Рішення № 102357597, 29.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Київ № 640/2530/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу трудової діяльності у період здійснення нею підприємницької діяльності за 2008, 2009 та 2010 роки в повному обсязі;

- зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу період провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування в повному обсязі за 2008 рік - 245 днів, за 2009 рік - 365 днів, за 2010 рік - 365 днів.

Ухвалою суду від 26.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що її протиправно не зараховано до страхового стажу періоду підприємницької діяльності за 2008-2010 роки, здійснюючи нарахування страхового стажу для визначення пенсії пропорційно розміру сплаченого єдиного податку до розміру страхових внесків за відповідний період часу, наслідком чого є незарахування періоду її підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування 2008-2010 років до її страхового стажу для визначення права на призначення пенсії.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач не погоджується з такою та просить відмовити у її задоволенні з посиланням на те, що за період з травня 2008 року по грудень 2010 року позивач як фізична особа-підприємець перебувала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок). За період травень-червень 2009 року та липень-грудень 2010 року в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відображена доплата до мінімального страхового внеску, цей період зараховано до страхового внеску як повні місяці. За період травень 2008 року - квітень 2009 року та липень 2009 - червень 2010 року позивачем сплачено єдиний податок без доплати до мінімального страхового внеску (у розмірі меншому ніж мінімальний страховий внесок), а тому цей період зараховано до її страхового стажу пропорційно до сплати страхових внесків (неповний місяць).

Дослідивши письмові докази, Судом установлено.

ОСОБА_1 у період з 24.04.2008 по 15.01.2015 здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець та перебувала на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок).

Позивач, як фізична особа-підприємець здійснювала у період 2008 - 2010 сплату страхових внесків та/або єдиного внеску до Пенсійного Фонду України. Вказані обставини підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Також позивачем до суду були надані квитанції про сплату єдиного податку за 2008-2010 роки.

Територіальним органом Пенсійного фонду України до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії зараховано період ведення позивачем підприємницької діяльності із застосуваннями спрощеної системи оподаткування, за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Так, відповідно до інформації Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування період травень-червень 2009 року та липень-грудень 2010 року зараховано до страхового стажу як повні місяці; період травень 2008 року - квітень 2009 року та липень 2009 року - червень 2010 року зараховано до її страхового стажу пропорційно до сплати страхових внесків (неповний місяць).

Не погоджуючись із зарахування періоду ведення підприємницької діяльності (травень 2008 року - квітень 2009 року та липень 2009 - червень 2010 року) до страхового стажу пропорційно до сплати страхових внесків, та вважаючи, що такий повинен бути зарахований за повний календарний рік (2008-2010) незалежно від сплаченого розміру страхових внесків, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, Суд враховує таке.

Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно із частиною дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Абзацом 5 частини третьої статті 21 Закону №1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу, як повний місяць, за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

За змістом пункту 3-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, зокрема з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Судом встановлено, що у спірний період 2008-2010 роки позивач здійснювала трудову діяльність, як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа та здійснювала сплату страхових внесків та/або єдиного внеску до Пенсійного Фонду України. Вказані обставини підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Також позивачем до суду були надані копії квитанцій про сплату єдиного податку за 2008-2010 роки.

Разом з тим, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні дані про те, що позивач протягом здійснення ним підприємницької діяльності за спірний період травень 2008 року - квітень 2009 року та липень 2009 - червень 2010 року сплачувала страхові внески, у розмірі меншому ніж мінімальний страховий внесок, як того вимагають положення статті 24 Закону №1058-IV.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про правомірність зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду (2008-2010 роки) протягом якого вона здійснювала підприємницьку діяльність пропорційно до сплачених нею страхових внесків.

При цьому підлягають відхиленню доводи позивача про необхідність зарахування до її страхового стажу спірного періоду (2008-2010 повні роки) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування незалежно від сплаченого розміру страхових внесків (єдиного внеску) з посиланням на положення пункту 3-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, оскільки вказана норма права встановлює право позивача на включення до її страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону №1058-IV періоду ведення нею підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, при цьому обов`язковим для такого включення є дотримання вимог статті 24 Закону №1058-IV.

Враховуючи викладене адміністративний позов не задоволенню.

Позивачем відповідно до квитанції від 21.02.2020 №0.0.1625722609.1 сплачено судовий зір в розмірі 840,80 грн.

Оскільки в задоволені позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець