Рішення № 102371214, 08.09.2021, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 204/3628/20

№ 2/207/1166/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Звертаючись до суду, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 23.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування Клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Також, 23.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаток до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»).

Відповідно до п.1 зазначеного Додатку до Договору, на підставі Анкети-Заяви про Акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», наданої Клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту DMS Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску.

Пунктом 2.1. Додатку до Договору встановлено, що ліміт відновлювальної кредитної лінії складає 75000 грн. (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) .

Пунктом 2.2. Додатку до Договору визначено, що процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 21 % річних.

Відповідно до п. 2.3. Додатку до Договору, мінімальний платіж складає 7% від суми Загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за Кредитом - до останнього операційного дня Платіжного періоду.

За умовами Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Додатком до Публічної пропозиції на оформлення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а Позичальник в свою чергу зобов`язувався здійснювати сплату грошових коштів.

Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти на загальну суму 75000 грн. (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок).

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630083267 від 23.01.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником.

Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» наділено правом грошової вимоги до Відповідачів, а ПАТ «Альфа-Банк» втратив такі права.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630083267 від 23.01.2014 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Боржником (копії Договору про відступлення прав вимоги та Додатку №1 до нього додаються до даної Заяви у формі додатків).

Таким чином, ТОВ «ФК «ВЕСТА» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «Кредитні ініціативи» втратив такі права.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630083267 від 23.01.2014 року, укладеного між ТОВ «Кредитні ініціативи» та Боржником.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «ФК «ВЕСТА» втратив такі права.

За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.

Відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 630083267 від 23.01.2014 року.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору № 630083267 від 23.01.2014 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно умов Кредитного договору кредит надається строком до 14.10.2015 року зі сплатою 36 % річних.

А тому, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08.05.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 79861,65 грн., з яких:

-нараховані 3% річних – 2578,76 грн.;

-втрати від інфляції – 6317,33 грн.;

-подвійна облікова ставка НБУ – 8071,56 грн.;

-заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 28611,10 грн.;

-заборгованість з пені - 29795,59 грн.;

-нараховані відсотки за кредитним договором – 4487,67 грн.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитним договором на загальну суму 79861,65 грн., судові витрати у розмірі 2102 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Костяного О.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнав позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» у зв`язку з тим, що згідно позовної заяви підлягає стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитним договором №630083267 від 23.01.2014 року (далі - Кредитний договір) в сумі 79861,65 грн., яка складається з: нарахуванні 3% річних – 2578,76 грн.; виграти від інфляції - 6317,33 грн.; подвійна облікова ставка НБУ – 8071,56 гри.; заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 28611,10 грн.; заборгованість з пені - 29 795,59 грн.; нарахуванні відсотків за кредитним договором - 4487,67 грн.

Як зазначається в Позовній заяві, кредитний договір №630083267 від 23.01.2014 р. було укладено Відповідачем із ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого на підставі договору факторингу №1 від 21.06.2016 року є Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи», правонаступником якого на підставі договору факторингу №2019- ІКІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», правонаступником якого на підставі договору відступлення права вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749.

У вказаній Позовній заяві стверджується, що строк платежу за Кредитним договором настав, а Відповідачем допущено прострочення платежів.

Так, в даній Позовній заяві стверджується, що між Відповідачем та ПАТ «АльфаБанк» було укладено кредитний договір №630083267 від 23.01.2014 р.

Однак, це не відповідає дійсності.

Насправді, Відповідачем 23.01.2014 року було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»).

Дійсно, Відповідач користувався кредитним лімітом, наданим ПАТ «Альфа-банк». В подальшому, внаслідок прострочення повернення коштів Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» було винесено рішення по справі №3023-9/1054/14 від 16.10.2014 р. про стягнення з Відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» 27155,81 грн. заборгованості та 400.00 грн. третейського збору.

Вказані обставини підтверджуються ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова №751/2115/15-ц від 08.04.2015 р.

