Рішення № 102358875, 29.12.2021, Люботинський міський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Тимошенко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Харків) про визнання шлюбу недійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовної заявою, у якій просить:

- визнати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та м.Люботину Східного Міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) на підставі актового запису № 179 від 23 липня 2020 року, недійсним, через його фіктивність;

- визнати за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 . У 2010 році батько позивача переніс інсульт, після чого стан його здоров`я значно погіршився. ОСОБА_3 хворів на цукровий діабет, ожиріння II ступеня, гіпертонічна хвороба, кардіосклероз, а також з 2018 році останньому діагностували рак січового міхура. ОСОБА_3 мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що батько багато років користувався послугами домогосподарок та однією з таких була відповідач ОСОБА_2 , яка приїжджала один/два рази на тиждень, прибирала будинок, готувала їжу, за що отримувала кошти. Позивач був зареєстрований за однією адресою разом із батьком але з 2018 року мешкав за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначив, що мешкаючи окремо від батька, позивач продовжував купувати останньому продукти харчування, ліки та сплачувати комунальні послуги. Відповідач ОСОБА_2 в червні 2020 року запропонувала батькові позивача, що вона погоджується здійснювати повний догляд за ним, за умови, що останній перереєструє на неї частину житлового будинку. Оскільки в даному житловому будинку, окрім позивача зареєстрована його малолітня донька, укласти договір дарування неможливо без дозволу Органу опіки та піклування, а тому відповідач ОСОБА_4 запропонувала батькові позивача зареєструвати шлюб. Батько позивача ОСОБА_3 23.07.2020 зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 . Зазначив, що родичам ОСОБА_3 було відомо, що шлюб між останнім та відповідачем був фіктивний та реєструвався не з метою створення сім`ї, а як гаранті того, що остання отримає винагород у виді частини житлового будинку за догляд, який вона буде здійснювати за ОСОБА_3 ,в той час коли позивач буде перебувати за кордоном. Про існування даної домовленості батько ОСОБА_3 повідомив позивача ОСОБА_1 особисто. Позивач зазначив, що спільного бюджету між батьком та відповідачем не було,в характерні для шлюбу відносини не вступали, не підтримували шлюбних стосунків, разом не проживали, спільне господарство не вели та не мали спільного бюджету. Шлюб між ОСОБА_3 та відповідачем тривав 17 днів, а на час укладання шлюбу ОСОБА_3 було 75 років. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача помер. Зазначив, що всі організаційні питання щодо поховання батька вирішував позивач. Позивач вказав, що після смерті батька відкрилася спадщина на належне останньому майно, зокрема житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса в шестимісячний строк звернулися позивач та відповідач. Позивач вважає себе єдиним спадкоємцем після смерті батька, але отримати свідоцтво про право на спадщину в цілому не може, оскільки з заявою про право на спадину звернулася відповідач, яка вважає себе дружиною померлого, а також утримує у себе оригінали документів на житловий будинок.

07.04.2021 представником відповідача поданий відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого він просить суд в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, вказуючи, що підстави позову не відповідають дійсним обставинам справи та є необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідач вважає безпідставними та не підтвердженими жодними доказами обставини, що зазначені у позові, нібито відповідач запропонувала батькові позивача здійснювати за останнім догляд, за умови перереєстрації на неї частини житлового будинку. Зазначила, що відповідач дійсно спочатку була домогосподаркою в домі ОСОБА_3 та близько трьох років доглядала за ним, проте це не виключає факт, що між ними не було близьких стосунків та вони впродовж останніх двох років проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 був укладений за вільною згоди обох сторін та не обумовлювався наданням певних благ, на які посилався позивач у позовній заяві. Вказав, що догляд за батьком позивача здійснювався виключно з почуття обов`язку дружини. Твердження позивача, щодо витрачання останнім коштів на поховання ОСОБА_3 та вирішення усіх організаційних питань, не спростовують факту існування шлюбних відносин між подружжям та не є підставою для визнання шлюбу недійсним. Щодо аргументів позивача про окреме проживання ОСОБА_3 та відповідача саме по собі не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також зазначив, що незначний проміжок часу перебування у зареєстрованому шлюбі (17 днів), не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Вказав, що позивач майже ніколи не допомагав батькові, жодного разу не відвідав останнього в лікарні та не надавав матеріальної підтримки, а всі ліки та обстеження буди здійсненні за рахунок відповідача.

