Рішення № 102356308, 20.12.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа №569/13244/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Вороновської М.А.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук Інни Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (надалі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук І.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просить скасувати рішення Державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук І.В. № 9743396 від 08 січня 2014 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасувати запис № 4175676 від 30 грудня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовну заяву мотивує тим, що у зв`язку із неможливістю ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» повернути їй позику у розмірі 1 500 грн. 00 коп. 22 березня 2001 року між сторонами укладено угоду про погашення заборгованості по угоді позики №5 від 19 березня 2001 року на суму 1 500 грн. 00 коп. відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» від 22 березня 2001 року. Згідно умов вказаної угоди в рахунок погашення заборгованості перед нею ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» передав їй будівлю пожежного резервуару договірною ціною 1 500 грн. 00 коп. 22 березня 2001 року за актом прийому-передачі майна ЗАТ «Рівненський завод продтоварів», відповідно до зобов`язань по угоді №5 від 19 березня 2001 року, передав їй у приватну власність об`єкт нерухомого майна - пожежний резервуар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомого майна - пожежний резервуар перебував у власності ЗАТ «Рівненський завод продовольчих товарів» з 10 травня 2000 року, оскільки був переданий до статутного капіталу товариства на підставі установчого договору від 20 квітня 2000 року ВАТ «РЗБН» за актом прийомки-передачі. На плані дислокації від 1991 року ВАТ «РЗБН» (схематичний план, виданий Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації) пожежний резервуар позначений «резервуар пожежний».

Також, у зв`язку із неможливістю ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» повернути їй позику у розмірі 840 грн. 00 коп. 22 березня 2001 року між сторонами укладено угоду про погашення заборгованості по угоді позики №6 від 20 березня 2001 року на суму 840 грн. 00 коп. відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» від 22 березня 2001 року. Згідно умов вказаної угоди від 22 березня 2001 року в рахунок погашення заборгованості перед нею ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» передав їй будівлю. 22 березня 2001 року за актом прийому-передачі майна ЗАТ «Рівненський завод продовольчих товарів» відповідно до зобов`язань по угоді №6 від 20 березня 2001 року передав їй у приватну власність об`єкт нерухомого майна - господарську будівлю: механічний склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомого майна - господарська будівля: механічний склад на плані М 1:500 значиться як «механічний склад».

Зі змісту вищевказаних угод вбачається, що між нею та ЗАТ «Рівненський завод продовольчих товарів» укладався договір позики. По спливу певного часу ЗАТ «Рівненський завод продовольчих товарів» не виконав зобов`язань щодо повернення їй коштів, внаслідок чого сторонами було прийнято рішення про погашення заборгованості на підставі передачі їй майна шляхом укладення угод про передачу такого майна. Після укладення угод від 22 березня 2001 року будівля механічного складу та пожежний резервуар, що розміщувались на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли у її власність. Вона також стверджує, що не укладала будь-яких правочинів стосовно вищевказаних об`єктів нерухомого майна, змістом яких був перехід права власності на вказані об`єкти.

З часом у неї виникла необхідність в реєстрації права власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна. Згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що адресою: АДРЕСА_1 , право власності на такі об`єкти нерухомого майна вже зареєстровані за ОСОБА_2 30 грудня 2013 року. При цьому такі об`єкти нерухомого майна значаться як склад балонів з спорудою (літ. «2А-1»). Як підставу виникнення права власності вказано рішення Рівненського міського суду від 03 грудня 2013 року по справі №569/17994/13-ц. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що у вересні 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, за яким право власності на склад балонів (літ. «2А-1») загальною площею 5,2 кв.м. перейшло до ОСОБА_2 . При цьому договір купівлі-продажу не зберігся та не був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У рішенні суду також вказано, що ОСОБА_5 подав заяву про визнання позову. З метою встановлення обставин переходу права власності до третіх осіб без її відома, 28 квітня 2020 року адвокатом Оспановим Р.О. на адресу Рівненського міського суду Рівненської області, надіслано адвокатський запит щодо надання відомостей по справі №569/17994/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності. У відповідь на вказаний адвокатський запит Рівненським міським судом було повідомлено, що за єдиним унікальним номером 569/17994/13-ц зареєстровано іншу судову справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділення частки із квартири, що є у спільній частковій власності. Позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності до Рівненського міського суду Рівненської області не надходила, а відтак і відповідне рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на виробничий будинок - склад балонів (літ. «2А-1») загальною площею 5,2 кв.м. судом не ухвалювалось.

З вищенаведеного вбачається, що відчуження нерухомого майна - складу балонів відбулось неправомірно, адже право власності на об`єкти нерухомого майна належали їй, а вона такі об`єкти не відчужувала, тобто між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не могло бути укладено будь-яких правочинів стосовно розпорядження вказаним майном, та не могло існувати жодних судових проваджень, що могли б призвести до зміни власника спірного майна, а перереєстрація її майна та прийняття державним реєстратором Бенедищук І.В. спірного рішення про державну реєстрацію прав та внесення нею спірного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулося всупереч вимогам чинного законодавства - на підставі не існуючого рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року у справі №569/17994/13-ц, тобто на підставі підроблених документів. Вважає, що державний реєстратор провів спірну державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно без перевірки факту існування рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року по справі №569/17994/13-ц за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому інформація про надане для реєстрації судове рішення відсутня. Такі дії та рішення державного реєстратора вчинені всупереч закону та порушують її законні права та інтереси як власника майна і тому таке рішення державного реєстратора та запис про державну реєстрацію мають бути скасовані.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав відзив на позов, в якому просив у разі ненадання позивачем належних, достовірних та допустимих доказів набуття нею права власності на спірне майно закрити провадження у справі з підстав відсутності предмета спору.

У відзиві вказав, що державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на спірне майно здійснена державним реєстратором правомірно, а вимога про її скасування є способом визнання свого права власності на це ж майно. У зв`язку із цим у першу чергу встановленню підлягає юридичний факт набуття позивачем права власності на спірне майно та факт його порушення ОСОБА_2 . Державним реєстратором Рівненського міського управління юстиції Бенедищук І.В. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів набуття права власності позивачем на спірну будівлю у березні 2001 року, а саме: документів, що підтверджують перехід права до ЗАТ «Рівненський завод продтоварів», а від ЗАТ до позивача на будівлі цеху (механічного чи балонів), як основної речі; угод позики №5 та №6 від 19 та 20 березня 2001 року як доказів, без дослідження та оцінки яких на достовірність, належність та допустимість, набуття такого ж права позивачем є припущенням; повного тексту рішення зборів учасників ЗАТ від 22 березня 2001 року про підставність погашення боргу із позики шляхом відчуження основних засобів. Відсутність таких доказів свідчить і про відсутність права позивача на спірне майно та про порушення такого права, а відсутність факту порушення права позивача є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Додане до матеріалів справи рішення Рівненського міського суду від 03 грудня 2013 року не є саме по собі підставою набуття права власності відповідача на спірну будівлю, а містить посилання на юридичний факт, лише який і є передбаченою законом підставою набуття права власності ОСОБА_2 на спірну будівлю - договір її купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_5 , як продавцем, з відома, за участі та з дозволу ОСОБА_8 (чоловіка позивача та батька ОСОБА_5 ). До того ж спірна будівля була передана від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 на підставі акта приймання-передачі будівлі і перебуває у володінні та його користуванні до сьогодні. Зазначені обставини свідчать про те, що позивач не є власником спірної будівлі і про право власності відповідача ОСОБА_2 на спірну будівлю знає із 2013 року, однак вирішила визнати своє право на нього у 2021 році, коли між сім`ями ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що є власниками частин колишнього Рівненського заводу безалкогольних напоїв (заводу продтоварів), виникли ряд спорів щодо користування ними. Тобто, фактично, позивач хоче встановити своє право власності на спірне майно шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього ОСОБА_2 . Таким чином, відсутнім є і предмет спору між позивачем та відповідачем, у зв`язку із чим із цієї підстави справа підлягає закриттю на стадії підготовчого провадження.