Вказана заборгованість Відповідачем перед ПАТ «Альфа-банк» була повністю погашена, що підтверджується:

- довідкою №ДАС0000010 від 10.07.2019 р. ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» (місце роботи Відповідача) про те, що відповідно до постанови №0314/17373/11 від 21.10.2015 р. державного виконавця Бутенко О.М. підприємством було утримано з Відповідача на користь ПАТ «Альфа-банк» 27799,41 грн. заборгованості та виконавчого збору в сумі 2852,55 грн. Постанова №0314/17373/11 від 21.10.2015 р. державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бутенко О.М. є постановою про звернення стягнення на заробітну плату (пенсію, стипендію) боржника - Відповідача;

- постановою держаного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Хорошуна К.В. ВП №49656065 від 10.07.2019 р. про закінчення виконавчого провадження про стягнення з Відповідача на користь ПАТ «Альфа-банк» 27799,41 грн. заборгованості у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- довідкою АТ «Альфа-банк» про те, що Відповідач не має заборгованості за договором №630083267 від 23.01.2014 р., укладеним з ПАТ «Альфа-банк», в рамках обслуговування платіжної картки. Рахунок № НОМЕР_1 закрито, картка повернена Банку.

Необхідно наголосити, що в даній довідці власне АТ «Альфа-банк» не називає договір №630083267 від 23.01.2014 р. саме «КРЕДИТНИМ».

Всі заборгованості Відповідача перед АТ «Альфа-банком» є погашеними.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, в матеріалах справи містяться копії договорів про відступлення права вимоги та договори факторингу, проте відсутні будь-які докази та відомості щодо ідентифікації предмету Кредитного договору та розміру заборгованості, щодо якої відступлено право вимоги. Відсутні будь-які документи, що підтверджують отримання коштів Відповідачем у розмірі 75 000 грн. від ПАТ «Альфа-Банк».

Також, розмір заборгованості за Кредитним договором Позивачем доводиться, на думку Відповідача, на підставі неналежних доказів, а саме - таблиць з даними, які нічим не підтверджено та котрі складені невідомою особою без печатки Позивача.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертають увагу суду на те, що між Відповідачем та ПАТ «Альфа-банк» не укладався кредитний договір №630083267 від 23.01.2014 р., це був лише договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках заслуговування продукту «Максимум-готівка»). АТ «Альфа-банк» у власній довідці не називає договір №630083267 від 23.01.2014 р. «КРЕДИТНИМ», бо він таким не є.

Крім того, дана заборгованість не є безспірною, і тому Відповідач її не визнає.

Також, необхідно наголосити, оскільки Відповідач вже сплатив заборгованість перед ПАТ «Альфа-банк» за договором №630083267 від 23.01.2014 р., то повторне стягнення даної заборгованості порушує конституційні права Відповідача.

Так, ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того, позовна заява позивача підписана ним 25.08.2020 року. Отже, позивачем було пропущено строк позовної давності, щодо вимоги про стягнення подвійної облікової ставки НБУ в сумі 8071,56 грн. та нарахуванні відсотків за кредитним договором в сумі 4487,67 грн., 3% річних в сумі 2578,76 грн., втрат від інфляції в сумі 6317,33 грн., пені в сумі 29795,59 грн.

Відповідно до ст.ст. 257 та 258 ЦК України, останнім днем, коли позивач мав право звернутися до суду щодо стягнення подвійної облікової ставки НБУ в сумі 8071,56 грн. та нарахуванні відсотків за кредитним договором в сумі 4487,67 грн., 3% річних в сумі 2578,76 грн., втрат від інфляції в сумі 6317,33 грн. слід вважати 17.10.2017 року.

Також, останнім днем, коли позивач мав право звернутися до суду щодо стягнення пені в сумі 29795,59 грн. слід вважати 17.10.2015 року.

Просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення подвійної облікової ставки НБУ в сумі 8071,56 грн. та нарахуванні відсотків за кредитним договором в сумі 4487,67 грн., 3% річних в сумі 2578,76 грн., втрат від інфляції в сумі 6317,33 грн., пені в сумі 29795,59 грн. та пені в сумі 29795,59 грн.

Беручи до уваги наведені факти та твердження Відповідач не визнає позов Позивача в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не погоджується зі змістом відзиву, та вважає, що Відповідачем невірно розтлумачено вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, в межах строку позовної давності.

