Ухвала суду № 102367077, 10.12.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/2284/21

Провадження № 2/653/957/21

У Х В А Л А

іменем України

10 грудня 2021 року

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Делалова О.М., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «Херсонобленерго» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним зустрічним позовом в рамках цивільної справи за позовом АТ «Херсонобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення збитків по акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Вимогами по зустрічному позову є:

- визнати незаконними рейд та дії контролерів АТ «Херсонобленерго», здійснені 19.03.2020р. по фіксації порушення споживачем електричної енергії ОСОБА_1 у належному йому на праві власності житловому будинку АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним нарахування та стягнення збитків за не вказаний у акті про порушення період;

- визнати незаконним висновок про споживання не облікованої електричної енергії у період з 19.03.2019р. по 18.03.2020р. на загальну суму 140 907,75 грн., згідно протоколу №434 від 12.01.2021р.

Зустрічна позовна заява подана без додержання вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Ухвалою судді від 25.10.2021 року, заяву залишено без руху, у зв`язку із тим, що позивач не надав документів, що підтверджують сплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", керуючись ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження пільг щодо звільнення від сплати судового збору, які передбачені вищевказаними нормативними актами.

03.11.2021 року на адресу суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом щодо ухвали суду про залишення позову без руху, у якій не погодився із вимогами ухвали, зазначивши, що ним пред`явлений позов про захист його прав як споживача послуг, а вони в свою чергу на підставі ст. 22 Закону України «Про судовий збір», звільняються від сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

Так, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У зв`язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закону України «Про ринок електричної енергії» тощо).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення ЗУ «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини які передували укладенню договору.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовній заяві не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», виходячи зі змісту позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставним.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, зустрічна позовна заява має бути визнана неподаною і повернута заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Херсонобленерго» про захист прав споживачів, вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 15.12.2021р.