Рішення № 102356045, 28.12.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/1939/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Тишкуна П.В.

за участю секретаря судових засідань Гуменюк Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Рівненській області, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Гощанського районного суду з адміністративним позовом до ГУНП в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАВ № 544030 від 22 листопада 2021 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.11.2021 старшим лейтенантом поліції ВП №5 Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області Михальчуком В.І. було винесено постанову серії БАВ № 544030 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно вказаної постанови, 21.11.2021 року бл. 21 год. 50 хв. в смт. Гоща по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LAND ROVER, державний номер НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, документи на транспортний засіб, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4, п. 2.1 «а», п. 2.1 «б», п. 2.1 «ґ» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В позові позивач заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення, вказав на те, що не керував зазначеним в ній автомобілем, а перебував у нерухомому автомобілі та чекав на водія. Крім того, вважає, що постанова винесена без фактичного розгляду справи, на місці вчинення правопорушення, а не по місцю знаходження органу поліції, чим порушено його права. Зауважив про те, що встановлені в постанові обставини справи не відповідають дійсності, а сама постанова є необґрунтованою та недоведеною належними доказами, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 09 грудня 2021 року позов було залишено без руху.

Ухвалою від 20 грудня 2021 року відкрито провадження по справі.

Позивач в судове засіданння не з`явився, до початку розгляду представник позивача адвокат Андріюк С.М. подав до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ГУНП в Рівненській області в судове засідання не з`явивсябудучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, про причини неявки суд не повідомляв, про розгляд справи у своїй відсутності не клопотав, відзиву проти позову не подавав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

Судом встановлено, що 21.11.2021 старшим лейтенантом поліції ВП №5 Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області Михальчуком В.І. було винесено постанову серії БАВ № 544030 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., згідно якої 21.11.2021 року бл. 21 год.50 хв. в смт. Гоща по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом LAND ROVER, державний номер НОМЕР_1 , на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, документи на транспортний засіб, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4, п. 2.1 «а», п. 2.1 «б», п. 2.1 «ґ» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно до п. 2.1 «а», п. 2.1 «б», п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху (надалі - ПДР) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно до п.2.4 «а» ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідальність за порушення перелічених вище пунктів Правил дорожнього руху передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Однак, належних та допустимих доказів вчинення позивачем цього адміністративного правопорушення суду не надано.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Однак, позивачем стверджується, що на момент перевірки наявності у нього документів, він не керував транспортним засобом.

Належних доказів відмови позивача від пред`явлення посвідчення водія, документи на транспортний засіб, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також відсутності у нього таких документів, суду не надано.

Суд зазначає, що судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження до відповідача, проте, відповідачем беззаперечних та достовірних доказів на підтвердження викладених ним обставин до суду надано не було, і не повідомлено суд про причини їх не надання чи не можливості їх надання, жодних клопотань з боку відповідача відносно цього до суду заявлено не було.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити факт вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, не залежно від того, чи було воно вчинено, чи ні, тому вина відповідача не може вважатись доведеною.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 72 - 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, обставини, що вказані посадовою особою в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Разом з тим, у ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративне правопорушення. Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у підтвердження його вини суду не надано та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилання на них відсутнє.

За наведеного суд вважає, що при винесенні зазначеної постанови посадовою особою не з`ясовано всіх обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, чи було вчинено адміністративні правопорушення, чи винна дана особа в їх вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.

Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зазначених вимог закону відповідачем, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, не дотримано.

Покликання позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає доведеними.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, у зв`язку з задоволенням позову, судовий збір, що був сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Головного управління національної поліції в Рівненській області в розмірі 454,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 244-246, 250, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №544030 від 22 листопада 2021 року, винесену поліцейським відділення поліції № 5 Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Михальчуком Віктором Івановичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (м. Рівне, вул. Хвильового, 2, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 40108761) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Тишкун П.В.