Рішення № 102354246, 29.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6139/21

29 грудня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати дії Міністерства оборони України неправомірними та скасувати рішення - протокол №96 від 09.07.2020 в частині відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої п.7 ч.2 ст.16 Закону (у редакції Закону України від 06.09.2018 №2522-VII) "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступні втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач 18.02.2020 отримав захворювання з виконанням бойового завдання по захисту територіальної цілісності Вітчизни у зв`язку з чим йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності. З огляду на вказане позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення йому виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців. Проте, відповідач протоколом №96 відмовив у виплаті допомоги із мотивів пропуску 3 місячного строку встановлення ступеня втрати працездатності після звільнення з військової служби. Зазначену відмову позивач вважає неправомірною та незаконною. Позивач вказує що, його право на отримання грошової допомоги є безстроковим з огляду на підставу виплати - втрата здоров`я, пов`язана з захистом Батьківщини.

Ухвалою суду від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 04.11.2021.

Відповідач подав до суду 22.10.2021 відзив на позов, в якому зазначає, що власне отримання захворювання позивач під час виконання ним обов`язків військової служби та в подальшому більше ніж через три місяці після звільнення з військової служби не діє право на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Позивач подав до суду 04.11.2021 відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити, зокрема зазначив, що усі необхідні документи до Тернопільської обласної МСЕК надійшли вчасно, 12.12.2019, а тому вини позивача у тому, що довідку МСЕК видали йому лише 18.02.2020, немає.

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2021 розгляд справи відкладено на 02.12.2021.

Ухвалою суду від 02.12.2021 продовжено процесуальний строк розгляду справи до 30.12.2021 та відкладено розгляд справи на 29.12.2021.

В судове засідання 29.12.2021 сторони не прибули, позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляд повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 05.10.2018 по 23.10.2019 проходив військову службу у Лавах Збройних сил України.

Згідно з витягу з наказу №286 від 23 жовтня 2019 року позивача звільнено з військової служби у запас згідно підпунктом «б» пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я).

Позивач в період з 09.10.2018 по 06.06.2019 приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і отримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганскій областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, що підтверджується Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2019 №1446.

18 лютого 2020 року відповідно до Довідки МСЕК серія АГ №0021613 громадяни ОСОБА_1 встановлено 25 відсотків втрати працездатності, внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової допомоги, проте 09.07.2020 року Комісія Міністерства оборони України прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що відображено у протоколі №96, зокрема у зв`язку з тим, щоп.7 ч.2. ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону України від 06.09.2018 року №2522-VIII) у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатні внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її військової служби.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

Згідно із пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно із пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як було встановлено судом, позивача було звільнено з військової служби з 23.10.2019. Після звільнення позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону № 2011-XII, до якої також було додано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0021613, де визначено ступінь втрати працездатності 25 %, причини втрати працездатності: захворювання пов`язане із захистом Батьківщини.

Тобто, довідкою огляду МСЕК позивачу встановлено втрату працездатності в наслідок травми, захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби.

Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 23.10.2019, а 18.02.2020 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби та безпідставно відмовив у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та згідно Порядку №975.

Отже безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

До таких висновків зокрема прийшов і Верховний Суд у постановах від 04.03.2020 у справі № 826/6846/16 та від 29.04.2020 у справі 760/9823/16-а.

При цьому, суд наголошує, що оспорюваному рішенні відповідачем визначено, що захворювання позивача, пов`язане із захистом Батьківщини.

Частиною другою статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Також слід вказати, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісністьУкраїни, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності внаслідок, захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлено понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, є помилковими.

Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в рішенні Комісії, оформленого протоколом №96 від 09.07.2020, не наведено.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія Міністерства оборони України, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність визнання рішення відповідача протиправним та його скасування.

Суд враховує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, за результатами розгляду заяви позивача вже прийняв своє рішення, проте судом за результатами розгляду даної справи зроблено висновок про неправомірність такого рішення.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах встановлених п.7 ч.2 ст.16 та ч.2 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення суду.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у відповідності до вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, викладене в протоколі №96 від 09.07.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності через захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, в порядку та розмірах встановлених п.7 ч.2 ст.16 та ч.2 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Міністерство оборони України (місцезнаходження/місце проживання: проспект Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168 код ЄДРПОУ/РНОКПП 00034022);

Головуючий суддяОсташ А.В.