Представник позивача ОСОБА_11 подав відповідь на відзив, в якій вказав, що відзив на позовну заяву не спростовує обставин, викладених у позові, а позиція ОСОБА_2 не підтверджується належними та допустимими доказами. Щодо обставин набуття права власності ОСОБА_2 , на які останній посилається у відзиві, позивач вважає за необхідне зазначити, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 20013 року по справі №569/17994/13-ц не ухвалювалось, отже не існує, що підтверджується інформацією з Рівненського міського суду Рівненської області, тому посилатись на його зміст немає підстав. Посилання ОСОБА_2 на укладення між ним та третьою особою договору купівлі-продажу, за яким набуто право власності на майно, та його передачу ОСОБА_2 за актом приймання-передачі не заслуговують на увагу, оскільки відповідних доказів відповідачем ОСОБА_2 не надано. А враховуючи, що право власності за ОСОБА_2 зареєстроване саме на підставі судового рішення, яке судом не ухвалювалось, вказане в чергове підтверджує незаконність проведення державної реєстрації права власності на спірне майно. При цьому, до позовної заяви надано копії договорів та актів приймання-передачі, що свідчать про перехід права власності на спірне майно до позивача. Предметом договорів позики, що були укладені між позивачем та ЗАТ «Рівненський завод продтоварів», не є перехід права власності на спірне майно, отже вони не стосуються предмету спору. Фактично, заперечення відповідача зводяться до опису змісту рішення суду та не визнання документів, що свідчать про перехід права власності на спірне майно до позивача, без наведення правового обґрунтування своєї позиції.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав заперечення, в яких просив закрити провадження у справі з підстав відсутності предмета спору. В запереченнях вказав, що недоведеним позивачем є факт набуття нею права власності на спірне майно. Відповідно відсутніми є і факт порушення ОСОБА_2 такого її права та

право звернутись до суду за його захистом. Висновок про недійсність рішення суду через його не ухвалення чи підроблення є припущенням, оскільки доказів протилежного позивач не надала, а саме по собі рішення за формою та змістом відповідає вимогам, що пред`являються до нього. Державний реєстратор Рівненського міського управління юстиції Бенедищук І.В. не вчинила неправомірних дій, наслідком яких є недійсність державної реєстрації права власності на спірне майно, і, більше того, зобов`язана була її здійснити в силу закону, а недійсною здійснена нею така реєстрація могла б бути лише опосередковано, у разі встановлення безспірного права власності позивача та порушення його ОСОБА_2 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Осадча З.І. подала пояснення на позовну заяву, в яких просила при вирішенні справи врахувати повноваження Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) по даній справі та рішення прийняти на розсуд суду. В поясненнях вказала, що залучення Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є безпідставним, оскільки Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) станом на момент прийняття рішення про державну реєстрацію прав, а саме 08 січня 2014 року, не існувало. Внесення записів про речові права на нерухоме майно в Державному реєстрі належить безпосередньо до повноважень державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно або нотаріусів

В судовому засіданні представник позивача Левченко К.В. позов підтримала з підстав у ньому наведених.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні просив закрити провадження у справі з підстав того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства або відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю. Вказав, що звернувшись до суду з позовом про захист порушеного цивільного права на спірний об`єкт нерухомості, позивач не надала безспірних доказів набуття та виникнення такого її права і не заявила вимогу про його визнання, тобто не підтвердила і факту його порушення ОСОБА_2 . Відповідно позов у цій справі стосується лише оцінки повноважень державного реєстратора прав, який при їх здійсненні є суб`єктом владних повноважень, які, у свою чергу, відповідають вимогам закону, не є неправомірними, в тому числі і через скасування підстав для їх здійснення, а тому не порушують ні цивільних, ні публічних прав позивача. У зв`язку із цим, тобто через відсутність порушення відповідачами цивільних прав позивача на спірне майно та вимог позивача лише відносно оцінки повноважень державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, позовна вимога є не цивільно-правовою і у заявлених межах позов не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Також в підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 просив його заяви щодо закриття провадження в зв`язку з відсутністю предмета спору не розглядати.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вороновська М.А. підтримала попередньо подані пояснення та просила рішення прийняти на розсуд суду.

Заслухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як слідує з акта прийомки-передачі від 10 травня 2000 року ВАТ «РЗБН» передав, а ЗАТ «Рівненський завод продовольчих товарів» прийняв у відповідності до установчого договору від 20 квітня 2000 року до статутного фонду, зокрема резервуар пожежний (п. 31).

З виписки з протоколу загальних зборів ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» від 22 березня 2001 року вбачається, що прийнято рішення про дозвіл погасити заборгованість кредитору ПП ОСОБА_4 в сумі 15 640 грн. майном, що належить ЗАТ «РЗПТ», за її згодою по договірних цінах. Перелік майна, що передається у власність згідно угоди від 22 березня 2001 року затверджено.

22 березня 2001 року укладено угоду між ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» та позичкодавцем ОСОБА_4 про погашення заборгованості по угоді позики №6 від 20 березня 2001 року на суму 840 грн. 00 коп., відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» від 22 березня 2001 року, згідно якої сторони дійшли згоди, що за умов неможливості повернення позики по вині ЗАТ «Рівненській завод продтоварів»: велика кредиторська заборгованість та платіжна неспроможність, позичкодавець ОСОБА_4 за її згодою, отримує в рахунок погашення заборгованості у приватну власність, погоджений перелік майна: будівлю механічного складу, договірна ціна 840 грн. 00 коп. ЗАТ «Рівненській завод продтоварів» зобов`язується до 23 березня 2001 року оформити та передати ОСОБА_4 всі необхідні юридичні та фінансові документи, що підтверджують правомірність даної угоди.

Як слідує з акта прийому-передачі майна від 22 березня 2001 року даним актом ЗАТ «Рівненській завод продтоварів» відповідно до зобов`язань по угоді № 6 від 20 березня 2001 року передає, а ОСОБА_4 приймає у приватну власність господарську будівлю: механічний склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На плані М 1:500 АДРЕСА_1 показано як «механічний склад» - додаток 2. Стан будівлі - задовільний, потребує ремонту. До вказаного акта долучено додаток №2.

22 березня 2001 року укладено угоду між ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» та позичкодавцем ОСОБА_4 про погашення заборгованості по угоді позики №5 від 19 березня 2001 року на суму 1 500 грн. 00 коп., відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» від 22 березня 2001 року, згідно якої сторони дійшли згоди, що за умов неможливості повернення позики по вині ЗАТ «Рівненській завод продтоварів»: велика кредиторська заборгованість та платіжна неспроможність, позичкодавець ОСОБА_4 за її згодою, отримує в рахунок погашення заборгованості у приватну власність, погоджений перелік майна: будівлю пожежного резервуару, договірна ціна 1 500 грн. 00 коп. ЗАТ «Рівненській завод продтоварів» зобов`язується до 23 березня 2001 року оформити та передати ОСОБА_4 всі необхідні юридичні та фінансові документи, що підтверджують правомірність даної угоди.

Як слідує з акта прийому-передачі майна від 22 березня 2001 року даним актом ЗАТ «Рівненській завод продтоварів» відповідно до зобов`язань по угоді № 5 від 19 березня 2001 року передає, а ОСОБА_4 приймає у приватну власність об`єкт нерухомого майна: пожежний резервуар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт нерухомості відповідно до п. 31 акта прийому-передачі майна від ВАТ «РЗБН» до ЗАТ «РЗПТ» датованим 10 травня 2000 року в АДРЕСА_1 ). На плані дислокації від 1991 року ВАТ «РЗБН», як схематичних план виданий Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, пожежний резервуар позначений «бет.пож.резервуар». Пожежний резервуар знаходиться в непридатному для експлуатації стані і потребує капітального ремонту. До вказаного акта долучено додаток №1.

