Рішення № 102356923, 30.12.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14215/21

РІШЕННЯ

іменем України

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дунаєвецької міської ради, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в утриманні від прийняття рішення за результатами розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької міської територіальної громади за межами населених пунктів та зобов`язати відповідача повторно внести на розгляд сесії заяву від 02.08.2021 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької міської територіальної громади за межами населених пунктів з метою подальшої безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства в порядку та у спосіб, визначені статтею 118 Земельного кодексу України та статтею 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позов мотивований тим, що відповідач не прийняв будь-якого рішення за результатами розгляду заяви від 02.08.2021 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що проєкт рішення про надання позивачці дозволу на виготовлення проєкту землеустрою не набрав достатньої кількості голосів депутатів. Голосування щодо розгляду заяви позивачки відбувалось шляхом вільного волевиявлення з дотриманням передбаченої законом процедури прийняття рішень. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 26.10.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивачка - ОСОБА_1 02.08.2021 звернулась до Дунаєвецької міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької міської територіальної громади за межами населених пунктів.

Дунаєвецька міська рада розглянула заяву позивачки від 02.08.2021 та підготувала проєкт рішення про надання останній дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької міської територіальної громади за межами населених пунктів.

Відповідно до протоколу поіменного голосування від 19.08.2021 з 19 присутніх депутатів під час розгляду заяви ОСОБА_1 "за" проголосувало 2 депутата, "проти" - 0 "утримались" - 18, "не голосували" - 0, рішення не прийняте.

Позивачка оскаржила таку бездіялність до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №803/1244/16.

За змістом статті 59 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідно до протоколу поіменного голосування від 19.08.2021 з 19 присутніх депутатів під час розгляду заяви ОСОБА_1 "за" проголосувало 2 депутата, "проти" - 0 "утримались" - 18, "не голосували" - 0, рішення не прийняте.

Такий підсумок голосування не є рішенням (розпорядчим актом), передбаченим вимогами Земельного кодексу України стосовно розгляду заяви позивачки. В свою чергу, ця заява фактично залишається невирішеною через відсутність будь-якого конкретного рішення уповноваженого органу.

Разом з тим, такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов`язку, оскільки відповідач зобов`язаний прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених Земельним кодексом України варіантів: надання дозволу або мотивована відмова.

Суд не заперечує право колегіального органу приймати рішення в межах наданих йому повноважень, однак робити це він зобов`язаний з урахуванням вимог та обмежень, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

У рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладений обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

За таких обставин, бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення за результатом розгляду заяви позивачки про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою, є протиправною.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Таким чином, найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою та вирішити її шляхом прийняття рішення відповідно до порядку, передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, позов необхідно задоволити.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачкою судовий збір слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Дунаєвецької міської ради, що полягає у неприйнятті рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.08.2021 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької міської територіальної громади за межами населених пунктів.

Зобов`язати Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2021 про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Дунаєвецької міської територіальної громади за межами населених пунктів, та вирішити її шляхом прийняття рішення відповідно до порядку, передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Дунаєвецької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.