Ухвала суду № 102365410, 23.12.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участі секретаря судового засідання Попової С.М.,

державного виконавця Іващенко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107Б, скаргу ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іващенко Юлії Юріївни про відкриття виконавчого провадження від 19 листопада 2021 р., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19 листопада 2021 р., про стягнення виконавчого збору від 19 листопада 2021 р., про арешт майна боржника від 22 листопада 2021 р., про арешт коштів боржника від 22 листопада 2021 р. в межах виконавчого провадження № 67593319,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2021 позов акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, внаслідок чого стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.08.2014 у розмірі 21 844,70 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 270,00 грн. (а.с. 96–97).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021 заяву ОСОБА_1 задоволено, розстрочено виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2021 в цивільній справі № 335/3914/21 строком на 12 місяців з моменту набрання даною ухвалою законної сили шляхом сплати по 1 750,00 грн. щомісячно, а в останній місяць – 2 594,70 грн. (а.с. 113–114).

02.12.2021 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла скарга ОСОБА_1 (далі – боржник) на постанови державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іващенко Ю.Ю. (далі – державний виконавець, Відділ ДВС) про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2021, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.11.2021, про стягнення виконавчого збору від 19.11.2021, про арешт майна боржника від 22.11.2021, про арешт коштів боржника від 22.11.2021 в межах виконавчого провадження № 67593319.

Скарга мотивована тим, що 24.11.2021 ним було отримано постанову державного виконавця від 19.11.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67593319. Вказане виконавче провадженні було відкрито на підставі виконавчого листа № 335/3914/21 від 03.08.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі – стягувач) заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.08.2014 розміром 21 844,70 грн., а також судових витрат зі сплати судового збору розміром 2 270,00 грн. Із додатку «Дія» боржник дізнався, що державним виконавцем, крім постанови про відкриття, також було винесено такі постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.11.2021, про стягнення виконавчого збору від 19.11.2021, про арешт майна боржника від 22.11.2021, про арешт коштів боржника від 22.11.2021.

Зазначає, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021 за його заявою було розстрочено виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2021 строком на 12 місяців з моменту набрання даною ухвалою законної сили. Отже, як вважає боржник, примусовому стягненню підлягала лише заборгованість, яка не була сплачена відповідно до графіку платежів, затвердженого ухвалою суду про розстрочення виконання рішення.

Зазначає, що станом на дату відкриття виконавчого провадження загальна сума заборгованості, із врахуванням розстрочених сум, становила 7 000,00 грн., а саме за платежами з липня 2021 по жовтень 2021 року. При цьому, строк сплати інших платежів розміром 14 844,70 грн. на момент винесення оскаржуваної постанови не настав. Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження примусовому стягненню підлягала лише прострочена заборгованість розміром 7 000,00 грн. Враховуючи, що на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, ухвала про розстрочення виконання судового рішення вже існувала, виконавець міг відкрити виконавче провадження лише у частині, за якою сплинув строк сплати.

Таким чином, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про необґрунтованість постанови про відкриття виконавчого провадження на всю суму, стягнуту за рішенням суду. Тому, постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2021 підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена всупереч вимогам чинного законодавства України і є протиправною, підлягають скасуванню також і постанови державного виконавця від 19.11.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Також є похідними та підлягають скасуванню постанови від 22.11.2021 про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.

Крім того, боржник з метою добровільного виконання рішення суду направив до стягувача запит про надання реквізитів для здійснення перерахування стягнутих за рішенням суду коштів, на який 22.11.2021 отримав відповідь із зазначенням необхідних реквізитів. 01.12.2021 ним було здійснено перерахування стягнутих за рішенням суду коштів, з урахуванням ухвали про розстрочення, розміром 8 750 грн., у тому числі і платіж за листопад.

Також посилався на те, що накладання арешту на його рахунки та грошові кошти, що знаходяться на них, у тому числі і рахунки фізичної особи-підприємця, унеможливлює здійснення ним підприємницької діяльності, що ускладнює добровільне виконання рішення суду.

Просив суд визнати неправомірними рішення державного виконавця, скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2021, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.11.2021, про стягнення виконавчого збору від 19.11.2021, про арешт майна боржника від 22.11.2021, про арешт коштів боржника від 22.11.2021 в межах виконавчого провадження № 67593319 (а.с. 124–128).

Від державного виконавця до суду надійшли письмові заперечення на скаргу, в яких вона зі скаргою не погодилась та просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 67593319 з примусового виконання виконавчого листа № 335/3914/21, виданого 03.08.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.08.2014 у розмірі 21 844,70 грн., а також судових втрат зі сплати судового збору розміром 2 270,00 грн. 19.11.2021 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка направлена сторонам виконавчого провадження за адресою, вказаною у виконавчому документі. 19.11.2021 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору. Згідно з відповіддю ДФС України за боржником зареєстровані розрахункові рахунки в банківських установах. 22.11.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстроване нерухоме майно. 22.11.2021 винесено постанову про арешт майна боржника.

22.11.2021 до відділу надійшла заява боржника разом із копією ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021 про розстрочення виконання судового рішення від 07.06.2021 в цивільній справі № 335/3914/21. Однак, при пред`явленні виконавчого документа до виконання державному виконавцеві не було повідомлено про існування цієї ухвали.

При цьому, боржник не виконував вказану ухвалу та не здійснював платежі з 21.07.2021. Боржником лише 01.12.2021 було здійснено перерахування коштів з урахуванням ухвали про розстрочення у сумі 8 750 грн., що підтверджується квитанцією від 01.12.2021. Тобто, вже після відкриття виконавчого провадження та застосування до боржника заходів примусового характеру, в тому числі накладення арешту на кошти та майно боржника. Також, станом на 22.12.2021 боржником не сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

22.12.2021 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі та внесено виправлення до постанови про стягнення виконавчого збору, а саме виконавчий збір вирішено стягнути у розмірі 10 % від суми заборгованості, за якою сплив строк сплати.

Крім того, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні, а тому вимоги про скасування постанов про арешт майна боржника від 22.11.2021 та про арешт коштів боржника від 22.11.2021, не ґрунтуються на законі. Державним виконавцем було дотримано всіх вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому скарга на дії державного виконавця не піддягає задоволенню.

Представник стягувача, боржник, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином. Від боржника до суду надійшла заява про розгляд скарги за його відсутності.

Оскільки неявка належним чином повідомлених стягувача та боржника в силу вимог ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не перешкоджає розгляду скарги, суд вважав за можливе розглянути скаргу за їх відсутності.

В судовому засіданні державний виконавець пояснила, що їй не було надано ухвали суду про розстрочення виконання рішення суду на момент відкриття виконавчого провадження. При цьому, вона не зобов`язана самостійно перевіряти наявність тих чи інших ухвал щодо боржника. Тільки 22.11.2021 боржник повідомив про наявність ухвали про розстрочення виконання рішення суду. На момент відкриття виконавчого провадження заборгованість існувала. З 21.07.2021 боржник повинен був сплачувати заборгованість, чого не робив, не виконував ухвалу суду про розстрочення виконання рішення суду, сплативши заборгованість лише в грудні 2021 року, тобто через 5 місяців. Що стосується розміру виконавчого збору, державний виконавцем було прийнято постанову про виправлення описки, а тому наразі розмір збору відповідає сумі боргу. Крім того, зазначила, що вона не має законних підстав вносити зміни до постанов про накладання арешту або приводити їх у відповідність до суми боргу з урахуванням ухвали суду про розстрочення виконання рішення.

Заслухавши пояснення державного виконавця, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваних питань, суд встановив наступне.

На виконанні у Відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 67593319 з примусового виконання виконавчого листа № 335/3914/21, виданого 03.08.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.08.2014 у розмірі 21 844,70 грн., а також судових витрат зі сплати судового збору розміром 2 270,00 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з п. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Щодо постанови державного виконавця від 19.11.2021 про відкриття виконавчого провадження.

Так, 18.11.2021 до Відділу ДВС надійшла заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відкриття виконавчого провадження. До вказаної заяви стягувачем було додано виконавчий лист № 335/3914/21, виданий 03.08.2021 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.08.2014 у розмірі 21 844,70 грн., а також судових витрат зі сплати судового збору розміром 2 270,00 грн. та копію довіреності на представника.

19.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 2 цієї статті виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Боржник у скарзі наполягав на тому, що на момент відкриття виконавчого провадження примусовому стягненню підлягала лише прострочена заборгованість розміром 7 000,00 грн., оскільки на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ухвала про розстрочення виконання судового рішення вже існувала, а тому виконавець міг відкрити виконавче провадження лише у частині, за якою сплинув строк сплати.

Судом встановлено, що стягувач до заяви про відкриття виконавчого провадження не долучав копії ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021 про розстрочення виконання рішення суду, а тому 19.11.2021 державним виконавцем, за наявними в його розпорядженні документами, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, що відповідає вимогам ст. 26 Закону.

При цьому, у ч. 2 ст. 18 Закону відсутній такий обов`язок державного виконавця, як самостійна перевірка наявності тих чи інших ухвал суду щодо боржника, а ч. 5 ст. 26 Закону зобов`язує державного виконавця вирішити питання про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.

В цей же час, відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Не зазначення стягувачем в заяві про відкриття виконавчого провадження відомостей про розстрочення виконання судового рішення та не надання копії відповідної ухвали не може бути підставою для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Суд зауважує, що боржник знав про наявність відносно нього судового рішення, звертався до суду із заявою про розстрочення його виконання, самостійно рішення суду тривалий час не виконував, а тому міг передбачити, що зазначене рішення буде звернуто до примусового виконання.

Таким чином судом не встановлено порушень державним виконавцем вимог закону при винесенні постанови від 19.11.2021 про відкриття виконавчого провадження, а тому у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

Щодо постанови державного виконавця від 19.11.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 19.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження загальним розміром 228,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2021 № 512/52, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Як випливає з копії постанови державного виконавця від 19.11.2021 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, державний виконавець включив до таких витрат: 48,72 грн. – винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документу); 28,72 грн. – винесення постанови про стягнення виконавчого збору; 28,72 грн. – винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження; 69,00 грн. – плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; 47,72 грн. – винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, державний виконавець з дотриманням вищезазначених вимог Закону правомірно виніс зазначену постанову, включивши до складу мінімальних витрат виконавчого провадження витрати, що передбачені вищезазначеними положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Тому, у задоволенні скарги ОСОБА_1 в цій частині також слід відмовити.

Щодо постанови державного виконавця від 19.11.2021 про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Судом встановлено, що 19.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору розміром 2 411,47 грн., що становить 10% від суми, що підлягає примусовому стягненню.

Однак, 22.11.2021 боржник звернувся до Вознесенівського ВДВС із заявою, до якої долучив копію ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2021 про розстрочення виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2021 в цивільній справі № 335/3914/21.

Цього ж дня державним виконавцем було винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі. Так, відповідно до змісту вказаної постанови, внесено виправлення до документу «Постанова про стягнення виконавчого збору» в частині стягнення суми виконавчого збору, а саме стягнуто виконавчий збір у розмірі 10% від суми заборгованості, за якою сплив строк сплати.

Отже, державним виконавцем було самостійно усунуто порушення, що полягало у невідповідності суми виконавчого збору, оскільки зазначену постанову було прийнято до надходження до Вознесенівського ВДВС копії ухали суду про розстрочення виконання судового рішення.

Таким чином зазначена вище постанова, з урахуванням внесених змін, є законною, а підстави для її скасування відсутні, у зв`язку із чим у задоволенні скарги в цій частині суд також відмовляє.

Щодо постанов про арешт майна боржника від 22.11.2021 та про арешт коштів боржника від 22.11.2021.

22.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, розміром 26 749,05 грн.

Також 22.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, розміром 26 749,05 грн.

Зазначені постанови були винесені державним виконавцем виходячи із суми боргу, зазначеної у виконавчому документі, без урахування ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із ч. 3 цієї статті арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У частині 4 ст. 59 Закону передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 452 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оскільки зазначені вище постанови були прийняті державним виконавцем без урахування ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення, що не заперечується державним виконавцем, однак остання в силу вимог закону позбавлена можливості самостійно виправити зазначені недоліки, постанови про арешт майна боржника від 22.11.2021 та про арешт коштів боржника від 22.11.2021 підлягають скасуванню, як такі, що винесені не в межах суми боргу.

Підсумовуючи все вищевикладене, скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 447–453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанови державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іващенко Юлії Юріївни про арешт майна боржника від 22 листопада 2021 р. та про арешт коштів боржника від 22 листопада 2021 р. в межах виконавчого провадження № 67593319.

В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Шалагінова