08 січня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Бенедищук І.В. прийнято рішення провести державну реєстрацію права приватної власності на будівлю, склад балонів, літ. "2А-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №263243992 від 25 червня 2021 року слідує, що за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на будівлю, склад балонів з спорудою (літ. "2А-1"), загальною площею 5,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі складовою частиною об`єкта нерухомого майна, спорудою, 2а1, загальною площею 67,2 кв.м. Підставою для державної реєстрації вказано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року в справі №569/17994/13-ц та технічний паспорт, виданий ПП «Техноком» від 10 травня 2018 року, підставою для внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 08 січня 2014 року державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Бенедищук І.В. До матеріалів справи також додано технічний паспорт на склад балонів з спорудою по АДРЕСА_1 , виготовлений ПП «Техноком» станом на 10 травня 2018 року.

Як вбачається з відповіді Рівненського міського суду Рівненської області №5/99/20-вих від 18 травня 2020 року на запит від 29 квітня 2020 року повідомлено, що за даними автоматизованої системи документообігу суду за єдиним унікальним номером 569/17994/13-ц зареєстровано судову справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділення частки із квартири, що є спільній частковій власності. Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області Куцоконя Ю.П. від 31 жовтня 2013 року позовну заяву повернуто позивачу ОСОБА_6 . Позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності до Рівненського міського суду Рівненської області не надходила, а відтак і відповідне рішення судом не ухвалювалося.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Стаття 182 ЦК України встановлює державну реєстрацію прав на нерухомість, в якій зазначається про те, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, а на момент прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були врегульовані Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 10 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

На підставі ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 92 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Як встановлено судом, підставою для державної реєстрації права власності на будівлю, склад балонів, літ. "2А-1", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 було рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року в справі №569/17994/13-ц.

З відповіді Рівненського міського суду Рівненської області №5/99/20-вих від 18 травня 2020 року на запит від 29 квітня 2020 року слідує, що за єдиним унікальним номером 569/17994/13-ц зареєстровано судову справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про виділення частки із квартири, що є спільній частковій власності. Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області Куцоконя Ю.П. від 31 жовтня 2013 року позовну заяву повернуто позивачу ОСОБА_6 . Позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності до Рівненського міського суду Рівненької області не надходила, а відтак і відповідне рішення судом не ухвалювалося.

На момент проведення державної реєстрації вказаного нерухомого майна і прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме 08 січня 2014 року діяв Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, який не передбачав обов`язку перевіряти судові рішення про визнання права власності в Єдиному державному реєстрі судових рішень. 25 грудня 2015 року був прийнятий новий Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127. Згодом, 08 вересня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про внесення змін до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 594. Постанова передбачала, що у разі коли документом, поданим для державної реєстрації прав, є рішення суду, державний реєстратор з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі такого рішення суду обов`язково використовує також відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, що відкриті для загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади, щодо наявності в Реєстрі електронної копії такого рішення, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами

Враховуючи викладене, суд вважає, що державний реєстратор відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, який діяв на момент вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна, вчинив всі необхідні дії, тому його дії не вчинені всупереч закону, як стверджує позивач.

Разом з тим, приймаючи до уваги той факт, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9743396 від 08 січня 2014 року прийняте саме на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року в справі №569/17994/13-ц, яке згідно з наявними у справі письмовими доказами, Рівненським міським судом Рівненської області не ухвалювалося, суд вважає за необхідне скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9743396 від 08 січня 2014 року на Склад балонів з спорудою (літ. «2А-1»), за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 вказував, що рішення Рівненського міського суду від 03 грудня 2013 року в справі №569/17994/13-ц за формою та змістом відповідає вимогам, що пред`являються до нього і не є саме по собі підставою набуття права власності відповідача на спірну будівлю, а містить посилання на юридичний факт, лише який і є передбаченою законом підставою набуття права власності ОСОБА_2 на спірну будівлю - договір її купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_5 , як продавцем, з відома, за участі та з дозволу ОСОБА_8 , і спірна будівля була передана від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 на підставі акту приймання-передачі, однак суд зауважує, що ні рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2013 року в справі №569/17994/13-ц, ні договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_5 , як продавцем, ні акта приймання-передачі щодо спірного нерухомого майна відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 суду подано не було, відповідно ці доводи нічим не підтверджені.

