Рішення № 102357592, 29.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Київ № 640/4526/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення відповідача від 31.01.2020 про відмову в призначенні їй пенсії державного службовця;

- зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату їй пенсії державного службовця з 02.04.2019.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності, призначеній у відповідності до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Вважаючи достатнім для призначення пенсії по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону України "Про державну службу" стаж державної служби (20 років 18 днів) позивач письмово звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності за Законом № 1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ, однак відповідач відмовив у такому переведенні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить залишити таку без задоволення з посиланням на те, що ОСОБА_1 звернулась до територіального управління Пенсійного України із заявою про призначення (переведення) пенсії із заявою довільної форми, яка не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), що на переконання відповідача, свідчить про те, що позивач із заявою про перерахунок її пенсії, складеною у встановленому законом порядку не зверталась, отже рішення з цього питання відповідачем не приймалось, а тому і відсутні порушені права позивача. Звернення позивача розглянуто в порядку в порядку звернень громадян відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Дослідивши письмові докази, судом встановлено.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, якій з 2019 року призначено пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено відповідно до Закону № 1058-IV.

У жовні 2018 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, з 01.11.2019 встановлено ІІ групу інвалідності довічно (загальне захворювання) про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК від 01.11.2019 №430107.

Відповідно до наказу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації від 29.03.2019 №112-К, ОСОБА_1 звільнено із посади головного спеціаліста відділу по прийому та контролю справ, з 01.04.2019 за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію по інвалідності.

24.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсі відповідно Закону України "Про державну службу".

Відповідач листом від 31.01.2020 №2600-0213-8/6324 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком посилаючись на пункти 10-12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2016 № 889-VIII.

Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою ст. 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами частини дев`ятої ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десять ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Щодо аргументів відповідача, що позивач не досяг віку, з яким п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII пов`язують наявність у осіб права на пенсію державного службовця, суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 (справа №822/524/18) суд на підставі аналізу зазначених вище норм законодавства зазначив, що законодавство не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розповсюдження на людей з інвалідністю вимог п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII щодо віку є помилковим.

Судом установлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить понад 20 років, що підтверджується трудовою книжкою позивача.

Також, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується посвідченням довідко. МСЕК від 01.11.2019 №430107.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі № 822/524/18.

Разом з тим, підлягають відхитенню доводи відповідача про те, позивачем подано заяву в довільній формі і її розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а тому його право на призначення/переведення пенсії не є порушеним, з огляду на те, що зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника, що свідчить про те, що відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

В позовній заяві позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити нарахування й виплату їй пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу", з 02.04.2019. Однак, як свідчать матеріалами справи, позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою 24.12.2019.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Оскільки сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця, викладену у листі від 31.01.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 24.12.2019 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

У задоволенні решти позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець