Рішення № 102353650, 30.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 грудня 2021 року м. Рівне№460/6652/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доСарненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (далі відповідач) про зобов`язання Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській областінарахувати та виплатити матеріальне забезпечення по листка непрацездатності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 надав до Відповідача копії листків непрацездатності завірені належним чином, у зв`язку із чим отримав відмову у виплаті. При цьому, Позивач посилається на роз`яснення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 11.06.2018 згідно із якими передбачено право найманих працівників, які одночасно здійснюють підприємницьку діяльність мають право на матеріальне забезпечення на підставі копії листка непрацездатності.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач недоліки усунув, тому позовна заява була прийнята до розгляду судом.

Ухвалою суду від 15.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, у строк встановлений судом, надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті матеріального забезпечення на підставі копій листків непрацездатності, які ним було подано, у зв`язку із тим, що він звернувся за призначенням виплати після того, як припинив підприємницьку діяльність і перестав одночасно бути найманим працівником та фізичною особою підприємцем. Після припинення підприємницької діяльності матеріальне забезпечення призначається у порядку визначеному Фондом соціального страхування України на підставі оригіналів листків непрацездатності.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся 25.03.2021 року до Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області із заявою про нарахування та виплату йому матеріального забезпечення за листками непрацездатності АДЧ № 499344 (з 25.08.2020 по 07.09.2020), серія АДЧ № 439395 (з 08.09.2020 по 16.10.2020), серія АДЧ № 439581 (з 17.10.2020 по 23.11.2020), серія АДШ № 630443 (з 24.11.2020 по 15.12.2020). Загальний період непрацездатності тривав з 25.08.2020 по 15.12.2020 включно. При цьому, до заяви про нарахування та виплату матеріального забезпечення ОСОБА_1 долучив копії листків непрацездатності АДЧ № 499344, серія АДЧ № 439395, серія АДЧ № 439581, серія АДШ № 630443 засвідчені, як копії підписом керівника та скріплені печаткою Військової частини НОМЕР_1 .

На момент звернення до органів Фонду 25.03.2021 року ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, а саме 28.01.2021, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Вказана обставина підтверджує відсутність статусу застрахованої особи у Позивача на момент звернення до Відповідача.

Наказом Відповідача «Про відмову у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 » від 29.03.2021 року № 67-од Позивачу відмовлено у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку із відсутністю листків непрацездатності, оскільки ОСОБА_1 надано до органу Фонду копії вказаних листків непрацездатності.

Крім того, суду надано копії документів, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у момент настання страхового випадку у трудових відносинах із Військовою частиною НОМЕР_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Судом на підставі копії трудової книжки встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах за основним місцем роботи на посаді слюсар-ремонтник з Військовою частиною НОМЕР_1 з 27.10.2015 по 21.12.2020 року. Оригінали листків непрацездатності АДЧ № 499344, серія АДЧ № 439395, серія АДЧ № 439581, серія АДШ № 630443 ОСОБА_1 надано за основним місцем роботи до Військової частини НОМЕР_1 , на підставі яких йому було здійснено нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та її виплата. Нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 25.08.2020 по 15.12.2020 за основним місцем роботи підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі оригіналів листків непрацездатності АДЧ № 499344, серія АДЧ № 439395, серія АДЧ № 439581, серія АДШ № 630443 за основним місцем роботи та реалізував своє право на отримання матеріального забезпечення на період хвороби.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах на посаді бетоняр з ФОП ОСОБА_3 з 19.08.2020, що підтверджується довідкою про заробітну плату від 16.03.2021 № 7. Із зазначеної довідки слідує, що трудовий договір укладено за 6 календарних днів до настання страхового випадку тимчасової непрацездатності. Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ФОП ОСОБА_2 нараховував дохід на користь ОСОБА_1 за період серпня грудня 2020 року, що свідчить про виплату йому допомоги по тимчасовій непрацездатності. Тобто ОСОБА_1 отримав допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 25.08.2020 по 15.12.2020 за іншим місцем роботи та реалізував своє право на отримання матеріального забезпечення на період хвороби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначаєЗакон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV(даліЗакон №1105-XIV).

Згідно із ст. 3 Закону №1105-ХІV, соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.10 Закону №1105-XIV, Фонд соціального страхування України зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно зі ст.18 Закону №1105-XIV, страхуванню з тимчасової втрати працездатності підлягають фізичні особи - підприємці.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1105 визначено, що право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період зайняття підприємницькою діяльністю.

Термін «застрахована особа» у Законі № 1105 вживається у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464).

Так, п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ, єдиний внесок).

Частиною 1 ст. 30 Закону № 1105 встановлено, що матеріальне забезпечення за страхуванням у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору призначається та надається за основним місцем роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом), у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, частиною 1 ст. 31 Закону № 1105 встановлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.

Статтею 34 Закону № 1105 встановлено порядок фінансування Фондом соціального страхування України страхувальників для надання матеріального забезпечення. Частиною 1 якої визначено, що підставою для фінансування є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Фінансування для надання матеріального забезпечення здійснюється робочими органами Фонду в порядку визначеному правлінням Фонду.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12 затверджено Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі Порядок № 12).

