Рішення № 102354793, 28.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9734/21

2/357/4139/21

Категорія 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А. Ю. , при секретарі Бутова Ю. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Буднік О.П., звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 : на приміщення 5-2, 5-4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) судові витрати залишити за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті його матері відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом від 15.11.2005 року спірна квартира складається з таких приміщень: коридор (5-1), житлова кімната (5-2), кухня (5-3), кладова (5-4), ванна (5-5). Приміщення (5-2), загальною площею 25,5 кв.м, отримано його матір`ю у 2004 році в якості службового житла, у якому також була кладова (5-4). Зазначав, що 16.05.2005 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю його матері надано дозвіл прибудувати до вказаної квартири приміщення коридору (5-1), кухні (5-3) і санвузла (5-5). 16.02.2006 року ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , проте державну реєстрацію на вказану квартиру спадкодавець за життя не здійснила. Позивач є спадкоємцем за законом спадкодавця ОСОБА_2 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2018 року у справі № 357/15707/17 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої матері, протягом двох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу. 21.05.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською A.A. заведено спадкову справу № 23/2018 до майна померлої ОСОБА_2 , однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.05.2018 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову квартиру, оскільки видача вказаного документа проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2019 року у справі № 357/8020/19 визнано за позивачем право власності на частину спірної квартири: на приміщення 5-1, 5-3, 5-5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на іншу частину спірної квартири: на приміщення 5-2, 5-4 в порядку набувальної давності. Постановою Київського апеляційного суду від 30.01.2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25.03.2021 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2019 року у справі № 357/8020/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю змінено та викладено в редакції цієї постанови, в іншій частині це рішення залишено без змін. Вказує, що оформити спадкові права на частину спірної квартири (на приміщення 5-2, 5-4) у нотаріуса він не має можливості. Вважаючи, що його право власності порушено, позивач звернувся до суду за захистом.

19.08.2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

27.08.2021 року ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні та призначено підготовче судове засідання.

26.10.2021 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду та витребувано від приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименської Л.Л. належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 23/2018 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.11.2021 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи.

В матеріалах справи міститься заява міського голови Білоцерківської міської ради Геннадія Дикого про розгляд справи без участі представника міської ради (відповідача) за наявними матеріалами справи.

28.12.2021 року від представника позивача - адвоката Буднік О.П., надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Білоцерківського міського відділу ЗАГС Київської області серії НОМЕР_2 від 02.08.1974 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Відділу реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області серії НОМЕР_3 від 18.09.2007 року.

Мати позивача була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з копії паспорта померлої.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухоме майно, а саме - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 16.02.2006 року, посвідченого завідуючою Комунальної служби приватизації державного житлового фонду м. Біла Церква Бринюк Т.Л.

Відповідно до інформаційних довідок з Реєстру речових прав на нерухоме майно № 125303529 від 25.05.2018 року та № 125303021 від 25.05.2018 року за параметрами пошукових запитів по ПІП та РНОКПП спадкодавця, а також адресі спірного нерухомого майна - відомості відсутні.

12.04.2018 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/15707/17 визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої матері, протягом двох місяців з дня вступу рішення суду в законну силу.

Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_2 до дня її смерті, доглядав за нею, лікував, після смерті здійснив поховання та провів відповідні обряди, прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном, а саме: в період з 2007 року по теперішній час проводить ремонтні роботи в квартирі, сплачує комунальні послуги, у квартирі зареєстровані його дружина та дочка з 21.02.2008 року, за згодою батька, який помер.

Згідно з копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 52056110 від 25.05.2018 року, приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л. 21.05.2018 року заведено спадкову справу № 23/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

З матеріалів копії спадкової справи № 23/2018 вбачається, що 21.05.2018 року з заявою про прийняття спадщини звернувся лише ОСОБА_1 .

Постановою приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.05.2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки право власності на вказану квартиру не було належним чином зареєстровано за померлою ОСОБА_2 . Також нотаріусом зазначено, що згідно з отриманою довідкою від КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» № 1032 від 24.05.2017 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування квартири від 28 червня 1996 року, посвідченого Білоцерківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-3949.

16.10.2019 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/8020/19 визнано за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 : на приміщення 5-1, 5-3, 5-5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 : на приміщення 5-2, 5-4 в порядку набувальної давності.

30.01.2020 року постановою Київського апеляційного суду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2019 року у справі № 357/8020/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю змінено та викладено в редакції цієї постанови, в іншій частині це рішення залишено без змін.

