Рішення № 102357621, 29.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Київ № 640/24461/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про:

- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину".

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 19.10.2020 - відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відмовлено в задоволенні клопотання про залучення третьої особи, призначено підготовче засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 25.11.2020 - закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті; від 25.11.2020 - залучено до участі в справі Державну судову адміністрацію України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 08.10.2021 - залучено до участі в адміністративній справі в якості співвідповідача Державну судову адміністрацію України, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.

Судом продовжено розгляд адміністративної справи в письмовому провадженні відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в місті Києві протиправно протягом квітня-серпня 2020 року виплачено грошове забезпечення з урахуванням обмежень визначених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", внаслідок чого сплачено суддівську винагороду в меншому розмірі.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві подало відзив про невизнання позову, позаяк грошове забезпечення судді виплачено відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, яким обмежено грошове забезпечення суддів 10 розмірами мінімальної заробітної плати.

Судом залишено без розгляду заяву позивача про залишення позову без розгляду в звв`язку з запереченнями позивача щодо ї подання та задоволення.

Державна судова адміністрація України правом на подання відзиву не скористалась.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 21.05.2007 №434/2007 ОСОБА_1 призначено суддею Святошинського районного суду м. Києва строком на 5 років.

Наказом Голови Святошинського районного суду м. Києва від 18.06.2007 №205/ос ОСОБА_1 зараховано на посаду суді Святошинського районного суду м.Києва.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 17.05.2012 №4735-VI ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.

Позивачем додано довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 06.10.2020 №801, відповідно до якої обмеження суддівської винагороди за період з квітня по вересень 2020 року становило - 285073,84 грн.: у квітні 2020 року - 30053,34 грн., у травні 2020 року - 78890,00 грн., у червні 2020 року - 74945,50 грн., у липні 2020 року - 61740,00 грн., у серпні 2020 року - 47334,00 грн.

Не погоджуючись з виплатою суддівської винагороди в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 у меншому розмірі, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Спірні відносини стосуються виплати позивачу суддівської винагороди в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 в розмірі, що не перевищує 10 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (у редакції, чинній на час існування спірних відносин):

суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина перша);

суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (пункти 1-4 частини другої);

базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 2 частини третьої);

до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (пункт 3 частини четвертої).

суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, зокрема, за наявності стажу роботи більше 20 років - 50 відсотків (частина п`ята);

обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (частина дев`ята).

Судом установлено, що позивач проходила публічну службу на посаді судді Святошинського районного суду міста Києва в період 18.04.2020 по 28.08.2020.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX (набрав чинності 18.04.2020) внесено зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (у редакції Закону України 13.04.2020 №553-IX) доповнено статтею 29, за якою:

установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша);

зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)" (частина третя).

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX.

Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 17.11.2020 №1006-IX статтю 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" виключено.

Надаючи тлумачення наведеним нормам, Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 справа №340/1916/20 висловив правову позицію, за якою оскільки Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX не є законом про судоустрій, цим Законом чи іншими законами не вносилися зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII стосовно розміру суддівської винагороди, тому цей Закон не може встановлювати розмір винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX, має вирішуватися на користь Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Нормотворчі колізії є непоодиноким явищем всередині системи права, тому якщо усе ж склалася ситуація з суперечливим правовим регулюванням, її вирішення має ґрунтуватися на підході, відповідно до якого перевагу в застосуванні має спеціальна правова норма, якщо її видання передбачено актом вищої юридичної сили.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX.

Конституція України має найвищу юридичну силу, тому "спеціальність" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, зокрема стаття 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 Основного Закону України і є своєрідним її "продовженням", у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх).

Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX (у редакції Закону України 13.04.2020 №553-IX) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодекс України. Цей Закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Верховний Суд підсумував, що обмеження виплати судді, починаючи з 18.04.2020, суддівської винагороди розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX (у редакції Закону України 13.04.2020 №553-IX) було неправомірним.

Подібні правові висновки щодо необґрунтованості обмеження суддівської винагороди на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" висловлені Верховним Судом у постанові від 09.12.2021 справа №280/6910/20.

Судом установлено, що внаслідок запровадження Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX обмеження з виплати суддівської винагороди в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, позивачу виплачено суддівську винагороду в меншому розмірі, різниця - 285073,84 грн.

З огляду на наведене правове регулювання та правові висновки Верховного Суду, встановлені обставини, суд дійшов висновку про аргументованість доводів позивача щодо протиправності обмеження суддівської винагороди в період з 18.04.2020 по 27.08.2020.

Щодо належного способу захисту з урахуванням особливостей фінансування судів та повноважень Державної судової адміністрації як головного розпорядника коштів, то Верховний Суд в постанові від 24.09.2020 у справі №280/788/19 висловив правову позицію, за якою з урахуванням положень частини першої статті 151 чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом, а також враховуючи правила статті 2 Бюджетного кодексу України, пунктів 1, 2, 3, 4 "Положення про Державну судову адміністрацію України", затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 №12 (у редакції рішення Ради суддів України від 04.06.2010 №50), правильними є висновки про те, що Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. За цих обставин наявні правові підстави для зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування відповідного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення відповідних виплат.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.12.2021 справа №280/6910/20, предметом розгляду якої було визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та зобов`язання провести перерахунок суддівської винагороди за відповідний період, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виплативши недоотриману частину.

У постанові Верховного Суду від 09.12.2021 справа №440/6544/20 також зазначено, що стягнення суддівської винагороди на користь позивача має здійснюватися шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

Отже, належним та достатнім способом захисту прав, інтересів позивача в спірних відносинах є стягнення на користь позивача з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві недоплаченої суми суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у сумі 285073,84 грн., з відрахуванням податків та обов`язкових платежів, та зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди в сумі 285073,84 грн. за період з 18.04.2020 по 27.08.2020.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягають, тому суд задовольняє позов частково в зазначеній частині.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - в межах суми стягнення за один місяць.

Як убачається з довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві від 06.10.2020 №801, обмеження суддівської винагороди у квітні 2020 року становило 30053,34 грн. Відтак негайному виконанню підлягає рішення суду в частині стягнення на користь позивача невиплаченої суми суддівської винагороди за квітень 2020 року в розмірі 30053,34 грн.

Щодо строків звернення до суду з позовом, то як уже вказувалось судом, предметом спору є стягнення заробітної плати, що за змістом частини другої статті 233 КЗпП України не обмежується будь-яким строком (наприклад, Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013).

Відповідно до статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки спір стосується стягнення заробітної плати, то відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами) позивач звільнена від сплати судового збору. Інших доказів понесення сторонами судових витрат не надано, тому такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 285073,84 грн. (двісті вісімдесят п`ять тисяч сімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки), з відрахуванням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в сумі 285073,84 грн. (двісті вісімдесят п`ять тисяч сімдесят три гривні вісімдесят чотири копійки).

У задоволені решти позову відмовити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Виконати негайно рішення суду в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року в межах суми стягнення за квітень 2020 року в розмірі 30053,34 грн. (тридцять тисяч п`ятдесят три гривні тридцять чотири копійки).

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (ідентифікаційний код 26268059, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26).

Відповідач - Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: 01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець