Ухвала суду № 102354265, 28.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, м-н Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

28 грудня 2021 р. № 520/27656/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця", управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправними дій, стягнення вартості проїзду,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії працівників філії "Українська залізнична швидкісна компанія" - старшого стюарда Пашечко Алли Володимирівни та стюарда ОСОБА_2 щодо незаконного зняття ОСОБА_1 з поїзда;

- визнати протиправними дії співробітників управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП у складі поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Старокожка Олександра Миколайовича та поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області ДПП сержанта поліції Новаковського Олександра Сергійовича щодо незаконного зняття ОСОБА_1 з поїзда шляхом застосування до нього фізичної сили;

- солідарно стягнути з філії "Українська залізнична швидкісна компанія" та управління патрульної поліції в Полтавській області відповідну вартість проїзду у розмірі 342,31 грн, сплачену за пільговий проїзний документ ОСОБА_1 ;

- солідарно стягнути з філії "Українська залізнична швидкісна компанія" та управління патрульної поліції в Полтавській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23700,00 грн.

За змістом пунктів 3, 6 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для повернення позовної заяви, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічний зміст викладено в нормі ч. 4 ст. 172 КАС України, яка встановлює, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз наведених норм вказує, що КАС України, хоча і дозволяє позивачу заявляти кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, проте не допускає об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлене законом.

Так, згідно з п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд вважає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа №819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа №826/27224/15) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просить суд солідарно стягнути з філії "Українська залізнична швидкісна компанія" та управління патрульної поліції в Полтавській області відповідну вартість проїзду у розмірі 342,31 грн, сплачену за пільговий проїзний документ.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення вартості проїзду підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції, відтак, не підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

Отже, позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки в одній позовній заяві зазначено вимоги, що належить розглядати у порядку різного судочинства.

Окрім того, відповідно до чинного законодавства України перевезення пасажирів відбувається на договірних засадах, а отже заявлені вимоги до працівників філії "Українська залізнична швидкісна компанія" мають приватно-правовий характер і не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Аналіз положень ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для висновку, що роз`єднання позовних вимог є можливим у разі, коли усі заявлені позивачем вимоги належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, адже відповідно до частини шостої вказаної статті суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Роз`єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.

З огляду на зміст та юридичну природу обставин, описаних у позовній заяві, суд дійшов висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливості розгляду окружним адміністративним судом позовів, у яких об`єднано вимоги, що належить розглядати за правилами різної юрисдикції.

За таких обставин, зважаючи на те, що позовна заява містить вимоги, що належить розглядати у порядку різного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись статтями 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до філії "Українська залізнична швидкісна компанія" АТ "Укрзалізниця", управління патрульної поліції в Полтавській області про визнання протиправними дій, стягнення вартості проїзду - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С. Мороко