Щодо права ОСОБА_4 звертатися до суду з вказаним позовом суд зазначає, що згідно угоди, укладеної між ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» та ОСОБА_4 22 березня 2001 року, остання отримує у приватну власність будівлю механічного складу і як слідує з акта прийому-передачі майна від 22 березня 2001 року ОСОБА_4 передано у приватну власність господарську будівлю: механічний склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно угоди, укладеної між ЗАТ «Рівненський завод продтоварів» та ОСОБА_4 22 березня 2001 року, остання отримує у приватну власність будівлю пожежного резервуару і як слідує з акта прийому-передачі майна від 22 березня 2001 року ОСОБА_4 передано у приватну власність пожежний резервуар, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак оскаржуваним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9743396 від 08 січня 2014 року порушуються її права на вказане нерухоме майно.

Окрім того, з додатку №2 до акта прийому-передачі майна від 22 березня 2001 року (план М 1:1500 АДРЕСА_1 ), додатку №1 до акта прийому-передачі майна від 22 березня 2001 року, технічного паспорта на склад балонів з спорудою по АДРЕСА_1 , виготовлений ПП «Техноком» станом на 10 травня 2018 року судом встановлено, що механічний склад і будівля пожежного резервуару, за адресою: АДРЕСА_1 , які передані ОСОБА_4 , згідно місця розташування і загальної характеристики сукупності властивостей, є складом балонів з спорудою по АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровані за ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно всупереч вимог законодавства та порушення законних прав ОСОБА_4 , які порушуються зокрема і прийняттям рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9743396 від 08 січня 2014 року.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про скасування запису № 4175676 від 30 грудня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень суд зазначає наступне.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952 (далі - Закон № 1952) викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону № 1952 (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16 січня 2020 року, тобто на час постановлення даного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак застосування позивачем такого способу судового захисту є неефективним, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а відтак не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Крім того, суд враховує, що додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

При таких обставинах обраний позивачем спосіб захисту - скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень після внесення змін до статті 26 Закону № 1952 не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача, є неефективним, а тому у цих правовідносинах такі позовні вимоги не можуть підлягати задоволенню.

Разом з тим, з огляду на наведені вище положення закону, щодо того, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав), і враховуючи прийняття судом рішення про скасування рішення державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 січня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Склад балонів з спорудою (літ. «2А-1»), загальною площею 5,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне припинити усі речові права ОСОБА_2 щодо Складу балонів з спорудою (літ. «2А-1»), загальною площею 5,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, обов`язкове припинення рішенням речових прав у випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав передбачене законом, а тому не є виходом за межі позовних вимог.

Окрім того, суд зазначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Отже, належним відповідачем за позовною вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію, має бути саме ОСОБА_2 , як особа право якої зареєстровано, а не Державний реєстратор Рівненського міського управління юстиції Бенедищук І.В.

За наведених вище мотивів, у задоволенні позову до Державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук І.В. слід відмовити, у зв`язку із пред`явленням позовних вимог до неналежного відповідача.

Щодо доводів представника відповідача ОСОБА_3 про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства суд вказує, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Позивачем оспорюється рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 . При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач фактично оспорює набуття ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна, вважаючи себе власником цього об`єкта. Отже, в даному випадку, спір має приватноправовий характер, який обумовлений порушенням приватного права ОСОБА_4 . Відтак даний спір підлягає вирішенню в порядку, встановленому ЦПК України, оскільки відносини мають характер приватних.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути понесені позивачем витрати у вигляді судового збору, в розмірі 908 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук Інни Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук Інни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9743396 від 08 січня 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на Склад балонів з спорудою (літ. «2А-1»), загальною площею 5,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав ОСОБА_2 щодо Складу балонів з спорудою (літ. «2А-1»), загальною площею 5,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про скасування запису про реєстрацію права власності відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Бенедищук Інни Василівни про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Державний реєстратор Рівненського міського управління юстиції Бенедищук Інна Василівна, останнє відоме місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Третя особа - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), місцезнаходження: пл. Шашкевича, буд. 1, м. Львів, код ЄДРПОУ 43317547.

Повне судове рішення складено 30 грудня 2021 року.

Суддя О.О. Першко