13.04.2021 представник позивач надала відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити у повному обсязі позовні вимоги, посилаючись на те, що твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу суду. Відповідач не проживала в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 мешкав один за вищевказаною адресою, що підтверджується актом членів ОСОБА_5 . Доказів проживання останні два роки однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідачем не надано. Крім того, не надано доказів в порядку заперечень щодо факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Також, безпідставними є твердження відповідача, що позивач майже ніколи не допомагав батькові та не сплачував комунальні послуги за житловий будинок, адже всі витрати за комунальні послуги здійснював виключно позивач.

Позивач та його представник в судовому засіданні поданий позов підтримали, просили його задовольнити та пояснили, що в той час, коли був зареєстрований шлюб батько позивача був сильно хворий, переніс 5 інсультів та його примусили укласти шлюб з відповідачем. Пояснив, що з відповідачем знайомий з 2018 року, коли батько найняв її в якості хатньої робітниці, для прибирання в будинку та приготування їжі. Зазначив, що батько був публічною людиною, до нього постійно приїздило багато людей з метою лікування, адже останній був костоправом та мануальщиком, а також був головою квартального комітету. Про шлюб, який був укладений між батьком та відповідачем позивач дізнався в морзі, після смерті батька. Вказав, що не було а ні свята, а ні запрошених рідних з нагоди укладеного шлюбу. Зазначив, що з 2019 року він не мешкав разом з батьком, а з лютого 2020 року відповідач почала проживати разом з батьком, однак мешкала в іншій кімнаті. З 2010 по 2020 роки питаннями щодо лікування батька займався позивач. В той день, коли батька забрали швидка до лікарні, позивач з ним не поїхав, а супроводжувала батька відповідач. В лікарні батько перебував в стаціонарному відділенні, гроші на лікування у батька були власні, він не потребував фінансової допомоги.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що в 2014 році відповідач познайомилась з ОСОБА_3 , а з 2015 року постійно проживали разом. Зазначила, що батько мешкав один, а позивач мешкав окремо зі своєю сім`єю. Вказала, що ніяких коштів за догляд за батьком вона не отримувала та не було подібних розмов. Зазначила, що позивач не спілкувався з батьком з 2015 року, що відносини між ними були складні. Під час спільного проживання з ОСОБА_3 , відповідач постійно мала дохід, спочатку займалася жіночою косметикою, потім працювала неофіційно працювала адміністратором в готелі. Разом з ОСОБА_3 за спільні кошти придбавали побутова техніку, продукти, вели спільне господарство. Пояснила, що у ОСОБА_3 до 2015 року переніс 2 інсульти, всі виписки лікарів позивач забрав і не повертав. В 2018 році ОСОБА_3 знаходився на лікування у 3 лікарнях. В лютому 2020 році відповідач разом ОСОБА_3 перехворіли на коронавірус, однак тестів не робили. Відповідач в лікарні цілодобово знаходилась біля ОСОБА_3 , а позивач жодного разу не подзвонив, щоб поцікавився про стан батька, не зайшов провідати, не привіз ліки. Гроші ОСОБА_3 закінчилися, та відповідач витрачала на лікування власні кошти. В квітні 2020 року між сторонами стався конфлікт, в ході якого позивач вдарив відповідача в обличчя.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

23 липня 2020 року між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстрований шлюб, що підтверджується копією актового запису про шлюб № 179 від 23.07.2020 (а.с.87).

Згідно із частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Згідно із статтею 38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 - 26 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.

Таким чином, шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю. Однак не може бути визнаний шлюб фіктивним, коли особи, що зареєстрували такий шлюб, згодом фактично створили сім`ю, яка відповідає всім її вимогам.

Якщо одна сторона намагалася використати реєстрацію шлюбу в своїх корисних цілях, а інша вважала, що укладає дійсний шлюб, то такий шлюб має бути визнаний не фіктивним, а укладеним під впливом обману, тобто з порушенням вимог ст. 24 СК України про необхідність взаємної згоди на укладення шлюбу.

