Постанова № 10236997, 05.01.2010, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-6388/09

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 січня 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мазур О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій відповідача протиправними, зобовязання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач має статус інваліда війни ІІ групи, який встановлений згідно із п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради . Має право щорічно до 5 травня отримати грошову допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. УПСЗН йому була виплачена така грошова допомога в 2009 році у розмірі 430 гривень. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком становив 498 гривень на квітень 2009 року. Таким чином УПСЗН не доплатило позивачеві разову грошову допомогу в розмірі 3554 гривень (498х8-430)).

Позивач просить зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплату йому щорічної грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а саме 3554 гривень.

Позивач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради, належним чином та завчасно сповіщене про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило. Надало суду письмову заяву, за якою просить справу розглянути без участі свого представника.

За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії посвідчення (а.с. 6), позивач ОСОБА_1 має статус інваліда війни ІІ групи, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради та на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання до 5 травня разової грошової допомоги. Згідно довідки УПСЗН, відповідачем така грошова допомога позивачеві в 2009 році була виплачена в квітні 2009 року в розмірі 430 гривен, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року та після 22 травня 2008 року), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи десять мінімальних пенсій за віком; II групи вісім мінімальних пенсій за віком; III групи сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно ч. 1 ст. 17 цього ж Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно ч. 1 ст. 17-1 цього ж Закону, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», затверджено затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня- 470 гривень, з 1 квітня- 481 гривня, з 1 липня- 482 гривні, з 1 жовтня- 498 гривень.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачеві разової грошової допомоги за 2009 рік, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним закріплене ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право позивача на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в зазначний період відповідачем нарахування та виплата підвищення пенсії здійснювалося у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, а саме у розмірі 430 гривень, в той час як позивач мав отримати таку разову грошову допомогу у розмірі 498 х 8 = 3984 гривень. Таким чином відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У звязку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги у вказаний період в неналежному розмірі є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Визначаючи розмір недоплаченої позивачу разової грошової допомоги, суд виходить з наступних розрахунків: 3948 430 = 3554.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 5 ст. 13, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи за 2009 рік такими, що не відповідають вимогам ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», протиправними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (83030, м. Донецьк, Будьоннівський р-н, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 26000300) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, нарахування та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи за 2009 рік у розмірі 3554 (три тисячі пятсот пятдесят чотири) гривні.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складений 05 січня 2010 року.

Головуючий :