Дострокове присудження до виконання основного зобов`язання в натурі не тягне за собою припинення договору і не виключає можливості стягнення відсотків, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених договором, до дня фактичного (повного) розрахунку.

Беручи до уваги те, що з моменту ухвалення рішення постійно діючого третейського суду від 16.10.2014 року у справі № 3023-9/1054/14 до його повного фактичного виконання минуло понад 5 років, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Звертають увагу суду на постанову Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 918/329/16, в якій зроблений висновок, що формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Крім того, у даній постанові зроблений висновок про те, що сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення 3 % річних та подвійної облікової ставки НБУ у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу помилковий, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України.

Щодо неналежних доказів.

Подання до суду наявних в учасника справи доказів є його прямим обов`язком. Суд же за результатами розгляду спору має зробити у відповідних судових актах свій висновок про те, що стверджуване однією стороною на підтримку своєї позиції є більше ймовірним, аніж заперечення іншої сторони проти цього.

Фактично кожне судове рішення ґрунтується на доказах, поданих учасниками справи. Лише за їхньої наявності можна встановити факт порушення матеріального права та правильність застосування відповідних норм процесуальних кодексів.

Якщо ж докази відсутні, то не можна говорити й про порушення права. В свою чергу відсутність порушеного права свідчить про відсутність спору як такого.

Тому, незалежно від юрисдикції суду, саме докази у судовій справі - це основа будь- якого судового процесу, і вони мають ґрунтуватися виключно на визначених процесуальним законом принципах.

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

У справі, в рамках розгляду якої Верховний Суд зробив зазначений правовий висновок, спір між сторонами виник стосовно моменту укладання договору купівлі- продажу. Саме від визначення дати залежало, чи виникли обов`язки у відповідача, чи ні.

Позивач побудував свою правову позицію на тому, що за відсутності спростовування відповідачем певних дат укладання договору, це і є прямим свідченням того, що договір був укладений саме в ці дати. При цьому, Позивач не надав зі свого боку доказів, що підтверджують конкретну дату укладення договору. За таких обставин, Верховний Суд визнав позов необгрунтованим та відмовив у його задоволенні повністю (залишивши в силі рішення суду першої інстанції).

Викладені в указаній справі правові висновки Верховного Суду є вкрай важливими для правозастосовної практики, оскільки підтвердили обов`язковість добросовісного користування сторонами своїми правами та обов`язками, а також роз`яснили застосування одного з основоположних принципів судочинства - змагальності сторін.

Щодо первинних документів.

Нормами ЦК України передбачено, що первісний кредитор відповідає за дійсність грошової вимоги до позичальника та повинен був передати підтверджуючі документи наявності заборгованості.

ПАТ «Альфа Банк» не передано наступним кредиторам розрахунок суми боргу станом на дату відступлення та інші докази, в тому числі виписки по рахунку на підтвердження факту видачі кредиту та реальності відступленої суми боргу.

Під час формування позовної вимоги позивачем були взяті відомості щодо відступлених первісним кредитором сум боргу, що зазначені у витягах із додатків до договорів факторингу, (реєстри боржників до договорів про відступлення права вимоги).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» не погоджується зі змістом відзиву, та вважає, що Відповідачем невірно розтлумачено вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, в межах строку позовної давності.

Дострокове присудження до виконання основного зобов`язання в натурі не тягне за собою припинення договору і не виключає можливості стягнення відсотків, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених договором, до дня фактичного (повного) розрахунку.

Діюче законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

З огляду на те, що Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів на підставі Кредитного договору, у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних та пені.

Отже, нарахування 3% річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отримані компенсації від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити (постанови Верховного Суду України від 6 червня 200 р. у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі №6-38цс11). Отже, проценти передбачені ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтая 2011 р. у справі №6-42цс11).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням.

Після звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, кредитодавець має право нараховувати інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18 (ЄДРСРУ № 76596781), від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц, провадження № 61-3240св18 (ЄДРСРУ № 76502922), 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, провадження № 61-24172св18 (ЄДРСРУ № 76502947) та ін.

На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, відповідачем долучено неналежні, недопустимі недостовірні та недостатні докази.

