Ухвала суду № 102371239, 30.12.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/499/21

Провадження № 2-з/211/148/21

У Х В А Л А

про забезпечення позову

30 грудня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Бехало В.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача АТ «Перехідний банк «РВС Банк», в якому просить суд визнати припиненим договір іпотеки від 25 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та позивачем, предметом якого є домоволодіння по АДРЕСА_1 , посилаючись на пропуски відповідачем строків позовної давності.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо житлового будинку по АДРЕСА_2 , посилаючись на можливість вчинення відповідачем дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - належного їй будинку, а тому невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тому просить задовольнити заявлені вимоги.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено серед видів забезпечення позову: заборона вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За частиною першою статті 25 цього Закону проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до пункту 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127, у разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обов`язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Предметом позову даної справи є визнати припиненим договір іпотеки від 25 березня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та позивачем, предметом договору іпотеки є домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Тобто позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).

З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги – визнання припиненим договору іпотеки від 25 березня 2008 року, суд досліджує питання чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду, адже реалізація прав іпотекодержателя стосовно спірного предмета іпотеки, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача.

Так, у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 405/137/19 за позовом про визнання відсутності прав іпотекодержателя, визнання недійсним договорів про передачу прав за іпотечними договорами та скасування записів, вирішуючи питання про задоволення заяви про забезпечення позову, Верховний Суд зробив правовий висновок такого змісту: забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинення дій, пов`язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно, є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Тому встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, між сторонами існує спір стосовно договору іпотеки, предметом якого є житловий будинок, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а такий вид забезпечення як заборона вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкта нерухомого майна є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 344/2900/21 (провадження № 61-7455св21) та від 22 вересня 2021 року у справі № 199/7995/20 (провадження № 61-8032св21).

Керуючись ст. ст. 151 -153, 157 ЦПК України, суд

постановив:

заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Забезпечити позов, шляхом заборони державним реєстраторам, зокрема, але не виключно, державним та приватним нотаріусам, вчинення реєстраційних дій (прийняття будь-яких рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та/або внесення будь-яких записів (змін) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно) стосовно об`єкта нерухомого майна: житлового будинку з господарчими побудовами, загальною площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), до розгляду справи по суті.

Копію ухвали невідкладно направити сторонам – до відома, державному реєстратору – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення судового рішення до виконання – три роки з наступного дня після його прийняття.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 30 грудня 2021 року.

Суддя Н.Г.Середня