Рішення № 102353253, 29.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу доплат до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати відповідача здійснити з 21.11.2020 нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 №769-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є інвалідом І групи захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на пенсійному обліку в у відповідача і отримує пенсію відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Однак, відповідач протиправно не здійснює нарахування та виплату основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Вважаючи протиправною відмову відповідача у нарахуванні пенсії виходячи з розрахунку 6 мінімальних розмірів державної пенсії за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач отримує спірні виплати у розмірах, визначених чинним законодавством в межах бюджетних призначень. Крім того, вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду. З огляду на викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач є потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 17.03.2020 (а.с.6).

Позивач проживає в с. Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (а.с.7).

Також позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності 3 групи (в розмірі відшкодування фактичних збитків).

Не погоджуючись з бездіяльністю пенсійного органу щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії за спірний період, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання можливості нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 17.09.2020, суд враховує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796).

Відповідно до ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.4 ст.54 Закону №796-XII (в редакції від 09.07.2007, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: 6 мінімальних пенсій за віком (для ІІІ групи інвалідності).

Частиною 1 статті 50 Закону №796-XII передбачалося, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі: 50 процентів мінімальної пенсії за віком (для інвалідів III групи, дітей-інвалідів, а також хворих внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу).

Відповідно до ст.63 Закону № 796-XII, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі Закон №79-VIII), пунктом 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону №79-VIII не були визнані неконституційними.

Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону №79-VIII, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.50, 54 Закону № 796-XII.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену ст.50, 54 Закону № 796-XII у порядку та розмірах, встановлених Порядком №1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення.

Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених відповідними статтями Закону №796-XII висловлена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 по справі № 619/2262/17, від 19.06.2018 по справі №344/14522/17 та від 06.11.2018 по справі №303/6762/16-а.

Суд зауважує, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 правозастосування ст.50, 54 Закону №796-XII жодним чином не змінилося. Зі змісту вказаного Рішення Конституційного Суду України слідує, що норми ст.50, 54 Закону №796-XII не були предметом розгляду відповідного конституційного подання.

Висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 21.01.2019 в справі №240/4937/18 (номер провадження №Пз/9901/55/18), також не підлягають застосуванню в межах спірних правовідносин, оскільки таке судове рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених ч.2 ст.39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.50 Закону №796-XII, та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст.54 вказаного Закону, з 21.11.2020, є безпідставними.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Підстави для застосування ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 29 грудня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля