Рішення № 102365311, 20.10.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.10.2021

Справа № 334/2608/21

Провадження № 2/334/2434/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Гнатюка О.М.,

при секретарі Алєйніковій О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач), є власником автомобіля Opel Signum д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

30.12.2020 о 14 год. 00 хв. в м. Запоріжжі по пр. Соборному, буд. 151 водій ОСОБА_2 (далі за текстом Відповідач), керуючи транспортним засобом NISSAN SUNNY 18116V номерний знак НОМЕР_3 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним та не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «OPEL SIGNUM» , номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням Позивача, внаслідок чого транспорті засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає.

Своїми діями Відповідач порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вказане правопорушення зафіксоване в протоколі про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 049436 від 30.12.2020.

Внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2021 у справі №334/124/21 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до полісу № АР/0996493, який діє з 09.04.2019 по 08.04.2020, автомобіль NISSAN SUNNY 18116V номерний знак НОМЕР_3 застрахований ТДВ СК «Кредо» за шкоду, заподіяну майну. Франшиза складає дві тисячі шістсот гривень.

ТДВ СК «Кредо» визнала дану подію страховим випадком та погодила виплату страхового відшкодування на суму 5878,33 грн. (за вирахуванням франшизи 2600,00 грн.) та перерахувала їх 30.03.2021 позивачу.

Позивач просить з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) 2600,00 грн. (дві тисячі шістсот гривень нуль копійок) несплаченої суми страхового відшкодування (франшизи) та судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, на фіксуванні процесу технічними засобами не наполягає, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Наведені обставини відповідно до ст. 280 ЦПК України у сукупності є підставою для заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами аудіо запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина 1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, дослідивши надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, дійшов до наступних висновків.

30.12.2020 о 14 год. 00 хв. в м. Запоріжжі по пр. Соборному, буд. 151 водій ОСОБА_2 (далі за текстом Відповідач), керуючи транспортним засобом NISSAN SUNNY 18116V номерний знак НОМЕР_3 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним та не дотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «OPEL SIGNUM» , номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням Позивача, внаслідок чого транспорті засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає.

Своїми діями Відповідач порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вказане правопорушення зафіксоване в протоколі про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 049436 від 30.12.2020.

Внаслідок зазначеної вище дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2021 у справі №334/124/21 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до полісу № АР/0996493, який діє з 09.04.2019 по 08.04.2020, автомобіль NISSAN SUNNY 18116V номерний знак НОМЕР_3 застрахований ТДВ СК «Кредо» за шкоду, заподіяну майну. Франшиза складає дві тисячі шістсот гривень.

Згідно листа ТДВ СК «Кредо» від 30.03.2021 року за вих. №1632, страхова компанія повідомила позивача про прийняття рішення щодо виплати останньому страхового відшкодування щодо обставин ДТП від 12.02.2021 року у розмірі 5878,33 грн. Водночас повідомили про розмір франшизи відповідно до полісу складає 2600,00 грн.

Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу, а також ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано в наслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхуванння цивільно-правової відповідальності транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Право потерпілого на компенсацію франшизи за рахунок особи, яка завдала йому шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному.

При цьому суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, 12 грудня 2018 року у справі № 758/2356/17-ц, згідно якої володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

Проаналізувавши законодавство та надані суду докази, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення суми франшизи з відповідача підлягає задоволенню в межах суми прописаної в договорі обов`язкового страхування, так як законодавець визначив, що франшиза може бути компенсована як страхувальником, так і особою, відповідальною за завданні збитки.

З урахуванням того, що у позивача виникло право вимоги до відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду (франшизу) у розмірі 2600 гривень 00 коп.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.

Стаття 137 ЦПК України встановлює, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, проаналізувавши надані матеріали справи, прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп., що встановлені актом прийому-передачі, угодою про надання правової допомоги, довідкою про сплату грошових коштів з надання правничої допомоги, виданою адвокатом Гребнєвим І.І.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають відшкодуванню при повному задоволенню позовних вимог по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.76, 89, 137, 141, 264,265,354 ЦПК України, ст.ст. 1166,1167,1187, 1188 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду (франшизу) у розмірі 2600 гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Ленінського районного суду м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту, а відповідачем - протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи, або якщо заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Суддя О.М. Гнатюк