Рішення № 102365852, 19.10.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Оніщенко Дмитро Степанович про (предмет спору): визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олегом Миколайовичем № 6256 від 27.01.2020 року,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 27.01.2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенко Дмитром Степановичем, розглянуто заяву представника стягувана про примусове виконання виконавчого напису № 6256 виданого 27.01.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. відкрито виконавче провадження. Згідно даного виконавчого документаи пропонується стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» борг у сумі 58 357, 19 грн., згідно з договором від 08.11.2013 року з ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами». Позивач зазначає, що жодної заборгованості в неї перед ПАТ «Дельта Банк» чи ТзОВ «Фінансова компанія Управління активами» по договору не існує.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає вчинення нотаріусом виконавчого напису, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості. Отже виконавчий напис вчинено незаконно з порушенням законодавства. Також вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Отже якщо договір був укладений в 2013 році, то очевидним є пропуск стягувачем строку позовної давності, наявність спору щодо права вимоги, а тому відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус був позбавлений права вчиняти виконавчий напис. Також нотаріус повинен був отримати виписку з рахунку боржника, проте такого документа йому надано не могло було, оскільки відповідач не будучи банківською установою не міг надати нотаріусу виписку з банківського рахунку, оскільки між ним та позивачем не укладено та не може бути укладено договору банківського рахунку. Також, відповідачем не подано нотаріусу листа з вимогою про усунення порушень стосовно зобов`язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань, також відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором відповідач отримував, у зв`язку чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості оскаржити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми пред`явленого до стягнення. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 908, 00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000, 00 грн. На підставі вищенаведеного, просить позовні вимоги задоволити.

Позивач та її представник в підготовче судове засідання не з`явилися, однак представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав заяву в якій заявлені позовні вимоги визнає, просить такі задоволити та розгляд справи проводити у його відсутності. Щодо витрат на правову допомогу то просить такі зменшити до 1 025, 00 грн. та відмовити позивачу в компенсації таких. Вказане мотивує, що заявлені витрати, значно завищені в порівнянні з іншими витратами в аналогічних справах. Також вказує, що такі витрати не підлягають компенсації, оскільки стороною не доведено факту укладення договору про надання правової допомоги; не доведено розміру порядку обчислення витрат; в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання позивачу юридичних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

10.05.2021 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 08.07.2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів; 12.07.20921 року ухвала про витребування доказів; 09.08.2021 року копії документів на виконання ухвали; 25.08.2021 року клопотання позивача про залучення третьої особи; 25.08.2021 року уточнення позовної заяви; 25.08.2021 року заява представника відповідача про визнання позовних вимог; 25.08.2021 року клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді; 25.08.2021 року клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат: 12.10.2021 року заява представника позивача на клопотання відповідача; 19.10.2021 року клопотання представника позивача про відмову від клопотанні про залучення третьої особи; 19.10.2021 року клопотання представника позивача про повернення уточненої позовної заяви; 19.10.2021 року клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частин 1, 4 статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що по справі відсутні підстави для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить закону, а надані позивачкою докази свідчать про те, що визнання відповідачем позову не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд на підставі частин 1, 4 статті 206 ЦПК України, дійшов до висновку, що позовна заява обґрунтована та така, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 27.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6256, згідно якого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 001-13997-081113 від 08.11.2013 року укладеного Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» та ОСОБА_1 за період з 08.02.2018 року по 24.01.2020 року включно, суму у розмірі 44 922, 65 грн. заборгованість за тілом кредиту; 13 284, 54 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 150, 00 грн. плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 58 357, 19 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» набула право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги № 20/01/20-1/1 від 20.01.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», який набув прав вимоги від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 194/К від 09.02.2018 року.

14.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Д.С., відкрито ВП № 63830896 з приводу виконання виконавчого листа № 6256 виданого 27.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість в розмірі 58 357, 19 грн.

21.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Д.С., винесено постанову про повернення виконавчого документа в межах ВП № 63830896, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа.

За загальним правилом статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України , або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України Про нотаріат). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 .

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України Про нотаріат ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15 , 16 , 18 ЦК України , статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

На сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України Про нотаріат .

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13 жовтня 2021 року у справі №554/6777/17-ц.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні докази щодо отримання ОСОБА_1 листа-вимоги про повернення боргу за кредитним договором.

Відтак, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), оскільки боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів , у тому числі в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений 27.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., зареєстрований в реєстрі за № 6256, після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Укладений між відповідачем та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Окрім того, згідно до правового висновку, викладеному в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

За вказаних обставин суд приходить висновку, що наявні також підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимог підлягають задоволенню.

З приводу стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з заяви про відшкодування судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу становить 6 000 грн.

Вказаний розмір витрат на правничу допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги від 05.05.2021 року, укладеним між позивачем та адвокатським бюро «Михайла Блонського»; ордером на надання правової допомоги на ім`я адвоката Блонського М.А. від 06.05.2021 року; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; попереднім розрахунком суми судових витрат позивача на правову допомогу від 06.05.2021 року та квитанціями про сплату таких витрат від 07.10.2021 року на суму 1 000, 00 грн., 05.05.2021 року на суму 1 000, 00 грн., від 16.06.2021 року на суму 1 000, 00 грн. та квитанцією № 3 від 06.05.2021 року на суму 3 000, 00 грн.

Вищевказані документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, представник відповідача у поданому клопотанні про зменшення розміру судових витрат, не погоджуючись із обґрунтованістю витрат на правову допомогу, посилався на не співмірність понесених витрат, їх невідповідність виконаним роботам.

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження мотивів, якими мотивоване прохання зменшити судові витрати на правничу допомогу стороною відповідача суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом для їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому зазначена сума у розмірі 6000 грн., яка є видом судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 454 грн., що становить 50 % від сплаченого останнім судового збору за подання позовної заяви до суду. Крім того, позивачу слід також повернути з державного 50 % сплаченого судового збору у сумі 454 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,- задоволити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 27.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. зареєстрований в реєстрі за № 6256, згідно якого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 001-13997-081113 від 08.11.2013 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 , 454, 00 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Повернути ОСОБА_1 50 % судового збору в розмірі 454, 00 грн. згідно квитанції № 1 від 06.05.2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 (шість тисяч гривень 00 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», ЄДРПОУ 35017877, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9а, офіс 203.

Третя особа : приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5).

Третя особа : приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Оніщенко Дмитро Степанович, м. Київ, вул. Тургенєвська, 20 офіс 5.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2021 року.