Рішення суду І інстанції змінене з підстав того, що наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності, а отримання матір`ю позивача ОСОБА_4 у користування спірних приміщень квартири на підставі рішення міської ради та відповідного ордеру, тобто підставне (титульне) заволодіння майном, виключає можливість застосування до спірних правовідносин норми права, яка регулює набуття права власності за набувальною давністю.

25.03.2021 року постановою Верховного Суду рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2019 року (у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині) та постанову Київського апеляційного суду від 30.01.2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Вказаними рішеннями суду встановлено наступне.

Відповідно до договору дарування квартири від 28.06.1996 року ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,1 кв.м, житловою площею 21,5 кв.м, яка складається з двох кімнат: кухні, кладової.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 03.12.2004 року № 451 «Про заселення квартир, зміну договорів найму житлових приміщень та переоформлення особових рахунків, взяття громадян на квартирний облік та зняття з обліку» вирішено відповідно до клопотання житлово-експлуатаційної контори-1 (далі - ЖЕК-1) включити до числа службових приміщень ЖЕК-1 квартиру АДРЕСА_1 з однієї кімнати, житловою площею 25,5 кв.м. Квартира включена в число службових у зв`язку з наданням двірнику ЖЕК-1 ОСОБА_2 - матері позивача ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 03.12.2004 року № 451 ОСОБА_2 видано ордер на житлове приміщення № 000404 на квартиру АДРЕСА_1 та 16.03.2005 року вона зареєструвалась за вказаною адресою.

16.05.2005 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю надано ЖЕК № 1 (для квартиронаймача ОСОБА_4 ) дозвіл на виконання будівельних робіт: прибудови до квартири АДРЕСА_1 приміщення розміром (4.35 х 5.0) + (2.30 х 2.40) для кухні, коридору, санвузла.

Після отримання дозволу на виконання будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 здійснила добудову приміщень кухні, коридору, санвузлу. Квартира складається з таких приміщень: коридор (5-1), житлова кімната (5-2), кухня (5-3), кладова (5-4), ванна (5-5), що підтверджується даними технічного паспорту від 15.11.2005 року.

16.02.2006 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,5 кв. м, яке видане комунальною службою приватизації державного житлового фонду міста Біла Церква на підставі розпорядження завідуючої комунальною службою приватизації державного житлового фонду від 16.02.2006 року № 1-2-5.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 .

В матеріалах справи містяться копії технічного паспорта Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 15.11.2005 року та технічного паспорта ФОП ОСОБА_5 від 03.04.2020 року на спірну квартиру, план та характеристика яких співпадають.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями частини 2 статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Судовими рішеннями установлено, що у 2004 році приміщення квартири (5-2) та (5-4), загальною площею 25,5 кв. м, отримані ОСОБА_4 в якості службового житла, а в подальшому після добудови до цієї квартири приміщень: коридору (5-1), кухні (5-3) і санвузла (5-5), вона отримала свідоцтво про право власності від 16.02.2006 року № 38623, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 загальною площею 45,5 кв.м, належить їй на праві особистої власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 ще за життя правомірно набула права власності на спірну квартиру в повному обсязі, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

При цьому, суд враховує презупцію набуття права власності, що включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У силу ст. ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.04.2018 року у справі № 357/15707/17, позивач проживав із спадкодавцем до дня смерті ОСОБА_2 , доглядав за нею, лікував, після смерті здійснив поховання та провів відповідні обряди, прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном.

Відповідно до роз`яснень у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п.3.3) зазначається, що найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

За ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про внесення права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2019 року у справі № 357/8020/19 досліджувалось питання реєстрації прав власності на спірну квартиру та встановлено, що померла ОСОБА_2 , після отримання 16.02.2006 році свідоцтва про право власності за № НОМЕР_1 , дійсно не здійснила державну реєстрацію. Однак, таку реєстрацію остання не встигла зробити, так як померла у вересні 2007 року. Тож, константовано поважність причин невчинення такої державної реєстрації нерухомого майна, яке належало останній на праві власності.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 81, частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, як спадкоємця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, підлягають захисту в судовому порядку, оскільки позивач не має можливості отримати свідоцтво про право власності.

Таким чином, вимоги позову є цілком обґрунтованими та таким, що підлягають до задоволення, тож суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на частину спадкового майно після померлої ОСОБА_2 , а отже позов слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення 5-2, 5-4 квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач Білоцерківська міська рада Київської області, адреса: вул. Я.Мудрого, буд. 15, м. Біла Церква, Київська область, 09117, код ЄДРПОУ: 26376300.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.