Рішення № 102354294, 22.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 р. № 520/19143/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Ліпчанській Я.В.,

за участю:

представника позивача - Добриці П.В.,

представника відповідача - Діанової С.Ю.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «LP TRADE» (ЄДРПОУ 32722667, 62472, Харківська обл. Харківський район м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 221) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області №00171430710 від 25.08.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу, щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: Аниськине, Великобурлуцький район, Харківська область ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодним доказом, фактична перевірка посадовими особами відповідача за вказаною адресою не проводилася. Також позивачем вказано, що 10.07.2020 року ТОВ «Палладіум Оіл» була здійснена поставка Дизельного палива (Євро) за адресою, яка зазначена у Ліцензії ТОВ «LP TRADE» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), на підтвердження чого позивачем до перевірки надавались товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, договір поставки нафтопродуктів та ліцензію ТОВ «LP TRADE» на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а отже податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог поданого позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що за результатами перевірки зберігання ТОВ «LP TRADE» пального («Важкі дистиляти (газойли)», код товару за УКТ ЗЕД 2710194300, без наявності ліцензій на право зберігання пального. Зазначає, що твердження позивача про те, що придбане пальне доставлялося та зберігалося для подальшого використання у межах власної господарської діяльності за адресою: вул. Охтирська, б/н, с. Славгород, Краснопільський район, Сумська область, - є безпідставним, оскільки факт придбання пального згідно з акцизною накладною від 10.07.2020 № 10074 виключно для потреб власного споживання позивачем не заперечується, як і не спростовується відповідними належними та допустимими доказами та обставина, що техніка, за допомогою якої позивач організував та провадить свою господарську діяльність, обліковується саме за адресою: с. Анискине, Великобурлуцький район, Харківська область.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судових засіданнях проти вимог заявленого позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Як встановлено судовим розглядом, 28.07.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена фактична перевірка ТОВ «LP TRADE» з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від 19 грудня 1995 року МН81/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України та інших нормативно - правових актів у сфері обігу підакцизних товарів за період з 01.04.2020р. по 23.07.2021р., за результатами якої складено Акт (довідка) фактичної перевірки № 000565 від 28.07.2021 року (а.с. 11-14).

За висновками акту перевірки зазначено про порушення товариством ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

В акті перевірки зазначено, що встановлені в ході перевірки порушення: здійснення суб`єктом господарювання зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, а саме за адресою: с. Аниськине, Великобурлуцький район, Харківська область було отримане на зберігання дизельне паливо (важкі дистиляти (газойлі), код згідно УКТ ЗЕД №2710194300, що підтверджується акцизною накладною, яка зареєстрована в електронних базах даних у ДПС у Харківської області від 10.07.2020року порядковий номер 100711.

Не погодилось з актом фактичної перевірки № 000565 від 28.07.2021 року позивачем надано заперечення на акт №12 від 30.07.2021 року (а.с. 6-18)

За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДПС у Харківській області висновки акту фактичної перевірки від 28.08.2021 залишено без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 19-21).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №00171430710 від 25.08.2021року за формою «С» , яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 500 000,00 грн. (а.с. 22-24).

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII, згідно з яким оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з ч.8 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII та Закону України від 18.12.2019р. №391-IX суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

При цьому, відповідно до ч.21 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у редакції Закону України від 18.12.2019р. №391-IX суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Відповідно до п.п.14.1.1411 ст.14 Податкового кодексу України, пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.

За приписами ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Змісту визначення "зберігання" положення наведених вище актів права не розкривають, однак суд вважає, що під зберіганням слід розуміти триваючий у часі процес постійної та безперервної фізичної наявності певної кількості речей матеріального світу (у даному випадку - пального) в конкретному місці, корисні властивості якого придатні забезпечити досягнення бажаної для заінтересованої особи мети - існування речі у незмінному стані (тобто у будівлі, на земельній ділянці, у сховищі, у цистерні тощо).

При цьому, загальна ємність паливних баків наявних у користуванні позивача, який в своїй господарській діяльності використовував транспортні засоби та сільськогосподарську техніку формально може виключати необхідність фізичного зберігання пального.

Відповідно до частини 16 статті 15 Закону №481/95 суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Згідно з частиною 19 статті 15 Закону №481/95 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Статтею 17 Закону №481/95 передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, відповідно до якої за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року. Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону №391-IX від 18.12.2019) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Згідно з частиною 43 статті 15 Закону №481/95 отримання ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке вони не реалізовують іншим особам і використовують виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відбувається за спрощеною процедурою. Вони не повинні додавати до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального копії документів, перелік яких встановлено частиною 38 статті 15 Закону №481/95. Такі суб`єкти господарювання в заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом. Однак не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.

Такими винятками, з-поміж іншого, є зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «LP TRADE» у відповідності до вимог чинного законодавства була отримана Ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер 18060414202000508 на адресу місця зберігання: Україна, Сумська обл., Краснопільський район, с. Славгород, вул. Охтирська, б/н, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 10000 (а.с. 4).