Зокрема до відзиву на позовну заяву не долучено копію рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 16.10.2014 р. на яке представник відповідача покликається у відзиві.

Із наданих представником інших документів неможливо встановити з чого саме складається нібито стягнута за рішенням третейського суду заборгованість (по тіту кредиту, відсоткам, пені тощо). Так само, не можна достовірно встановити чи стягнуто цим рішенням повністю тіло кредиту, а чи лише прострочену його частину станом на дату звернення до суду.

Долучена довідка про закриття кредиту не містить дати її видачі, що викликає розумний сумнів у її достовірності.

Крім того, 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» відступив своє право вимоги за вказаним кредитним договором і після 21 червня 2016 року не мав жодних повноважень видавати подібні довідки, а до 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» не міг видати таку довідку про закриття рахунку, адже із наданих представником відповідача документів вбачається, що виконавче провадження з примусового стягнення боргу за цим кредитним договором було завершено лише 10 липня 2019 року.

Відповідач не надав суду жодного переконливого доказу, яким би підтверджувався Факт відсутності у нього заборгованості: факт повернення тіла кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати пені за порушення строків повернення кредиту.

Позивач ТОВ «Вердикт Капітал» вважає, що долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості здійснений у повній відповідності до умов кредитного договору та норм Цивільного кодексу України.

Таким чином, покликання представника відповідача у відзиві є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

Ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2021 року було відмовлено позивачу у витребуванні доказів.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

23.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування Клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Також, 23.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаток до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») (Т. 1 ар.с. 16, 17).

Відповідно до п.1 зазначеного Додатку до Договору, на підставі Анкети-Заяви про Акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», наданої Клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту DMS Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску.

Пунктом 2.1. Додатку до Договору встановлено, що ліміт відновлювальної кредитної лінії складає 75000 грн. (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) .

Пунктом 2.2. Додатку до Договору визначено, що процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 21 % річних.

Відповідно до п. 2.3. Додатку до Договору, мінімальний платіж складає 7% від суми Загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за Кредитом - до останнього операційного дня Платіжного періоду.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту. При цьому належних доказів за підписом уповноважених осіб ПАТ «Альфа-Банк» того, що за вказаним договором факторингу було відступлено право вимоги за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 23.01.2014 року укладеного з ОСОБА_3 та щодо розміру заборгованості позивачем суду не було надано (т.1 ар.с. 48).

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2019- ІКІ/ВЕСТА про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту (копії Договору про відступлення прав вимоги та Додатку №1 до нього додаються до даної Заяви у формі додатків) (т.1 ар.с. 49-54). При цьому належних доказів того, що за вказаним договором факторингу було відступлено право вимоги за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 23.01.2014 року укладеного з ОСОБА_3 , а саме заборгованості за тілом кредиту в сумі - 28611,10 грн., про що позивач вказує в своїй позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суду не було надано.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту(Т. 1 ар.с. 55-60). При цьому належних доказів того, що за вказаним договором було відступлено право вимоги за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 23.01.2014 року укладеного з ОСОБА_3 , а саме заборгованості за тілом кредиту в сумі - 28611,10 грн., про що позивач вказує в своїй позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суду не було надано.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного Кодексу України (далі ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другою статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст.643 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З огляду на викладене, факт укладання договору і набуття його чинності настає при виконанні двох умов: прийняття Банком пропозиції шляхом підписання акцепту і перерахування Банком кредитних коштів позичальнику.

Матеріали справи не містять доказів того, що грошові кошти перераховані позичальнику.

Разом з тим, відповідач заперечує факт заборгованості перед позивачем, і вказує на не доведення цієї обставини належними доказами, якими є первинні документи: виписка операцій по банківському рахунку, платіжне доручення, тощо.

ОСОБА_1 не заперечує, що користувався кредитним лімітом, наданим ПАТ «Альфа-банк». В подальшому, внаслідок прострочення повернення коштів Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» було винесено рішення по справі №3023-9/1054/14 від 16.10.2014 р. про стягнення з Відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» 27155,81 грн. заборгованості та 400.00 грн. третейського збору.

Вказані обставини підтверджуються ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова №751/2115/15-ц від 08.04.2015 р.(т.2 ар.с.8-9).

Вказана заборгованість Відповідачем перед ПАТ «Альфа-банк» була повністю погашена, що підтверджується:

- довідкою №ДАС0000010 від 10.07.2019 р. ТОВ «Компанія «Дніпроавіасервіс» (місце роботи Відповідача) про те, що відповідно до постанови №0314/17373/11 від 21.10.2015 р. державного виконавця Бутенко О.М. підприємством було утримано з Відповідача на користь ПАТ «Альфа-банк» 27799,41 грн. заборгованості та виконавчого збору в сумі 2852,55 грн. (т.2 ар.с.5-7). При цьому останнє утримання із заробітної плати було здійснено у грудні 2018 року, тобто ще до того, як було укладено 16 січня 2019 року Договір про відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал»;

- постановою держаного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Хорошуна К.В. ВП №49656065 від 10.07.2019 р. про закінчення виконавчого провадження про стягнення з Відповідача на користь ПАТ «Альфа-банк» 27799,41 грн. заборгованості у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.2 ар.с. 10-11);

- довідкою АТ «Альфа-банк» про те, що Відповідач не має заборгованості за одговором №630083267 від 23.01.2014 р., укладеним з ПАТ «Альфа-банк», в рамках обслуговування платіжної картки. Рахунок № НОМЕР_1 закрито, картка повернена Банку (т.2 ар.с. 12).

Позивачем надані розрахунки заборгованості за підписом генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал». Проте доказів, які б містили інформацію про видачу кредиту, рух грошових коштів по рахунку відповідача, наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» суду не надано.

Позивач взагалі не наддав суду жодного належного доказу, який би підтверджував наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ «Альфа Банк» на час відступлення права вимоги, її розмір та з чого вона складалась.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК).

Статтею 80 ЦПК передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.83 ЦПК сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповіді на відзив від 18.08.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» погодився із тим, що первісний кредитор повинен був передати новому кредитору підтверджуючи документи наявності заборгованості, однак Банком не передано наступним кредиторам розрахунок суми боргу станом на дату відступлення та інші докази, в тому числі виписки по рахунку на підтвердження факту видачі кредиту та реального розміру відступленої суми боргу. Як зазначає позивач, під час формування позовної вимоги позивачем взяті відомості щодо відступлених первісним кредитором сум боргу, що зазначені у витягах із додатків до договорів факторингу (реєстрі боржників до договорів про відступлення права вимоги).

Разом з цим, навіть в додатково наданих позивачем додатках до договорів відступлення права вимоги зазначається, що сума за основною забогованістю на дату укладення договору складає 14305,55грн. (т.2 ар.с.90-91). Таким чином незрозумілим є те, з яких підстав позивач в позовній заяві вказує, що заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) складає 28611,10 грн.

З такою позицією позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення.

Договором про відступлення прав вимоги від 26.12.2018, укладеним між ТОВ «Вердикт Капітал» і первісним кредитором встановлено право нового кредитора на самостійне отримання у первісного кредитора оригіналів основних договорів і документацію до них, яка міститься в кредитних досьє, і представляє собою сукупність документів, що стосується отримання боржником кредиту за основним договором (пункти 1.1, 5.1.5 вказаного Договору).

Станом на час розгляду справи (08.09.2021) позивачем первинні документи, які б підтверджували факт укладання договору і отримання кредиту позичальником до суду не подані, як і не надано доказів наявної заборгованості та її розміру у відповідача перед ПАТ «Альфа-Банк» на час відступлення права вимоги.

Дослідивши письмові докази по даній справі суд прийшов до висновку, що з доданих позивачем до позову документів взагалі нічим не підтеврджується яка саме заборгованість була передана за договором про відступлення права вимоги стосовно відповідача ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позивач свій обов`язок не виконав та не надав суду до або під час судового розгляду докази, які стосуються предмету спору, та які б доводили укладання кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та розміру заборгованості, яка була визначена на час укладення як первісного договору про відступлення права вимоги стосовно відповідача ОСОБА_1 , а також і кожного з наступних договорів про відступлення права вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного положення ЦК України виходить, що обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти виникає лише в разі виконання свого обов`язку банківською установою надати кошти позичальникові.

Надані суду розрахунки заборгованості, витяги із додатків до договорів факторингу (реєстрі боржників до договорів про відступлення права вимоги), на думку суду, не є доказом укладання договору і видачі кредиту.

Розрахунки заборгованості не є первинними документами за своєю природою, є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках клієнта, та можуть бути оцінені судом лише разом з іншими доказами, які б обґрунтовували доводи позивача про видачу кредиту відповідачеві, наявність заборгованості за кредитом та її розмір.

Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечено отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом певного періоду, та є підтвердженням виконаних операцій.

Проте, як було зазначено, виписку операцій по банківському рахунку ОСОБА_1 або інші первинні документи, які б підтверджували видачу кредиту, здійснення інших операцій по рахунку, наявність заборгованості та її розмір суду не надано.

За таких обставин позивачем всупереч ст. 81 ЦПК не доведено обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, що дійсно був укладений договір і видано кредит відповідачу, суму цього кредиту, наявність заборгованості відповідача та її розмір.

На підставі наданих позивачем доказів суд не може дійти до однозначного висновку про наявність між сторонами зобов`язання, яке виникає з кредитних правовідносин, розмір отриманого відповідачем кредиту, так і наявності заборгованості.

У судовому засіданні також було встановлено, що відповідно до рішення п.д. Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» було винесено рішення по справі №3023-9/1054/14 від 16.10.2014 р. про стягнення з Відповідача на користь ПАТ «Альфа-Банк» 27155,81 грн. заборгованості та 400.00 грн. третейського збору.

Таким чином ПАТ «Альфа-Банк» скористався правом дострокового повернення кредиту.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Після закінчення строку кредитування або після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів та неустойки за кредитним договором. У такому випадку права кредитора захищаються статтею 625 ЦК України.

Уперше Велика Палата Верховного Суду прийшла до такого висновку у своїй Постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. У зазначеному судовому рішенні суд розділив поняття «строк договору» та «строк/термін виконання зобов`язання». Колегія суддів зазначає, що зазначені строки можуть збігатися, а можуть бути відмінними, наприклад, коли сторони погодили конкретні терміни сплати кредиту за договором, проте вказали, що договір діє до повного виконання зобов`язань за таким договором.

На підставі цього Верховний Суд проводить аналіз статей 1048 та 1050 ЦК України у яких зазначено, що позикодавець має право нараховувати на суму позики проценти, а у випадку обов`язку повертати позику частинами та за умови прострочення сплати чергової частини кредитор має право вимагати повернення всієї позиченої суми та нарахованих на цей час процентів. Аналізуючи зазначені статті, Велика Палата прийшла до висновку, що у випадку закінчення строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів передбачених кредитним договором, а його права підлягають захисту відповідно до положень частини 2 статті 625 ЦК України, а саме, кредитор отримує право нараховувати 3 % річних від простроченої суми кредиту та інфляційні втрати.

У подальшому зазначений висновок щодо неможливості нарахування процентів передбачених кредитним договором був підтриманий Великою Палатою у своїх Постановах від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Як було зазначено вище ПАТ «Альфа-Банк» скористався своїм правом про дострокове повернення кредиту.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності щодо вимог кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) при погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Так як наявне рішення про стягнення боргу від 16.10.2014 року, то і позовна давність може відраховуватись тільки с цього моменту. Тобто позивач мав право звернутися за захистом свого права до 16.10.2017 року, але ж звернувся 10.06.2020 року, тобто з пропуском позовної давності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у тому числі і у зв`язку зі спливом позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просить відповідач.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене та те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в сумі79861,65 грн., з яких:

-3% річних – 2578,76 грн.;

-втрати від інфляції – 6317,33 грн.;

-подвійна облікова ставка НБУ – 8071,56 грн.;

-заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 28611,10 грн.;

-заборгованість з пені - 29795,59 грн.;

-нараховані відсотки за кредитним договором – 4487,67 грн., - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 13 вересня 2021 року.

Суддя І.М. Юрченко