Рішення № 102354394, 29.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2021 року № 520/20310/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Московського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19.10.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Московського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Московського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова щодо ненадання ОСОБА_1 безоплатної первинної правової допомоги з правових питань порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги датованої 21.09.2021 р.;

- зобов`язати Московський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Харкова надати ОСОБА_1 безоплатну первинну правову допомогу з правових питань порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги датованої 21.09.2021 р. відповідно до вимог ЗУ Про безоплатну правову допомогу;

- зобов`язати Московського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання ОСОБА_1 безоплатної первинної правової допомоги з правових питань порушених у заяві про надання безоплатної первинної правової допомоги датованої 21.09.2021 р.

Відповідач, Московський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Харкова, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Московського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова із заявою від 21.09.2021р., в якій просив надати безоплатну первину правову допомогу відповідно до п.1 ч.2 ст.7 ЗУ "Про безоплатну первинну правову допомогу" з наступного питання: «до якої відповідальності я би притягувався проходячи дійсну військову службу в Демократичній Республіці Афганістан отримавши поранення, контузію або травму у 1983 році у випадку, якщо моє поранення та контузія є наслідком: дій противника в районі ведення бойових дій при виконанні мною військового обов`язку».

Московський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Харкова листом №13/2330 від 05.10.2021 року повідомив позивача, що військовослужбовці, проходили військову службу в Збройних Силах СРСР, проходження якої регулювалось Законом СРСР «О всеобщей воинской обязанности». Зазначено, що згідно до ст. 82, 83, 84 Закону СРСР «О всеобщей воинской обязанности» військовослужбовці на момент проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан притягувалися до дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності. Також, вказано щодо конкретних випадків отримання військовослужбовцями поранень, контузій та за яких умов їх було отримано, то територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не можуть надати таку інформацію, оскільки не володіють такими даними та відповідно не можуть їх роз`яснити.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про безоплатну правову допомогу» відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються у такому значенні: безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел;

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» суб`єктами надання безоплатної первинної правової допомоги в Україні є: 1) органи виконавчої влади; 2) органи місцевого самоврядування; 3) фізичні та юридичні особи приватного права; 4) спеціалізовані установи; 5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

Відповідно до ч. 4. ст.10 Закону органи виконавчої влади у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов`язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.

Відповідно до ч.2 ст.7 вказаного закону - безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз`яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 3-1) надання консультацій, роз`яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок.

Відповідно до ч. 5. ст. 10 Закону, якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п`ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.

Судом встановлено, що позивач в своїй заяві сформував питання шляхом припущення, а саме: «До якої відповідальності я би притягувався, проходячи дійсну військову службу в Демократичній Республіці Афганістан отримавши поранення, контузію або травму у 1983 році у випадку, якщо моє поранення та контузія є наслідком: дій противника в районі ведення бойових дій при виконанні мною військового обов`язку».

При цьому, із тексту заяви зрозуміло, що позивач не вимагає надання визначених Законом України «Про безоплатну правову допомогу» правових послуг.

Тобто, предметом звернення є можливі події, які могли б статися з ним в минулому на території іншої держави, а саме : «...до якої відповідальності я би притягувався проходячи дійсну військову службу в Демократичній Республіці Афганістан...у 1983 році..».

Московський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки м. Харкова листом №13/2330 від 05.10.2021 року повідомив позивача, що військовослужбовці, проходили військову службу в Збройних Силах СРСР, проходження якої регулювалось Законом СРСР «О всеобщей воинской обязанности». Зазначено, що згідно до ст. 82, 83, 84 Закону СРСР «О всеобщей воинской обязанности» військовослужбовці на момент проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан притягувалися до дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності.

В постанові Верховного Суду України від 23.06.2021 року по справі №420/2752/20 зазначено, що мета безоплатної первинної правової допомоги полягає в інформуванні особи про її індивідуальні права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань. Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною 2 статті 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», має бути пов`язано із забезпеченням реалізації індивідуально виражених прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення (п.19 Постанови).

Так, відповідачем надано відповідь позивачу в межах поставленого питання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Московського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова (61002, м Харків, вул. Садова, б. 16) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.