користується правами передбаченими ст.268 КУпАП.

Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотриманням права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст.6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього у справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права (справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).

Відповідно до статті 274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Статтею 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Суд звертає увагу на те, що коли під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а саме: під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення працівниками поліції не було залучено перекладача, це є порушенням прав особи, передбачених ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

З наведених норм слідує, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний забезпечити іноземцю реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв`язку з правом знати, за що він притягується до адміністративної відповідальності і яка саме санкція може бути застосована, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 04 березня 2020 року у справі № 813/2417/18 та від 08 листопада 2018 року у справі №750/8187/16-а зазначив наступне: «…Аналіз законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства дає підстави для висновку, що правовий статус іноземця передбачає обов`язок суб`єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв`язку з правом знати за що він притягається до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки, від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

Крім того, право іноземця на допомогу перекладача регламентовано не тільки внутрішніми нормативно-правовими актами України, а й пунктом 1 статті 5 Декларації про права людини у відношенні осіб, що не є громадянами країни, в якій вони проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 1985 року на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною. Також, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливість забезпечення права особи на перекладача.

Суд вважає, що лише дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладенні штрафу є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що така особа обізнана зі змістом такої постанови, а отже, знає про втручання в її права.

Проте, в матеріалах адміністративної справи жодних доказів, які б підтверджували що при винесенні постанови був залучений перекладач, не міститься.

Таким чином позивач був позбавлений можливості надати пояснення, в тому числі щодо обставин вчиненого правопорушення.

Отже, враховуючи те, що позивач є іноземцем - громадянином Республіки Індія, та не розуміє української мови, що не спростовано в ході судового розгляду справи, а відповідачем не було залучено до участі у справі перекладача, суд дійшов висновку про те, що позивач, в даному випадку, фактично був позбавлений можливості надавати пояснення, заявляти клопотання та користуватись іншими правами.

Зважаючи на викладене, а також відсутність доказів, які би підтверджували обставини, викладені у поставної серії ЕАН №3992990 від 30.03.2021 року, а саме щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подання позову був сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн, що підтверджується квитанцією від 08.04.2021 року. Таким чином, враховуючи факт задоволення позовних вимог у повному обсязі вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу складають 2000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 31.03.2021 року, укладеного з адвокатом Панасенком Олексієм Олександровичем, ордер серія ХВ №72, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Панасенку Олексію Олександровичу.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України).

За частинами 2, 5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2 ) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Частина 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладає на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу зазначених норм вбачається, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню на користь особи, яка такі витрати понесла. Обов`язок доведення неспівмірності витрат, у разі заявлення клопотання про зменшення розміру витрат, покладається на особу, яка таке клопотання заявила.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З аналізу цитованих положень закону вбачається, що при заявлені вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи - на професійну правову допомогу, особа, яка заявила таку вимогу, повинна довести, розмір понесених витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак всупереч зазначеним вище вимогам представником позивача не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) представником позивача та позивачем суду не надано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20), відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

З урахуванням викладених обставин, зважаючи на те, що суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до командира взводу 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Горбатенка Владислава Антоновича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову командира взводу 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Горбатенко Владислава Антоновича серії ЕАН №3992990 від 30 березня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Індія, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Шишкін