Рішення № 102365956, 24.12.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7215/21

пр.№ 2/464/1898/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24.12.2021 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Коваль М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

директор Львівського міського центру зайнятості О.Рісний 06.10.2021 звернувся в суд із позовом про стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача допомоги з безробіття в розмірі 4 458 грн. 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15 квітня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи, їй надано статус безробітної відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення». На підставі поданої заяви, відповідачка отримувала матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю. Під час перебування на обліку у центрі зайнятості, ОСОБА_1 несвоєчасно повідомила спеціалістів центру зайнятості про працевлаштування з 23.04.2020 у ТзОВ «ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна» на посаду марчендайзера, згідно довідки вказаного підприємства від 16.07.2020, яку ОСОБА_1 лише 21.07.2020 подала до Львівського центру зайнятості, і відповідно підлягала зняттю з обліку, як безробітна, з 23.04.2020. У зв`язку із не повідомленням відповідачкою спеціалістів центру про вказані обставини, безпідставно продовжувала отримувати допомогу по безробіттю, перебувати на обліку, як безробітна. У зв`язку з цим, Львівський міський центр зайнятості скерував відповідачці повідомлення про повернення коштів в сумі 4 458,30 грн., проте така залишилась без задоволення. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останньої.

Ухвалою від 23.10.2021 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, 24.12.2021 від представника Львівського міського центру зайнятості Савки В.С. надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, причин своєї неявки не повідомила та не подала до суду відзив на позовну заяву.

Враховуючи повторну неявку відповідачки в судове засідання та відсутність заперечень сторони позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачка ОСОБА_1 14.04.2020 звернулась до Львівського міського центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та призначення виплати допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що стверджується відповідними заявами.

Згідно із витягом з наказів Львівського міського центру зайнятості про прийнятті рішення по ОСОБА_1 , з 15 квітня 2020 року відповідачці надано статус безробітного та з 15.04.2020 останній призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до довідки №0716/1 від 16.07.2020, виданої ТОВ «ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна» ОСОБА_1 , остання працевлаштована на підприємстві на посаді марчендайзера з 23 квітня 2020 по даний час.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 15 червня 2015 року № 613, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

З розрахунку вбачається, що за період отримання допомоги по безробіттю у центрі зайнятості з 23 квітня 2020 року по 18 червня 2020 року відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 4 458, 30 гривень. Вказаний розрахунок (нарахування) є належним та допустимим доказом, відповідачкою не спростовано і не подано доказів щодо неправильного нарахування вказаної суми.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачка не повідомила позивача про те, що вона на час отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття, працевлаштувалась, що є обставиною, яка впливає на умови виплати допомоги по безробіттю, починаючи з 23 квітня 2020 року по 18 червня 2020 року, безпідставно отримувала допомогу по безробіттю.

Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Встановлено, що позивач скеровував відповідачці повідомлення щодо відшкодування допомоги по безробіттю у сумі 4 458, 30 гривень, однак таке залишилась без виконання та відповіді, протилежного відповідачкою не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідачки на користь позивача коштів в сумі 4 458, 30 гривень.

Окрім цього, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 2 270 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 4 458 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн. 30 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи -

Позивач: Львівський міський центр зайнятості, код ЄДРПОУ 25555035, м.Львів, вул.Княгині Ольги, 122.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (ос.).

Суддя Д.Ю. Теслюк