Ухвала суду № 102356400, 16.12.2021, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1779/20

Номер провадження 2-зз/570/14/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2021 р. Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дяденчука А.І. про стягнення витрат понесених відповідачем по оплаті професійної правничої допомоги у цивільній справі за позовом Корпорації «Лоуренс Гес енд Оіл, Інк» (Lawrence Gas & Oil, Inc) до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудтехпром Лтд» та виконавчого комітету Грушвицької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и в :

22.07.2021 р. представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Дяденчук А.І. звернувся в Рівненський районний суд із заявою, в якій просить стягнути з Корпорації «Лоуренс Гес енд Оіл, Інк» на користь ОСОБА_1 30 000 грн., понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що на розгляді Рівненського районного Рівненської області знаходилася справа №570/1779/20 за позовом Корпорації «Лоуренс Гес енд Оіл, Інк» до ОСОБА_1 , ТзОВ «Нерудтехпром Лтд», Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15.07.2021 р. позов Корпорації «Лоуренс Гес енд Оіл, Інк» до ОСОБА_1 , ТзОВ «Нерудтехпром Лтд», Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги при розгляді судом вказаної цивільної справи, між АО «Скорпіон» та ОСОБА_1 31.07.2020 р. було укладено договір про надання правової допомоги.

Сторонами укладеного договору було узгоджено, що правова допомога надається адвокатом при:

-вивченні та юридичній оцінці наданих Клієнтом документів, що мають значення для виконання умов договору;

-формуванні та узгодженні правової позиції з Клієнтом;

-збір доказів та відправлення адвокатських запитів;

-складенні та поданні до суду заяв по суті справи та інших документів правового характеру;

-повному правовому супроводу цивільного спору під час його вирішення судом першої інстанції;

-ознайомленні з матеріалами справи в Рівненському районному суді Рівненської області;

-здійсненні представництва, що полягає у забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта під час здійснення цивільного судочинства по вирішенню спору в суді першої інстанції;

-наданні правових консультацій Клієнту з приводу замовленого ним виду правової допомоги.

Повнота та належність виконання зобов`язань за договором про надання правової допомоги підтверджується складеним та підписаним сторонами актом передачі-прийняття наданої правової допомоги №1 від 15.07.2021 р., за змістом якого сторони визначили вид наданої правової допомоги, детальний опис, та обсяг, а також засвідчили відсутність у сторін договору будь-яких заперечень та зауважень з приводу його виконання.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2020 р. сторонами узгоджено фіксовану вартість гонорару у розмірі 30000 грн.

Визначений сторонами гонорар має бути оплачений в строк встановлений в рахунку на оплату №1 від 15.07.2021 р.

Зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Саме такий висновок зроблений ВС у постанові від 12.02.2020 р. у справі №648/1102/19.

При цьому, визначаючи розмір гонорару за надання правової допомоги сторонами договору було враховано значимість цивільного спору для Клієнта, складність справи та роботи, що має бути виконана адвокатом, тривалість розгляду справи, кваліфікацію і досвід адвоката.

З огляду на викладене, гонорар адвоката за надану правову допомогу є співмірним, розумним, обгрунтованим та реальним.

Представник відповідача згідно заяви вх. 22051 від 16.12.2021 р. підтримав заяву, просить провести її розгляд без його участі, та врахувати висновки постанови від 01.12.2021 р. у справі №607/14338/19 щодо відсутності заяви про зменшення судових витрат. Подано письмові пояснення щодо поданих заперечень вх. 12864 від 02.08.2021 р., в яких представник відповідача Козла В.Д. керуючись ч.5 ст. 142 ЦПК України просить прийняти письмові пояснення до розгляду та врахувати наведені ними доводи при розгляді заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №570/1779/20.

Представник позивача згідно заяви вх. 22052 від 16.12.2021 р. просить розглянути питання стягнення судових витрат з позивача за заявою представника ОСОБА_1 без його участі та відмовити у стягненні судових витрат. Подано заперечення проти заяви про стягнення судових витрат вх. 12474 від 26.07.2021 р., згідно з якими вказує про положення ч.5 ст. 142 ЦПК України. У постанові від 14.01.2021 р. у справі №521/3011/18 ВС вказав, що відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У заяві про стягнення судових витрат у розмірі 6 000,00 грн, пов`язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду. У заяві вказано на норми ЦПК України, а також долучено до заяви витяг з договору про надання правової допомоги № 21/07/2016-1 від 21 липня 2016 року, додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 21/07/2016-1 від 21 липня 2016 року, рахунок № 3 до договору про надання правової допомоги № 21/07/2016-1 від 21 липня 2016 року, квитанція № 3, акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 28 серпня 2018 року (арк. спр. 121- 126).

Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

У заяві про залишення позову без розгляду вказувалося, що її подання обумовлене необхідністю зміни правової позиції по справі з метою захисту прав позивача. У зв`язку з цим, позивачем подано інший позов до відповідача.

У заяві про стягнення судових витрат представника ОСОБА_1 не наведено передбачених законом підстав для їх стягнення з позивача.

Вказує про відсутність поважних причин для неподання доказів на підтвердження розміру судових витрат та наводить положення ч.ч 3,4 ст. 12, ч.8 ст. 141, ст.83, п.6 ч.3 ст.178, ч.1 ст. 246 ЦПК України, з яких вбачається, що: за загальним правилом, усі наявні у відповідача докази у тому числі щодо розміру судових витрат, він був зобов`язаний подати разом з відзивом на позовну заяву; у разі неможливості подання цих доказів разом з відзивом – навести у відзиві відповідну інформацію щодо наявності цих доказів та причин їх неподання; докази на підтвердження розміру витрат, які відповідач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи – надати до закінчення судових дебатів або останнього судового засідання (якщо стадія судових дебатів не передбачена); якщо з поважних причин не можна було подати відповідні докази до закінчення судових дебатів у справі (або останнього судового засідання) – зробити відповідну заяву про наступне подання таких доказів.