Відповідно до Порядку № 12 страхувальники подають для фінансування до органів Фонду заповнену належним чином заяву-розрахунок, яка перевіряється та за відсутності зауважень фінансується Фондом.

За інформацією наданою Відповідачем у Відзиві страхувальники Військова частина НОМЕР_1 та ФОП ОСОБА_2 зверталися із заявами-розрахунками до Сарненського відділення та отримали відповідне фінансування.

Судом перевірено доказами та встановлено, що ОСОБА_1 призначалося матеріальне забезпечення за період з 25.08.2020 по 15.12.2020 року у Військовій частині НОМЕР_1 та у ФОП ОСОБА_2 , тобто гарантоване ст. 46 Конституції України право на соціальний захист у разі тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 реалізовано двічі.

Судом також встановлено, та не заперечувалося Позивачем, що в період здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 заява-розрахунок до органів Фонду для фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності у спосіб визначений ст. 34 Закону № 1105 не подавалася. Причини неподання заяви-розрахунку у визначений законодавством спосіб Позивачем не зазначені.

Разом з тим, 28.01.2021 року ФОП ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням.

Згідно абз. 3 частини 1 ст. 30 Закону № 1105 визначено, що у період проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або зняття з обліку після припинення діяльності особами, які провадять незалежну професійну діяльність, матеріальне забезпечення за страховими випадками застрахованим особам призначається та виплачується робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку такої діяльності чи реєстрації місця проживання таких осіб у порядку встановленому правлінням Фонду.

Призначення та виплата застрахованим особам (або одержувачам допомоги) матеріального забезпечення здійснюються відділеннями управлінь виконавчої дирекції Фонду (далі робочі органи Фонду) за місцем обліку ліквідованого підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця або незалежної професійної діяльності, як страхувальника на підставі наказу керівника робочого органу Фонду згідно Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця або незалежної професійної діяльності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України 10.10.2017 № 54 (далі Порядок № 54).

Пунктом 3.1. Порядку № 54 передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Крім того, пунктом 4 Порядку 54 визначено, що для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності застрахована особа (на момент настання страхового випадку) має подати до робочого органу Фонду такі документи як заява, листок непрацездатності, реєстраційний номер облікової картки платника податків, копію трудової книжки, копію першої - четвертої, одинадцятої шістнадцятої сторінок паспорта, копію посвідченню, що підтверджують право на пільгу, інформацію про сплачені страхові внески.

З системного аналізу вказаних норм права судом встановлено, що до органу Фонду можуть надатися копії лише окремих документів, до яких не віднесено листок непрацездатності. Тобто листок непрацездатності для категорії осіб визначеної абз. 3 частини 1 ст. 30 Закону № 1105 є державною гарантією на реалізацію конституційного права, якщо воно не було використане особою, що підтверджується оригіналом листка непрацездатності, який ніким не був оплачений.

Зважаючи, що судом встановлено та підтверджено доказами факт отримання ОСОБА_1 матеріального забезпечення за листками непрацездатності АДЧ № 499344, серія АДЧ № 439395, серія АДЧ № 439581, серія АДШ № 630443 за період з 25.08.2020 по 15.12.2020 року, оригінали яких зберігаються у Військовій частині НОМЕР_1 за основним місцем роботи, то відмова Відповідача у призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності та підставі копій вказаних листків непрацездатності є правомірною.

Твердження Позивача обґрунтовані роз`ясненням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 11.06.2018 № 5-14/Т-804з-1141 відхиляються судом, оскільки вони регулюють правовідносини фінансування Фондом матеріального забезпечення осіб, щодо яких подано заяви-розрахунки до органів Фонду за фінансуванням у разі, якщо така особа є одночасно найманим працівником та фізичною особою підприємцем, яка здійснює діяльність. Позивач зазначив у позові, а Відповідач підтвердив у Відзиві, що ОСОБА_1 в період здійснення підприємницької діяльності із заявою-розрахунком до органів Фонду за фінансуванням не звертався, а звернувся за призначенням матеріального забезпечення, лише 25.03.2021 після того, як за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність.

Крім того, оскільки у ході розгляду справи не встановлено протиправних дій відповідача, то позовні вимоги в частині стягнення компенсації в розмірі 3% річних та інфляційних витрат до задоволення не підлягають.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач не довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірність його дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересівюридичних осібвід порушень з бокусуб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то в задоволенні позов необхідно відмовити повністю.

Підстави для застосуваннястатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українищодо розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сарненського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області про зобов`язання нарахувати та виплатити матеріальне забезпечення по листках непрацездатності за період з 25.08.2020 по 15.12.2020 року та стягнення компенсації і інфляційних втрат, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Сарненське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області (вул. Демократична, 46, м. Сарни, Рівненська область, 34500. ЄДРПОУ/РНОКПП 41444633)

Повний текст рішення складений 30 грудня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля