Ухвала суду № 1023591, 19.09.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-2168/2007                                                                Головуючий 1 інстанції:   Коршенко Ю.О.

  Категорія:   23                                                                                                  Доповідач: Шевцова Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 вересня 2007 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                Волошиної Я.В.

представників позивача:       Захаренко І.П., Кубрак І.О.                          

представника відповідача:    Біленко Н.О., Плахова Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у м.Полтава на постанову господарського суду Полтавської області від 25.07.2007 року по справі №17/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагазпром»

доДержавної податкової інспекції у м. Полтава

про  визнання нечинними (скасування) податкових повідомлень – рішень №0000392301/0 від 19.02.2007 року  та №0000382301/0 від 19.02.2007 року,-

ВСТАНОВИЛА:

        Товариство з обмеженою відповідальністю „Полтавагазпром” (надалі по тексту позивач, ТОВ „Полтавагазпром”)  звернулось  до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтава (надалі по тексту відповідач, ДПІ у м.Полтава), в якому просив суд визнати нечинними (скасувати), прийняті відповідачем податкові повідомлення–рішення №0000392301/0 від 19.02.2007 року  та №0000382301/0 від 19.02.2007 року.

       Постановою господарського суду Полтавської області від 25.07.2007 року позов задоволено повністю. Визнано нечинними (скасовано) податкові  повідомлення-рішення     Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0000382301/0 від 19.02.2007р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 412909,00 гривень, тому числі 200398,00 грн. - основного платежу та 212511,00 грн. - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0000392301/0 від  19.02.2007р. про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 404765,9 гривень, тому числі 246563,00 грн. основного платежу та 158202,9 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 3,40 гривень, відшкодування витрат по сплаті судового збору.

        Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

        В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови  п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі по тексту Закон №283), в результаті чого скориговані валові доходи підприємства. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано положення п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі по тексту (Закон №168).

         Позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ„Полтавагазпром", зареєстроване в ДПІ у м. Полтава та відповідно до Свідоцтва N 23477478 від 07.12.2005р., є платником податку на додану вартість.

Відповідачем проведено планову перевірку позивача та на підставі Акту перевірки № 28/23-1/33891089 від 12.02.2007р. прийнято податкові повідомлення - рішення за №0000382301/0 від 19.02.2007 року про визначення для ТОВ „Полтавагазпром" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 412909,00 грн., в т.ч.: 200398,00 грн. - основного платежу та 212511,00 грн. - штрафних санкцій; та за №0000392301/0 від 19.02.2007р. про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 404765,9 грн. в т.ч.: 246563,00 грн. основного платежу та 158202,9 грн. штрафних санкцій.

В Акті перевірки відповідач посилався на порушення ТОВ „Полтавагазпром" п.4.1 ст.4 та п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.П Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" мотивуючи тим, що позивач неправомірно відкоригував валовий дохід у IIкварталі 2006 року на суму попередньої оплати отриманої від ТОВ „Полтаванафтогазпостач". Свою позицію ДПІ у м.Полтава ґрунтує на тому, що позивач несвоєчасно відкоригував валовий дохід у IIкварталі 2006 р., вважаючи, що підставою для проведення такого коригування є перерахування коштів позивачем АППБ «Аваль» в якості виконання своїх зобов'язань згідно Договору поруки, укладеним між Позивачем та АППБ „Аваль" № 3010/09-01/1893/1 від 04.05.2006р.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач 30.03.2006 р. уклав з ТОВ "Полтаванафтогазпостач" договір про постачання природного газу, відповідно до якого постачальник передає Покупцеві газ за встановленою ціною, яка складає 543,75 грн. без ПДВ за 1000 кубічних метрів, ПДВ 108,75 грн., разом 652,50 грн.

У Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2006р. було включено у валовий дохід суму попередньої оплати за природний газ від ТОВ „Полтаванафтогазпостач" у розмірі 2 837 288,00 грн.  Зазначену обставину судом встановлено з відомостей відображених бухгалтерському обліку підприємства у І кварталі 2006р. та виписки АППБ „Аваль" від 30.03.2006р. №№26,38,1974,1948,10.

15.05.2006р між позивачем та ТОВ „Полтаванафтогазпостач", у відповідності до п.1 ст.604 ЦК України („забов’язання припиняються за домовленістю сторін"), було укладено Угоду про залік взаємних однорідних вимог та підписано Акт проведення взаємного погашення заборгованості згідно Договору на постачання природного газу та Договору поруки на суму 1396734,11 грн. (в т.ч. ПДВ 232789,02 грн.).

Судом першої інстанції також встановлено, що 05.12.2005 року між позивачем та ТОВ „Південно-Дніпровське УБР” було укладено Договір №МП\1\12-05 щодо надання агентських послуг.

Предметом договору є надання ТОВ «Південно-Дніпровське УБР» позивачеві послуг при здійснення позивачем господарської діяльності, шляхом посередництва від імені, в інтересах та під контролем і за рахунок позивача, здійснюючи відповідні дії по ретельному пошуку споживачів природного газу, ведення попередніх переговорів щодо купівлі-продажу природного газу, збір та надання інформації щодо положення на ринку збуту (постачання) природного газу та про діяльність конкурентів, здійснення заходів щодо забезпечення своєчасного виконання зобов’язань контрагентами позивача.

Надання агентських послуг позивачу ТОВ „Південно-Дніпровське УБР” за зазначеним договором підтверджується: актами виконаних робіт, виписками з банку про проведені безготівкові розрахунки, актами прийому-передачі векселя в рахунок сплати частини винагороди, зведеним Актом за підсумками виконаної роботи.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач правомірно, на підставі діючого законодавства, відкоригував у IIкварталі 2006р., як валовий дохід, так і податкове зобов’язання з ПДВ, відповідно до Угоди про залік взаємних однорідних вимог з ТОВ „Полтаванафтогазпостач" та Акту проведення взаємного погашення заборгованості від 15.05.2006р.

- позивачем правомірно віднесено до валових витрат суму вартості агентських послуг, отриманих від ТОВ «Південно-Дніпровське УБР» до складу валових витрат за 2 квартал 2006 року та віднесення  суму податку на додану вартість по отриманим агентським послугам до складу податкового кредиту.

        Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно із п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку; установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку.

Позивач у 1 кварталі 2006 року уклав з ТОВ „Полтаванафтогазпостач” договір про постачання природного газу та відобразив у декларації на прибуток підприємства у цьому податковому періоді суму попередньої оплати за природний газ по договору.

В результаті укладення Договору поруки між позивачем та АППБ „Аваль" №3010/09-01/1893/1 від 04.05.2006р. позивач став кредитором ТОВ „Полтаванафтогазпостач".

Згідно умов Договору поруки №010/09-01/1893/1 від 04.05.2006 року, та на підставі п.2 ст.554 ЦК України („поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник"), позивач прийняв на себе зобов'язання відповідати за зобов'язання ТОВ „Полтаванафтогазпостач", які виникають з умов кредитного договору, що був укладений між ТОВ „Подтаванафтогазпостач" та АППБ „Аваль".

        Відповідно до ст. 556 ЦК України до Поручителя, який виконав зобов'язання за порукою, переходять усі права Кредитора у цьому зобов'язанні.

Як було встановлено судом першої інстанції, 15.05.2006 року між позивачем та ТОВ „Полтаванафтогазпостач” було укладено Угоду про залік взаємних однорідних вимог та підписано АКТ проведення взаємного погашення заборгованості згідно Договору від 30.03.2006 року.

У зв’язку з поєднанням боржника та кредитора в одній особі, позивачем у відповідності до ст.606 ЦК України, було проведено коригування у обліку – розрахунки з покупцями та розрахунки з іншими кредиторами.

Відповідно до п.п. 11.3.1. п.11.3 ст. З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.5.10 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадку повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Отже, колегія суддів, приходе до висновку, що позивач у відповідності з наведеними нормами законодавства та на підставі Угоди про залік взаємних однорідних вимог  та Акту проведення взаємного погашення заборгованості правомірно відкоригував валовий дохід у 2 кварталі 2006 року, тому посилання відповідача щодо порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості коригування податкового зобов’язання з ПДВ із частини попередньої оплати за зазначеним вище договором. Це коригування позивачем здійснено у відповідності до ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено, що у разі якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

          Колегія суддів, погоджується і з висновками суду щодо правомірності віднесення позивачем до суми валових витрат, витрат позивача понесених за агентським договором з ТОВ «Південно-Дніпровське УБР» та правомірністю віднесення до суми податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманим агентським послугам за зазначеним договором.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" бухгалтерський облік визначає як обов'язковий вид обліку, який ведеться підприємством. Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (далі - Положення), первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує   ; господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи на їх проведення.

Закон встановлює, що первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документів (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і 

             правильність її оформлення.

            Стаття 9 п.1 3акону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення  господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. 

        Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

        Стаття 5 зазначеного Закону визначає, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку та способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

         Колегія суддів, зазначає, що позивачем надані належним чином оформленні первинні документи щодонадання агентських послуг. Такими первинними документами є: Договор про надання агентських послуг ЗМП/1/12-05, акти виконаних робіт, виписки з банку про проведені безготівкові розрахунки, актом прийому-передачі векселя в рахунок сплати частини винагороди, зведеним Актом за підсумками виконаної роботи.

         Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону до валових витрат виробництва та обігу (далі - валові витрати) відноситься сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

        Закон не відносить до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.5.3.9 ст.5 3-ну України „Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно до ст..5.3.1 ст.5 3акону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат - витрати на потреби не пов»язані з веденням господарської діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача щодо непов’язання  витрат на агентські послуги позивача з його господарською діяльністю, спростовуються обґрунтовано встановленими судом першої інстанції обставинами, а саме. Відповідно до ст. 295 ГК України ТОВ „Південно-Дніпровське УБР" є суб'єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність шляхом посередництва, та відповідно до умов Договору надає агентські послуги. Згідно  даних податкової та статистичної звітності, в результаті виконання робіт згідно вищевказаної Угоди, позивач значно збільшив обсяги реалізації природного газу, а саме: у І кварталі - 4.1 млн. куб.м, у IIкварталі - 20,6 млн.куб.м, у IIIкварталі -30,6 млн. куб.м .

На думку колегії суддів, посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» також не заслуговує на увагу, виходячи з наступного

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст..8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі на імпорт) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

           Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку  щодо правомірності віднесення позивачем  суми ПДВ з отриманих агентських послуг до складу податкового кредиту з ПДВ.

           З матеріалів справи вбачається, що   вказана сума податкового кредиту по даній господарській операції була включена Позивачем до складу податкового кредиту і внесена відповідно до Декларації з ПДВ та реєстрів отриманих податкових накладних:

у лютому 2006р. - 83 333,33 грн. ( за фактом попередньої оплати 500 000грн. у лютому 2006р.)

у вересні 2006р. - 93 000,00 грн.

у жовтні 2006р. -20 916,67 грн.

          Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на порушення ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» у частині висновків суду щодо правомірності обрахування позивачем бази оподаткування операцій з поставки природного газу у вересні 2006 року, є необґрунтованим, виходячи з наступного.

         Згідно пп..7.3.1 п.7.3 ст.7 3-ну України „Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, ... або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт    виконання робіт (послуг) платником податку.

            Відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що обрахування бази оподаткування операцій з поставки позивач здійснив на підставі даних бухгалтерського обліку: головна книга за вересень 2006р. по рах.702 „Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) та по рах. 36-11 „Розрахунки з вітчизняними покупцями". До бази оподаткування віднесено вартість відвантажених товарів (поставлений природний газ), а також суми отриманих попередніх оплат у вересні 2006р., що загалом становить 10 617 460,00 грн., відповідно податкове зобов’язання з ПДВ становить - 2 123 492,00 грн., що відповідає наданому позивачем реєстру виданих податкових накладних за вересень 2006р.

          Тобто, правомірне обрахування суми податкового зобов'язання з ПДВ у вересні 2006р. підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку позивача та регламентується діючим законодавством України.

          Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

              Крім наведеного, колегія суддів, вважає необхідним зазначити, що висновки Акту №287\23-1\33891089 від 12.02.2007 року Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Полтавагазпром” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.11.2005 року по 30.09.2006 року, як і прийняті на підставі висновків цього акту оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, оскільки перевірку було проведено з порушенням норм законодавства, а саме.

              Із вступної частини Акту перевірки вбачається, що вона є виїзною плановою перевіркою, повідомленні про її проведення надано головному бухгалтеру ТОВ „Полтавагазпром” 28.11.2006 року, перевірка проводилась з відома директора підприємства та в присутності головного бухгалтера.

              Проте, в судовому засідання з пояснень представників відповідача, колегією суддів встановлено, що перевірка проводилась не на підприємстві, а в приміщенні ДПІ м.Полтава, що виключає можливість присутності при її проведенні головного бухгалтера підприємства, а перевірка не є  крім того, представники відповідача зазначили, що про проведення перевірки підприємство не повідомлялось.

              Тобто, у вступній частині Акту перевірки перевіряючими зазначені перекручені факти щодо організації та проведення перевірки.

              В п.2.10 Акту перевірки перевіряючими зазначено, що до проведення перевірки, згідно постанови прокуратури Октябрського району м.Полтави від 16.12.2006 року, проведена виїмка документів бухгалтерського та податкового обліку, а також інших документів фінансово-господарської діяльності підприємства. При розгляді наданих для перевірки документів працівниками Полтавського відділу ПМ УПМ ДПА у Полтавській області виявилось, що на момент проведення перевірки відсутні головні книги за 2005 та 2006 роки, банківські документи та виписки по особовим рахункам (надані частково, невпорядковано), журнали-ордери по рахунках, реєстри придбання та продажу товарів (робіт, послуг), податкові накладні на реалізацію товарів за січень, лютий 2006 року, звіти про фінансові результати, баланси за перевіряє мий період.

               В судовому засіданні представники відповідача також підтвердили, що перевірку було проведено не на підставі документів наданих на перевірку підприємством, а по документам, які були вилучені у підприємства прокуратурою Октябрського район м.Полтава.

              Отже, виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що підприємство, яке не повідомили  про проведення планової перевірки, було позбавлено права надати перевіряючим всі існуючи документи податкового та бухгалтерського обліку підприємства, а висновки Акту перевірки не ґрунтуються на дослідженні всіх документів за перевіряємий період, оскільки перевіряючими було досліджено документи у об’ємі наданим прокуратурою.

               Відсутність у перевіряючих документів бухгалтерського та податкового обліку підприємства, наведених в п.2.10 Акту перевірки, не може свідчить про їх не існування, оскільки вони надавались для перевірки не підприємством.

               Крім того, колегія суддів, зазначає, що при вилученні документів прокуратурою Октябрського району м.Полтави, підприємству не залишено копій вилучених документів.

               Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                ДПІ м. Полтави заперечуючи проти позову не довела правомірності своїх дій під час організації, проведення перевірки та обґрунтованості прийнятих рішень.

                 Відповідачем не надано доказів щодо своєчасного повідомлення позивача про проведення комплексної планової виїзної перевірки, не доведено не існування документів, зазначених в п.2.10 Акту перевірки, не надано доказів щодо пропонування позивачеві надати додаткові документи перевіряючим та не доведено будь-якого порушення податкового законодавства позивачем.

                 Встановлені колегією суддів, обставини, які наведені у постанові щодо проведення перевірки свідчать про порушення ДПІ у м.Полтава під час проведення перевірки позивача вимог Порядку оформлення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за №327, тому і рішення відповідача, прийняті за висновками по результатам такої перевірки не є обґрунтованими.

                Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

                Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

                       Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтава - залишити без задоволення, а  постанову господарського суду Полтавської області від 25.073.2007 року  по справі № 17\3 - без змін.

                   Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                               Ю.М.Філатов

                        Судді:                                                                          Н.В. Шевцова

                                                                                                      Н.С.Водолажська