Аналогічний висновок закріплений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 03 лютого 2016 року по справі №6-31583ск15.

Згідно з положеннями ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при розгляді даної справи позивач має довести належними та допустимим доказами факт укладення шлюбу між відповідачем ОСОБА_2 та померлим ОСОБА_3 з іншою, а ніж створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, метою.

При цьому, враховуючи той факт, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через 17 днів після укладення шлюбу, суд визначає наявність або відсутність наміру створити сім`ю в результаті укладення шлюбу, оцінюючи стосунки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які фактично передували цьому, а не склалися у подальшому.

Так, судом про обставини проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_6 , яка була сусідкою померлого ОСОБА_3 пояснила, що відповідач ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 спільно не проживали як подружжя, що останній не мав наміру одружуватися та створювати сім`ю, що відповідач інколи проживала в будинку та перебувала в якості хатньої робітниці, готувала, прибирала, прала білизну, за що отримувала від ОСОБА_3 грошові кошти. Зазначене було відомо свідку зі слів померлого ОСОБА_3 . Крім цього, свідок пояснила, що кожної суботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їздили на ринок за продуктами, які придбавались за кошти останнього, однак вони знаходились у ОСОБА_2 . Також свідок пояснила, що зі слів ОСОБА_3 їй відомо, що ОСОБА_2 на вихідні їздила до Харкова доглядати свою квартиру та поливати цвіти, а потім верталась. ОСОБА_3 розповідав, що відповідач мала бажання закінчити курси та отримати водійське посвідчення, щоб нікого не просити відвозити на ринок, адже останнім часом ОСОБА_3 сам не сідав кермо за станом здоров`я. Щодо відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки, свідку не відомо. Також свідку не відомо щодо спільного бюджету відповідача та ОСОБА_3 . Вказала, що відповідач їздила до лікарні разом з ОСОБА_3 , кошти на лікування витрачав останній. Про існування шлюбу свідок дізналася тільки після смерті ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 , який був сусідом та товаришем померлого ОСОБА_13 пояснив, що з ОСОБА_2 познайомився в 2018 році. Знайомство відбулося біля двору ОСОБА_3 , на що свідок спитав ОСОБА_3 щодо відповідача, на що той відповів, що це «нова дама». Свідок вказав, що йому невідомо чим займалася відповідач в будинку, що тільки зі слів ОСОБА_3 відомо, що прибирала будинок та готувала їжу і отримувала за це грошові кошти, після чого від`їжджала до себе додому. Також зазначив, що декілька разів бачив та чув, як відповідач казала ОСОБА_3 , що закінчила роботу, на що останній давав їй грошові кошти. Вказав, що розмов у ОСОБА_3 щодо шлюбу не було, а про те, що відповідач та ОСОБА_3 одружилися свідку стало відомо після смерті ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є троюрідною сестрою позивача пояснила наступне. Інколи бачила разом ОСОБА_3 та відповідача на ринку. Пояснила, що зі слів ОСОБА_3 відповідач перебувала у будинку як хатня робітниця, за що отримувала кошти від ОСОБА_3 , однак особисто свідок цього не бачила. Свідку не відомо щодо постійного проживання відповідача в будинку разом з ОСОБА_3 . Про існування шлюбу свідок дізналася після смерті ОСОБА_3 . Вказала, що в будинку мешкав позивач з сім`єю, а в другій кімнаті жив ОСОБА_3 . Свідок пояснила, що не часто приходила в гості до ОСОБА_3 , а більше спілкувалися по телефону.

Свідок ОСОБА_9 , яка є дружиною позивача пояснила, що познайомилась з відповідачем в 2017 році, а в 2018 році найняли останню 2 рази на тиждень прибирати в будинку та готувати їжу, за що платили грошові кошти у розмірі 300 грн. Влітку 2019 року ОСОБА_3 погано себе почував, а позивач збирався їхати до Чехії на заробітки, тому відповідач запропонувала свої послуги щодо догляду за ОСОБА_3 . Домовились сплачувати відповідачу 6 000 грн на місяць. Вказала, що згодом попросили відповідача залишатись ночувати в будинку, оскільки стан здоров`я ОСОБА_3 погіршився, та останній почав погано бачити, плутався в діях. Зазначила, що ОСОБА_3 перестав спілкуватися з нею та сином, сусідами, у зв`язку з тим, що відповідач розповідала ОСОБА_3 , що йому ніхто не потрібен. Про шлюб свідку стало відомо лише після смерті ОСОБА_3 . Також зазначила, що відповідач хотіла зареєструвати шлюб онлайн в період жорсткого карантину. Після смерті ОСОБА_3 відповідач забрала всі свої речі, документи на будинок та виїхала до себе в квартиру в м.Харків. Зазначила, що договір не укладали, а що домовлялися з відповідачем щодо здійснення догляду за ОСОБА_3 лише формально на довірливих відносинах. Спочатку з відповідачем конфліктів не відбувалося, тільки з 2020 року почалися конфлікти, однак ОСОБА_3 все влаштовувало та останнє слово було за ним, а тому вигнати відповідача не могли.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , який був кумом померлого ОСОБА_3 пояснив, що з відповідачем познайомились за два роки до смерті ОСОБА_3 , коли останній прийшов з нею до свідка. Зазначив, що відповідач хотіла продати будинок ОСОБА_3 та купити трикімнатну квартиру. Про намір укласти шлюб свідок дізнався від ОСОБА_3 , коли останній попросив відвезти їх до відділу РАДС. В день укладання шлюбу ОСОБА_3 був одягнутий повсякденно, відчувалось, що ОСОБА_3 було все одно, що відбувалось. Після укладення шлюбу свідок відвіз їх до парку, відповідач раділа та фотографувалася, а ОСОБА_3 був не радісний. ОСОБА_3 запропонував свідку в той день, вечері зайти в гості та випити по чарці. Свідок зазначив, що не може сказати точно, які відносини були між ОСОБА_3 та відповідачем, спочатку відомо, що останню найняв в якості хатньої робітниці, щодо особистих відносин свідок не помічав між ними. Також вказав, що якось на святі свідок спитав ОСОБА_3 навіщо останній уклав шлюб, на що ОСОБА_3 відповів, що відповідач буде краще його доглядати.

Свідок ОСОБА_11 , який є троюрідним братом позивача пояснив, що відповідача бачив перший раз в будинку ОСОБА_3 , а другий раз на похоронах. Зазначив, що приїздив до ОСОБА_3 раз на три місяця, а також спілкувалися телефоном. В 2020 році при спілкуванні свідка з ОСОБА_3 , останній розповідав, що син йому мало часу приділяє, що в своїй доглядальниці він бачить людину, яка його витягне з поганого стану, що якщо вона буде пороч із ним, то він проживе довго та щасливо. Щодо одруження ОСОБА_3 свідку не казав, оскільки розумів, що рідні висловили б обурення з цього приводу. Свідку відомо, що відповідач вела господарство в будинку ОСОБА_3 , наскільки часто мешкала в будинку останньому не відомо. Зі слів ОСОБА_3 свідку було відомо, що він сплачував грошові кошти відповідачу.

Допитаний свідок ОСОБА_14 в судовому засідання пояснив наступне. З померлим ОСОБА_3 свідок був сусідом, а з відповідачем познайомився приблизно два з половиною роки тому. Коли з`явилась відповідач, то ОСОБА_3 пояснив, що це його хатня робітниця та він сплачує їй грошові кошти. Свідку не відомо, чим займалась в будинку відповідач. Щодо наміру одруження ОСОБА_3 та відповідача свідку не відомо було. Пояснив, що одного разу прийшов ОСОБА_3 та попрохав відвезти до м. Харкова в квартиру відповідача, потім приїхали до Люботинського РАДС та ОСОБА_3 з відповідачем взялися під руку та пішли до відділу. Через два тижні свідку стало відомо від сусіда ОСОБА_15 , що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 одружилися. На церемонію свідка не запрошували. Також зазначив, що у свідка з ОСОБА_3 була розмова, що останній хотів продати свій будинок та переїхати до квартири відповідача, зробити в ній ремонт.

Аналізуючи викладені показання свідків, суд приходить до висновку про достатність підстав вважати, що відповідач ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю, а невідповідність їх стосунків певним уявленням позивача та окремих свідків про шлюб та сім`ю не свідчить про зворотнє.

Із пояснень свідків суд вбачає, що стосункам цих осіб були притаманні такі особливості сімейних стосунків, як спільне ведення господарства, спільне придбання продуктів, планування розпорядження майном та спільного подальшого проживання.

Крім того, сам позивач та його дружина стверджували, що відповідач проживала разом із ОСОБА_3 , однак ними заперечувався її статус, а саме що вона проживала в якості хатньої робітниці, а не в статусі дружини.

Одночасно, суд зазначає, що критично ставиться до показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , оскільки останні є троюрідною сестрою, братом та дружиною позивача відповідно, а отже є зацікавленими особами.

Крім того, суд не приймає до уваги в якості доказу акт квартального комітету № 32 від 04.01.2021, згідно якого ОСОБА_3 з листопада 2018 року мешкав за адресою АДРЕСА_1 один, оскільки дана інформація суперечить іншим дослідженим у справі доказам, а саме показанням свідків, які стверджували про те, що у вказаному житловому будинку проживала відповідач ОСОБА_2 .

Таким чином, аналізуючи надані суду сторонами пояснення та письмові докази суд вважає, що позивач не довів відсутності у подружжя реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя, а самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання житлового будинку ОСОБА_3 , не дають підстав для визнання шлюбу недійсним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постановах від 05.12.2018 у справі № 591/1860/16 (провадження № 61-12414св18) та від 06.03.2019 справа № 522/11172/16-ц (провадження №61-21048ск18).

Стосовно доводів позивача та долучених до позовної заяви доказів щодо окремого проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також посилань про не проведення святкової церемонії укладання шлюбу, суд зазначає, що вони самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 18.01.2018 у справі № 285/720/16 (провадження № 61-558св18).

Таким чином в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на житловий будинок, суд виходить з наступного.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.08.2020 (а.с.9).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 240946771 від 19.01.2021, довідки КП «Люботинське АПБ» Люботинської міської ради Харківської області № 01/01-32 від 15.01.2021, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.06.2009 ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1217, 1218 Цивільного кодексу України спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ст. 1268, 1269 ЦК України такими, що прийняли спадщину, вважаються особи, які проживали із спадкодавцем на час її відкриття та не відмовились від спадщини, а також ті особи, які у шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

З інформації викладеної в листі № 52/01-16 від 01.03.2021 приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л. після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявами про прийняття спадщини звернулися син спадкодавця ОСОБА_1 та дружина спадкодавця ОСОБА_2 , заповіти від його імені не посвідчувалися, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с.80).

Таким чином, такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , є його син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 .

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. (ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України)

Разом із тим, позивачем не надано суду доказів того, що він не має можливості реалізувати своє право на спадкування після смерті батька, що це право порушене або не визнається.

Доводи позивача про неможливість реалізувати право на спадкування в зв`язку з тим, що оригінали документів на будинок знаходяться у відповідача, суд відхиляє, оскільки знов таки, позивачем не надано доказів порушення права на спадкування, матеріали справи не містять постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у тому числі із зазначених позивачем підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку про передчасність заявленої вимоги про визнання права власності в порядку спадкування, а тому в її задоволенні належить відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з чим судові витрати покладаються на позивача, суд не вбачає підстав для призначення відповідного судового засідання в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України як про це просила представник позивача.

Керуючись ст.12, 43, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Харків) про визнання шлюбу недійсним та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Люботинським МВ УМВС України в Харківській області, 15.10.1999, який зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Представник позивача: Дем`яненко Ольга Олегівна, діє на підставі договору про надання правової допомоги № 261020/1 від 26.10.2020, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Московським МВ ХГУ УМВС України в Харківській області 28.10.1997, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Представник відповідача: Сурков Вячеслав Миколайович, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ номер1043572 від 05.04.2021, адреса: вул. Полтавський шлях, буд.31, оф.408, м.Харків.

Третя особа: Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), юридична адреса: вул. Культури 2-Б, м.Мерефа, Харківський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 41404009.

Повний текст рішення виготовлений 30.12.2021.