Рішення № 102355486, 10.12.2021, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1022/21

Провадження № 2/382/669/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

10 грудня 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідачки на підставі ст.. 625 ЦК України заборгованість за 3 % річних у розмірі 4 169 доларів США 93 центи, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору про надання споживчого кредиту № 11388452000 від 28.08.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 останній було надано кредит у розмірі 30 000 доларів США 00 центів, зі сплатою 15 % річних, з кінцевим терміном повернення до 28 серпня 2018 року. В забезпечення виконання відповідачкою зобов`язань щодо погашення кредитного договору, сплати процентів, можливих штрафних санкцій було укладено Договір іпотеки № б/н від 28.08.2008 року, посвідчений державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори Сушко Л.М. за реєстровим номером 3360, відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, житловою площею - 45,80 кв.м., загальною площею 77,00 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві приватної власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У 2009 році АКІБ «УкрСиббанк» змінило організаційно-правову форму на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк». 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, в тому числі за договорами, укладеними з позичальницею. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 23.05.2014 року у справі № 382/101/14-ц встановлено, що ОСОБА_1 11 грудня 2009 року зареєструвала шлюб, у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_1 . Так, рішенням Яготинського районного суду Київської області від 23.05.2014 року по даній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки та припинення права власності, яке вступило в законну силу і не оскаржувалося, встановлено та підтверджено загальну заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 18 жовтня 2013 року у розмірі 84 976 доларів США 22 центи, що за курсом Національного банку України на 19 березня 2013 року дорівнювало 369 998 грн. 13 коп.. заборгованість складається, зокрема, з основної заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29 150 доларів США 00 центів, що за курсом Національного банку України станом на 19 березня 2013 року дорівнювало 232 995 грн. 95 коп., а також заборгованість по процентах за користування кредитним коштами на умовах Кредитного договору у розмірі 17 140 доларів США 27 центів, що за курсом Національного банку України станом на 19 березня 2013 року дорівнювало 137 002 грн. 18 коп.. В подальшому між ПАТ «Дельта Банк», який є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» укладено договір № 2260/К від 17.06.2020 року про відступлення права вимоги на підставі якого до позивача перейшли всі права та обов`язки кредитора за вказаним кредитним договором, оскільки станом на момент звернення до суду відповідачка заборгованість за кредитним договором не погасила, зобов`язання за кредитним договором не виконала і продовжує не виконувати, на підставі чого у неї виникло прострочене грошове зобов`язання зі сплати заборгованості за кредитним договором. Ключовою нормою ЦК України в контексті оспорюваних правовідносин є стаття 625ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму 3 процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання ст. 625 ЦК України, у випадку коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні ст.. 549 цього Кодексу. Враховуючи викладене, відповідачка повинна сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, що складає 4 169 доларів США 93 центи за період з 16.08.2018 року по 16.08.2021 року.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 01.09.2021 року відкрито по справі спрощене позовне провадження (а.с. 70).

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві до суду просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Відзив на позов відповідачкою у визначений термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в судовому засіданні з копії рішення Яготинського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року, яке вступило в законну силу і не оскаржувалося, по справі № 382/101/14-ц (а.с. 18-19), копії паспорта (а.с. 63-64) та копії Договору про надання споживчого кредиту № 11388452000 від 28.08.2008 року (а.с. 14-17, 6-17) судом встановлено, що згідно договору про надання споживчого кредиту № 11388452000 від 28.08.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 останній було надано кредит у розмірі 30 000 доларів США 00 центів, зі сплатою 15 % річних, з кінцевим терміном повернення до 28 серпня 2018 року. В забезпечення виконання відповідачкою зобов`язань щодо погашення кредитного договору, сплати процентів, можливих штрафних санкцій було укладено Договір іпотеки № б/н від 28.08.2008 року, посвідчений державним нотаріусом Яготинської державної нотаріальної контори Сушко Л.М. за реєстровим номером 3360, відповідно до якого було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, житловою площею - 45,80 кв.м., загальною площею 77,00 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві приватної власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , проте не проведено реєстрація на момент розгляду справи. ОСОБА_1 11 грудня 2009 року зареєструвала шлюб, у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_1 . Сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 19.03.2013 року 29 150 доларів США, що еквівалентно 232 995 гривень 95 коп. основного боргу, а також 17 140 доларів США 27 центів, що еквівалентно 137 002 гривні 18 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, отже загальна сума заборгованості складає 46 290 доларів США 27 центів, що еквівалентно 369 998 гривень 13 коп.. Зазначеним рішенням відмовлено в позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»» до ОСОБА_1 , Державної реєстраційної служби України про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки та припинення права власності.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та іпотечними договорами, в тому числі за договорами, укладеними з позичальницею (а.с. 20-39, 58-62).

17.06.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ "ФК «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» укладено договір про відступлення права вимоги № 2260/К посвідченого ПН КМНО Чернелюх Л.В., зареєстрованого в реєстрі № 686 згідно якого банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників ат/або застоводавців та/або поручителів зазначених у додатку № 1 (а.с. 42-48).

Пунктом 4 договору передбачено, що права вимоги, що відступаються за цим договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону) результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-05-14-000021-b від 04.06.2020 року, переможцем яких визнано ТОВ «ФК «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» ЄДРПОУ 38489695.

Згідно додатку № 1 до Договору ПАТ Дельта Банк відступив право вимоги ТОВ "ФК "СТАНДАРТ КЕПІТАЛ" по кредитному договорі № 11388452000 від 28.08.2008 року та іпотечному договорі щодо боржника ОСОБА_1 .

Як вбачається із результатів розрахунку основна сума заборгованості у ОСОБА_1 за період з 16.08.2018 року по 16.06.2021 року складає 46 290 гривень 27 коп., а сума за стягнення 3 % річних становить 4 169 гривень 93 коп. (а.с. 40, 49-57).

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На спростування зазначених обставин відповідачкою не надано суду будь-яких доказів.

На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦП України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, згідно правової позиції Великої Палати ВС викладеної у постанові від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 , зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13, про неправильне застосування якої судами попередніх інстанцій зазначено в касаційній скарзі, дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі N 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18).

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц та N 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи вище викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, а також враховуючи, що в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості на даний час та чи здійснювалось погашкення боргу з 2013 року, та з розрахунку згідно вимог ст.625 ЦК України вбачається, що штрафні санкції становлять 4169, 93 гривні, а в позовних вимогах позивач просить стягнути на підставі ст.625 ЦК України - 4169, 93 доларів США, та те що регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, в позові необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. ст. 11, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1046, 1077 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 128, 141, 178, 258-259, 263, 265, 268, 274, 279, 280-283, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 29 грудня 2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.