Долучений до заяви про стягнення судових витрат як доказ договір про надання правової допомоги від 31.07.2020 р. не був долучений до відзиву, який був поданий представником ОСОБА_1 06.09.2020 р., жодної інформації про наявність цього доказу та причини його неподання відзив не містив. У разі неможливості його подання разом із відзивом, вказаний договір міг бути поданий до останнього судового засідання у справі, жодних перешкод для цього не було, з огляду на строк розгляду справи. Додаткова угода №1 від 30.12.2020 р. була підписана після подання відзиву у справі.

Ухвалою судді Рівненського районного суду від 02.04.2021 р. було прийнято до розгляду позовну заяву Корпорації, призначено підготовче судове засідання. У подальшому під час розгляду справи представник відповідача заявляв клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність подання пояснень на заяву про зміну підстав позову. Відповідні пояснення були надані суду, жодної інформації про наявність додаткової угоди №1 від 30.12.2020 р., можливий розмір судових витрат ні ці пояснення, ні будь-які інші процесуальні документи не містили.

Так само не наведені будь-які поважні причини для неподання цих документів у заяві про стягнення судових витрат.

Договір від 31.07.2020 р. та додаткова угода №1 від 30.12.2020 р. не були надані суду у встановлений для подання доказів строк без поважних причин. Тому вказані докази не можуть бути прийняті судом на підставі ч.8 ст. 83 ЦПК України.

З долучених до заяви документів неможливо встановити обґрунтованість та розмір судових витрат у справі. Наведене також підтверджується тим, що у відзиві від 06.09.2020 р. відповідачем не вказувалося про попередній розмір судових витрат.

У п. 44 додаткової постанови 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Крім того, вказує, що у відзиві від 06.09.2020 р. відповідачем не було вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Також вказує про необґрунтованість розміру витрат на правову допомогу, зокрема наданий відповідачем договір від 31.07.2020 р. та акт №1 передачі-прийняття наданої правової допомоги містять різні за своїм змістом види правової допомоги, окремі види правової допомоги не мають конкретного змісту (повний правовий супровід спору) та/або не стосуються безпосередньо правової допомоги у справі (надання консультацій щодо замовленого виду правової допомоги), або дублюють чи включають один одного. Вказані тривалість надання правової допомоги щодо написання клопотань, надання правової допомоги під час розгляду справи спростовується матеріалами справи щодо тривалості процесуальних дій чи обсягу підготовлених документів. Тривалість розгляду справи, яка стала підставою для збільшення розміру судових витрат, була зумовлена не в останню чергу відкладеннями розгляду справи через неявку представника відповідача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, судом було вжито належних заходів щодо їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання. Клопотань, заяв не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2021 року позовну заяву Корпорації «Доуренс Гес енд Оіл, Інк» до ОСОБА_1 , ТзОВ «Нерудтехпром Лтд», Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишено без розгляду, оскільки до початку розгляду справи по суті представником позивача було подано відповідну заяву.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Частина 3 цієї статті передбачає, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Порядок розподілу витрат у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено ч. 5 ст. 142 ЦПК України, яка передбачає право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України), внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто за змістом цих норм суд може вирішити питання про компенсацію витрат відповідача, пов`язаних із розглядом справи, у разі залишення позову без розгляду за умови, якщо відповідач таку вимогу заявив і навів доводи щодо необґрунтованих дій позивача, які такі витрати спричинили.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами Цивільним процесуальним кодексом України, яке не містить обмежень в його реалізації. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

У вищезазначеній нормі права законодавець зазначає умову при якій відповідач має право на компенсацію понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема внаслідок «необґрунтованих дій позивача». Що саме слід розуміти під «необґрунтованими діями позивача» норма права не уточнює.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації (п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах").

Згідно з положенням п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача, однак, як зазначалося, відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України відповідач у разі залишення позову без розгляду має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, виключно внаслідок необґрунтованих дій позивача, які підлягають доведенню.

У письмових поясненнях щодо поданих заперечень вх. 12864 від 02.08.2021 р. представник відповідача ОСОБА_1 зокрема вважає, що залишення позову без розгляду за ініціативою позивача вказує на небажання ним ухвалення судом рішення по суті позову та свідчить про необґрунтованість дій позивача і, відповідно, тягне за собою відшкодування понесених відповідачем судових витрат. Просить врахувати, що заходи забезпечення позову накладені на належну ОСОБА_1 будівлю вже понад один рік, безумовно порушує його права на вільне розпорядження належним майном.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 13 травня 2020 року застосовано заходи забезпечення позову у вказаній справі. Суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Таким чином, позивач діяв в межах процесуальних прав передбачених ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

На думку суду, представником відповідача у заяві не доведено, що позивач діяв недобросовісно, пред`явив необґрунтований позов чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, чи були дії позивача умисні. Крім того, в ухвалі суду від 13.05.2020 р. (а.с. 80 т.1) про забезпечення позову вказано, що у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч.3 ст. 154 ЦПК України.

Судом не були встановлені обставини, які свідчать про необґрунтованість дій позивача, тому відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.141, 142, 258-261 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука А.І. про стягнення витрат понесених відповідачем по оплаті професійної правничої допомоги у цивільній справі за позовом Корпорації «Лоуренс Гес енд Оіл, Інк» (Lawrence Gas & Oil, Inc) до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудтехпром Лтд» та виконавчого комітету Грушвицької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності- відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом 15 /п`ятнадцяти/ днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня вручення відповідної ухвали суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гнатущенко Ю.В.