Рішення № 102360911, 24.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1721/21

Справа №754/8771/19

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю

представників відповідача Марченко І.П., ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Житлово-будівельного кооперативу №16 про визнання недійсним рішення ЖБК від 13.07.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ЖБК № 16 про визнання недійсним рішення ЖБК від 13.07.2017 року.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що їм стало відомо, що правлінням ЖБК №16 прийнято рішення про стягнення з 8 осіб грошових коштів в розмірі 38 145,83 грн. за сприяння нецільовим витратам коштів ЖБК за період з 06.042016 року по 17.05.2016 року, поділивши вказану грошову суму пропорційно на 8 осіб, тобто по 4768,23 грн. з кожного. На їх неодноразові звернення до відповідача щодо надання копії вказаного рішення жодної відповіді вони не отримали.

Такі дії відповідача позивачі вважають незаконними, оскільки норми чинного законодавства не передбачають та не надають права правлінню приймати рішення про стягнення з членів кооперативу коштів понад визначених законодавством, а саме вступних внесків, пайових внесків, внесків на проведення капітального ремонту жилого будинку (будинків), внесків на експлуатацію жилого будинку (будинків) і утримання прибудинкової території, інших надходжень. Відтак, прийняте правлінням рішення про стягнення коштів за сприяння нецільовим витратам коштів ЖБК є перевищення правлінням своїх повноважень.

Посилаючись на викладене, позивачі просять визнати недійсним рішення правління ЖБК № 16 від 13.07.2017 року, а також стягнути з правління ЖБК № 16 судові витрати по сплаті судового збору на їх користь в розмірі по 768,40 грн. кожному.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.09.2019 року до суду надійшла копія відзиву голови правління ЖБК № 16 Марченко І.П., яка не підписана належним чином.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28.01.2020 року зарито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою головуючого у справі ОСОБА_7 від 02.11.2020 року заявлено самовідвід та передано справу для повторного автоматизованого розподілу справи в порядку ст.ст.14, 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року дану справу передано до розгляду судді Скрипці О.І.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 09.11.2021 року справу прийнято до провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2021 року до суду надійшли заперечення голови правління ЖБК № 16 Марченко І.П. на позов. У даних запереченнях голова правління вказує на те, що ревізійна комісія, обрана на загальних зборах від 12.05.2016 року, виконала фінансову перевірку діяльності ЖБК та склала протокол. Оспорюване рішення було обумовлено тим, що група осіб, до якої входили позивачі та їх родичі, а також ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , заволодівши коштами кооперативу в розмірі 38 145,83 грн., витратили їх на власні потреби, чим завдали шкоди кооперативу, та його мешканцям. Не було сплачено жодного платежу організаціям - надавачам послуг, в зв`язку з чим за період з 06.04.2016 року по 12.05.2016 року виник значний борг перед організаціями - надавачами послуг та перед обслуговуючими організаціями. Правління на засіданні 13.07.2017 року, обговоривши питання повернення нецільових витрат коштів ЖБК прийняло рішення поділити суму пропорційно на 9 осіб та включити до квитанцій. Позивачі приймали дуже активну участь у фальшуванні протоколів та особисто їх підписували. Також, позивачі та їх родичі колегіально приймали участь у прийнятті рішення по виготовленню другої печатки ЖБК, яка була необхідним атрибутом для проведення реєстрації і на теперішній час знаходиться у них. Правління ЖБК прийняло рішення в такий спосіб вирішити внутрішні фінансові проблеми кооперативу.

Голова правління також зауважила на те, що до правління від позивачів не надходило жодних письмових звернень щодо отримання копії оспорюваного рішення. Правління надавало для ознайомлення протокол та рішення від 13.07.2017 року ОСОБА_11 , яке він не оскаржував та причетність до протиправних подій не заперечував. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер і кримінальні справи між ЖБК та групою осіб ніби закриті в зв`язку з його смертю. ОСОБА_8 сплатила вказану суму нецільових витрат, ОСОБА_10 у 2016 році продала квартиру і переїхала на інше місце проживання. З урахуванням наведеного, голова правління вважає, що правління ЖБК діяло відповідно до ЗУ «Про кооперацію» та відповідно до Статуту, обговорювало та вирішувало внутрішні проблеми, в тому числі фінансові.

Посилаючись на викладені обставини, а також вважаючи, що подана позовна заява не відповідає положенням ЦПК України, відповідач в особі голови правління заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.04.2021 року витребувано у ЖБК № 16 належним чином завірену копію статуту ЖБК та належним чином завірену копію рішення правління від 13.07.2017 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 06.07.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судове засіданні позивачі та представник позивача ОСОБА_12 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явились, надавши заяви, в яких підтримують позовні вимоги та просять розглядати справу в їхню відсутність.

Представники відповідача ОСОБА_13 , ОСОБА_1 проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є членами ЖБК № 16.

13.07.2017 року відбулось засідання правління, ревізійної комісії, членів ЖБК, на якому, вважаючи дії ОСОБА_14 та 7 осіб, що підписали протокол про його обрання та виготовлення другої печатки ЖБК, незаконними та шахрайськими, було прийнято рішення, що всі витрачені кошти за період правління ОСОБА_11 з 02.03.2016 року по 18.05.2016 року (кошти, витрачені на повторну реєстрацію, нотаріальні послуги, судові збори, державні мита, штрафи та ін.) повністю покласти на групу з 8 осіб, підписавши протокол засідання нелегітимно обраного правління 02.03.2016 року на ОСОБА_15 , на всіх колегіально прийнявши рішення про виготовлення другої печатки, а саме: суму 38 145,83 грн. поділити на 8 осіб: ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 та в наступному місяці внести до квитанції по 4767,23 грн. окремим рядком «Сприяння нецільовим витратам коштів ЖБК за період 06.04.-17.05.2016 року».

Позивачі просять задовольнити їхні вимоги, вказуючи на те, що вказане рішення прийнято правлінням з перевищенням повноважень та в порушення вимог чинного законодавства України.

Представники відповідача проти даних тверджень заперечували, вказуючи на те, що внаслідок протиправних дій позивачів ЖБК було завдано збитків, а прийняте рішення знаходиться у компетенції та в межах повноважень правління.

Суд приходить до висновку, що доводи позивачів є обґрунтованими, в той час, як доводи представників відповідача не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначаються Законом України «Про кооперацію» (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону, кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Згідно зі статтею 6 Закону, кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції якого належить, зокрема, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства (стаття 15 Закону).

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються Статутом кооперативу (стаття 16 Закону). За положенням статті 8 Закону Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Одними із основних обов`язків члена кооперативу, зокрема, є додержання Статуту кооперативу, сплата визначених Статутом кооперативу внесків (стаття 12 Закону).

Відповідно до п.6.9 Статуту ЖБК № 16, виконавчим органом ЖБК є правління.

Пунктом 6.18 Статуту визначено, що члени правління та ревізійної комісії ЖБК, які завдали своїми діями шкоди ЖБК, несуть перед ним матеріальну відповідальність у встановленому чинним законодавством України.

Відтак, з аналізу змісту п.6.9 - 6.12, 6.18 не вбачається повноважень правління своїм рішенням самостійно звертати стягнення, стягувати збитки тощо з осіб, яких правління ЖБК вбачає винними у завданні будь-яких збитків ЖБК, оскільки в даному випадку такі збитки можуть бути встановлені та стягнуті виключно за рішенням суду за наявності та доведеності вини.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» №5 від 12 червня 2009 року, слідує, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Відтак, суд також виходить з положень ст.ст.22, 1166 ЦК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Важливість етапу дослідження доказів для оцінки доказів полягає в тому, що забезпечується формування внутрішнього переконання суддів одразу з моменту надходження справи до суду і прийняття доказів, на етапі дослідження доказів, у процесі детального аналізу кожного з них у суду є можливість оцінити докази у своїй сукупності та порівняти їх, оскільки належна оцінка судом наявних у справі доказів є однією з гарантій права особи на справедливий судовий розгляд, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6) роль мотивувального судового рішення полягає в тому, що судом були досліджені всі надані докази і аргументи сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, оцінка доказів є завершальною стадією процесу доказування у цивільному судочинстві.

Виходячи з положень ст.1166 ЦК України, фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення, а юридичною підставою позадоговірної відповідальності є: склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відтак, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на стягувача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Проаналізувавши в сукупності обставини справи разом з наявними доказами в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позивачами доведено їхні вимоги про визнання оспорюваного рішення правління недійсним, оскільки з вищенаведеного вбачається відсутність повноважень правління на його прийняття.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 12.06.2018 року у справі № 754/13688/17 визнано недійсним рішення правління ЖБК № 16 від 13.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_9 4768,23 грн. за сприяння нецільовим витратам коштів ЖБК за період з 06.04. - 17.05.2016 року.

Вказаним рішенням встановлено, що відповідач своїм рішенням фактично притягнув позивача ОСОБА_9 до цивільно-правової відповідальності, а доказів наявності права на таке притягнення не надав.

Суд приймає до уваги вказане рішення та зауважує, що у даній справі відповідачем також не наведено і належних доказів в обґрунтування такого рішення.

Такими доказами, на думку суду мають бути: акт незалежного аудитора чи іншого контролюючого органу, яким було б встановлено факт нецільового використання коштів чи інших зловживань; вирок суду, що набрав законної сили, відносно позивачів щодо вчинення ними кримінальних правопорушень щодо зловживання посадовим становищем, заволодіння коштами, самовільного перерахування грошових коштів тощо, що завдало позивачу будь-яких збитків, судові рішення, якими б було б встановлено наявність винних дій саме позивачів у цивільних правовідносинах. Однак, такі докази відсутні, а тому і відсутні підстави для задоволення позову, виходячи з загального принципу невинуватості. Факт того, що органами поліції здійснювалось досудове розслідування відносно ОСОБА_11 за ознаками кримінального правопорушення, підстав для задоволення позову не дає, оскільки розслідування триває, відомості про вручення позивачам підозр відсутні, вирок у справі не постановлювався.

Відтак, оскільки під час судового розгляду не здобуто конкретних та беззаперечних доказів вини саме позивачів у завданні будь-яких збитків чи неналежного виконання обов`язків, що могли призвести до таких збитків, а також вбачається відсутність повноважень правління на прийняття оспорюваного рішення, а тому суд вбачає правові підстави для задоволення позову.

Інші твердження представників відповідача ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть бути враховані судом як такі, що не дають підстав для відмови у позові повністю чи частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то стягує з правління ЖБК №16 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

За викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 -задовольнити.

Визнати недійсним рішення правління ЖБК №16 від 13.07.2017 року (місцезнаходження: м.Київ, вул.Шолом Алейхема,13-А, ідентифікаційний код 22865083) про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 4768 грн. 23 коп. за сприяння нецільовим витратам коштів ЖБК за період 06.04. - 17.05.2016 року.

Стягнути з правління ЖБК №16 (місцезнаходження: м.Київ, вул.Шолом Алейхема,13-А, ідентифікаційний код 22865083) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повне рішення складено та підписано 30 грудня 2021 року.

Суддя: