Ухвала суду № 102365864, 29.12.2021, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 2-65/10

Провадження № 6/451/41/21

УХВАЛА

судового засідання

29 грудня 2021 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,

секретар судового засідання Войтович Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача щодо виконання рішення суду,

за участі представниці заявника Кожиної Т.В.;

боржника ОСОБА_1 ;

представника боржника Яцишина А.В., -

встановив:

Суть заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (заявник) подало до суду заяву, в якій просить (з урахуванням заяви про уточнення) постановити ухвалу, якою замінити стягувача по справі №2-65/10 щодо виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 березня 2010 року з ТОВ «Фінансова компанія «Базель Фінанс» на його правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

В обґрунтування заяви покликається на те, зокрема, що 10 березня 2010 року Радехівський районний суд Львівської області ухвалив рішення у цивільній справі №2-65/10, яким позов ПАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №КF52031 від 04 вересня 2008 року в сумі 1 920 793,83 грн. 06 вересня 2013 року ухвалою Радехівського районного суду (справа № 451/1328/13-ц) було здійснено заміну стягувана ПАТ «Фольксбанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Базель Фінанс». Договором №UА-РS-2021-02-25-000035-1 купівлі продажу права вимоги від 15.04.2021 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було придбано право вимоги ТОВ «Європейська Газова група» до ОСОБА_1 за Кредитним договором №KF52031 від 04 вересня 2008 року. Право вимоги до ТОВ «Європейська газова група» перейшло за Договором міни цінних паперів №0617БД-1469//0617БВ-1470 від 27.06.2017, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» та ТОВ «Європейська газова група». Оскільки судове рішення у справі №2-65/10 боржником не виконане, просить суд заяву про заміну стягувача задовольнити.

18 листопада 2021 року боржником ОСОБА_1 подано заперечення на заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні. У якому останній зазначає, що станом на 17.11.2021 на його адресу не надходили жодні процесуальні документи. Лише надійшло клопотання ТОВ «Діджи Фінанс» про долучення уточненої заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні із безпосередньо уточненою заявою без додатків. Зазначає, що вказана заява не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.06.2021 у виконавчому провадження №54847386 виконавчий документ – виконавчий лист від 20.10.2010 року №2/65-10, виданий Радехівським районним судом Львівської області повернуто стягувачу – ПАТ «Фольксбанк» на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви не долучено безпосередньо копії кредитного договору №KF52031 від 04.09.2008. Строк пред`явлення виконавчого документа на виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області, сплив ще 04.06.2021. Жоден із вказаних заявником правонаступників за цей період не звернувся у встановленому чинним законодавством порядку із заявами про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, звертає увагу суду, що предмет і підстави заяви ТОВ «Діджи Фінанс», яка вже була предметом судового розгляду є ідентичними тим, що наведені в заяві, яка перебуває на розгляді у Радехівському районному суді Львівської області.

У судовому засіданні представниця заявника підтримала подану заяву у повному обсязі з підстав, викладених у ній.

Боржник та його представник заперечили щодо задоволення вимог поданої заяви.

Суд, вивчивши викладені у заяві аргументи та додані до неї документи, доходить висновку, що заява не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом

04 вересня 2008 року між ПАТ «Фольксбанк» (який є правонаступником ВАТ «Фольксбанк», який у свою чергу є правонаступником ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №КF52031 з додатковою угоду №1 до кредитного договору №КF52031 від 30.12.2008 (а.с.45-51, 52).

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 10 березня 2010 року у цивільній справі №2-65/10 зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» стягнуто заборгованість за Кредитним договором №КF52031 від 04 вересня 2008 року в сумі 1 920 793,83 грн (а.с.16-17).

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 30.01.2013 року, укладеного між ПАТ «Фольксбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс», право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №KF52031 від 4 вересня 2008 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» (а.с.37-42).

06 вересня 2013 року ухвалою Радехівського районного суду Львівської області по справі №451/1328/13-ц за заявою ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «БАЗЕЛЬ ФІНАНС» у виконавчому провадженні (виконавчий лист №2-65/10 від 20.10.2010) по примусовому виконанню рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 березня 2010 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованості за кредитним договором» (а.с.18-19).

Відповідно до Договору міни цінних паперів №0617БД-1469//0617БВ-1470 від 27.06.2017 та акта прийому-передачі цінних паперів та виконаних зобов`язань до договору №0617БД-1469//0617БВ-1470 від 27.06.2017, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Базель-Фінанс» та ТОВ «Європейська газова група», право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №KF52031 від 04 вересня 2008 року перейшло до ТОВ «Європейська газова група» (а.с.34-35, 36).

06.11.2018 постановою Господарського суду Харківської області ТОВ «Європейська Газова Група» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 26-32).

Відповідно до договору №UА-РS-2021-02-25-000035-1 купівлі-продажу права вимоги від 15.04.2021 року та акта №UА-РS-2021-02-25-000035-1 Про придбання майна на аукціоні від 26 березня 2021 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було придбано право вимоги ТОВ «Європейська Газова Група» до ОСОБА_1 за Кредитним договором №KF52031 від 04 вересня 2008 року (а.с.6-8, 10-13).

Нормативно-правові акти, якими керувався суд

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження.

Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року)».

Таким чином, по своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, згідно з частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Тобто, після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду.

Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).

У рішенні Європейського Суду України з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків

Суд зазначає, що норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Відповідно до пункту 6.3. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) положення про процесуальне правонаступництво та про заміну сторони виконавчого провадження, які наведені у Цивільному процесуальному кодексі України (статті 55 та 442 цього Кодексу відповідно) та застосовувалися Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц, не відрізняються за своїм змістом від приписів ГПК України і передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 6.16. Постанови, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц про те, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням.

У постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, також зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови) – пункт 6.18. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20).

Відповідно до пункту 6.19. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій господарського процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог про процесуальне правонаступництво, які ґрунтуються на приписах статей 55 та 442 ЦПК України.

Керуючись статтями 55, 260, 261, 442 ЦПК України, Радехівський районний суд Львівської області, –

постановив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну стягувача у справі №2-65/10 щодо виконання рішення Радехівського районного суду Львівської області від 10 березня 2010 року, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Базель Фінанс» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ідентифікаційний код: 42649746, 04112, м. Київ, вул. Авіоконструктора Сікорського) р/р НОМЕР_1 відкритий в Акціонерному товаристві «Альфа Банк», МФО 300346) – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного тексту ухвали відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 30.12.2021