Ухвала суду № 102357549, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) (надалі - Відповідач), у якій просить суд зобов`язати Відповідача відшкодувати Позивачу матеріальні збитки у сумі 12550,00 грн., понесені у зв`язку із несвоєчасним наданням Відповідачем довідки щодо грошового забезпечення для обчислення пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2021 справу прийнято до провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного (письмового) провадження.

Відповідачем 27.07.2021 подано заяву про закриття провадження у справі з підстав непідсудності даного спору адміністративному суду.

Позивачем 06.08.2021 подано заперечення проти задоволення заяви про закриття провадження у справі, у якому посилався на необґрунтованість такого клопотання.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, судом враховано наступне.

Предметом розгляду в межах даної справи є відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12550,00 грн., яку, відповідно до позиції Позивача, завдано Відповідачем шляхом несвоєчасного надання довідки щодо заробітної плати для обчислення пенсії.

Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, судом встановлено, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача щодо видачі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії та отримав таку довідку 12.01.2021.

Таким чином, між сторонами відсутній публічно-правовий спір та наявний спір виключно щодо відшкодування матеріальних збитків.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, відповідно до наведених норм, позовні вимоги про стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю можуть бути заявлені виключно разом із вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Оскільки судом встановлено відсутність публічно-правового спору між сторонами, то такий спір не підсудний адміністративному суду.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами мають цивільно-правовий характер.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі оскільки спір у ній не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до вищезазначених положень законодавства, Позивачу слід звернутися до місцевого загального суду.

Керуючись положеннями статей 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №640/13365/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити, що повторне звернення з тією самою заявою до адміністративного суду не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.М. Клименчук