У відповідності до Договору поставки нафтопродуктів №НПО-900370 від 18 вересня 2019 року між позивачем та ТОВ «Палладіум Оіл» 10.07.2020 року за письмовою заявкою Покупця була здійснена поставка Дизельного палива (Євро) у кількості 2050,000 л. (а.с. 7-10).

Продавцем було складено видаткову накладну №НПО-Ю0711 від 10 липня 2020р. на дизельне паливо (а.с. 6)

Згідно з Товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №НГТО-202596 від 10.07.2020року пункт навантаження: Дніпропетровська область, Шевченківській район, м. Дніпро, вул. Адміральська, 71, Пункт розвантаження: Сумська область, Краснопільській район, с. Славгород, вул.. Охтирська, б/н (а.с. 5).

Суд зазначає, що положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондується приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Кодексу.

У відповідності до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Кодексу фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних варів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового говору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Судом встановлено, що податковим органом фактична перевірка ТОВ «LP TRADE» проводилась за юридичною адресою м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 221, що підтверджується актом перевірки.

Актом перевірки встановлено здійснення суб`єктом господарювання зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, а саме за адресою: с. Аниськине, Великобурлуцький район, Харківська область було отримане на зберігання дизельне паливо (важкі дистиляти (газойлі), код згідно УКТ ЗЕД №2710194300, що підтверджується акцизною накладною, яка зареєстрована в електронних базах даних у ДПС у Харківської області від 10.07.2020року порядковий номер 100711.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що контролюючим органом виїзд за адресою с. Аниськине, Великобурлуцький район не здійснювалось, внаслідок чого суд приходить до висновку, що реальний факт перевірки зберігання пального контролюючим органом здійснено не було.

Також, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії.

Так, висновок відповідача про зберігання позивачем пального в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, базується лише на обставинах придбання позивачем пального.

При цьому, відповідачем не наведено безспірних доказів фактичної наявності та фізичного зберігання такого пального в ємностях ТОВ «LP TRADE», розташованих за адресою: с. Аниськине, Великобурлуцький район, а саме (але не виключно): акту вимірювання обсягів пального в ємностях, що знаходяться на території ТОВ «LP TRADE», документів щодо використання такого пального тощо.

Крім того, під час перевірки взагалі не виявлено ані самого пального, ані ємностей для його зберігання. Вказане не заперечується відповідачем.

Таким чином, стверджуючи, що платник зберігав пальне без відповідної ліцензії, податковий орган не зміг пояснити: скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.

У свою чергу, позивач під час судового розгляду справи наполягав на тому, що придбане пальне після поставки було використане у господарській діяльності позивача для заправки транспортних засобів та сільськогосподарської техніки.

Разом з цим, відповідачем на спростування обставин щодо використання позивачем придбаного пального для заправки транспортних засобів ТОВ «LP TRADE» без зберігання у відповідних ємностях до суду жодних пояснень або доказів не надав.

Висновки відповідача, щодо зберігання ТОВ «LP TRADE» пального, без наявності ліцензій ґрунтуються на інформації викладеній в акцизній накладній форми "П", яка зареєстрована в електронних базах даних у ДПС у Харківської області від 10.07.2020року порядковий номер 100711 (а.с. 66-67).

Дослідивши зміст вказаної накладної, судом встановлено, що у верхній лівій частині останніх у рядку "Напрям використання" зазначено "0", а також вказано адресу місця зберігання пального для власних потреб: Харківська область, Великобурлуцький р-н, с. Анискине.

Разом з тим суд зазначає, що зазначена акцизна накладна підтверджуює саме факт придбання позивачем пального у ТОВ "ПАЛЛАДІУМ ОІЛ" та його поставку, однак не є беззаперечним доказом його зберігання позивачем у розумінні ст.1 Закону № 481/95-ВР та жодним чином не вказують на порушення, які наведено в ч.1, ч. 8 ст.15 Закону № 481/95-ВР.

При цьому обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.

Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області не встановлено факт фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази саме за адресою Харківська область, Великобурлуцький р-н, с. Анискине, а лише констатовано факт його придбання у ТОВ "ПАЛЛАДІУМ ОІЛ", суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст. 15 Закону № 481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально.

Відповідач фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального, відповідачем не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «LP TRADE» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 27.05.2020 у справі №2-879/13, концепція негативного доказу сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем.

Із акту фактичної перевірки від 28.07.2021 вбачається, що відповідач обмежився лише описом факту придбання «LP TRADE» пального, не встановивши належними і допустимими доказами наявність або відсутність можливості його зберігання, факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання.

Відтак, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії слід вважати недоведеним, а податкове повідомлення-рішення №00171430710 від 25.08.2021 року таким, що підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, відповідач не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, внаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «LP TRADE» (ЄДРПОУ 32722667, 62472, Харківська обл. Харківський район м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 221) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області №00171430710 від 25.08.2021 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «LP TRADE» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «LP TRADE» сплачений судовий збір у сумі 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення підписано 29 грудня 2021 року.

Суддя Бідонько А.В.