Рішення № 102352948, 28.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №444217000703 від 01.06.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що результатами позапланової виїзної перевірки встановлено, що первинними документами підтверджується факт використання у господарській діяльності товару (кукурудзи 3 класу), в т.ч. і 49,1 тонн вартістю 282 325,00 грн., які відповідач вважає використаною не у господарській діяльності. Зазначає, що відсутнє порушення п. 44.1, ст. 44 розділу І, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1., п. 200.4 ст. 200 розділу III ПК України та відсутнє заниження податкового зобов`язання на загальну суму 56 465 грн., завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації).

Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У строк, встановлений судом, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що згідно інформації, наданої позивачем під час перевірки, залишки готової продукції станом на 01.12.2020 року та на 28.02.2021 року становлять 109 тонн кукурудзи (3 клас), що не відповідає даним перевірки. Зазначає, що в ході проведення інвентаризації 14.04.2021 року встановлено наявність кукурудзи (3 клас) в кількості 60 тонн, проте, згідно даних Єдиного державного реєстру податкових накладних та представлених до перевірки документів по ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2020 року по 28.02.2021 року відсутня інформація про реалізацію кукурудзи 3 клас. Вищевикладене свідчить про реалізацію кукурудзи в кількості 49,1 т для сторонніх організацій у грудні 2020 року та січні 2021 року. На підставі вищевикладеного відповідач стверджує про факт невикористання позивачем у господарській діяльності кукурудзи в кількості 49,1 тонн, оскільки не надано документального підтвердження її транспортування та місцезнаходження у періоді за який проводиться перевірка та встановлено відсутність її залишках згідно проведеної інвентаризації. У зв`язку із цим, занижено податкове зобов`язання на загальну суму 56 465 грн., що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2021 року на суму 56 465 грн.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

В період з 12.04.2021 року по 20.04.2021 року уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підстав направлення №966/17-00-07-03 від 12.04.2021 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (скорочена назва - ФОП ОСОБА_1 ) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 22.03.2021 року №9058804981 (далі - Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

За результатами перевірки було складено акт №2628/17-00-07-03/3308814751 від 27.04.2021 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлені порушення вимог Кодексу в частині достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, а саме: в порушення п. 44.1, ст. 44 розділу І, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 розділу III Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) занижено податкове зобов`язання на загальну суму 56 465 грн., в тому числі за грудень 2020 року на суму 4 818,5 грн. та за січень 2021 року на суму 51 646,50 грн., що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2021 року на суму 56 465 грн., та в порушення п. 201.10 ст. 201 не зареєстровано у ЄРПН податкові накладні на суму ПДВ 56 465 грн., що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст. 120-1 ПКУ.

Позивач не погодився з такими висновками та подав заперечення від 13.05.2021 року на акт перевірки, проте, у відповіді від 25.05.2021 року висновки акту перевірки залишені без змін.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №444217000703 від 01.06.2021 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 56 465 грн.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернулося до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, у періоді, що перевіряється, ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з придбання добрив з метою використання у господарській діяльності, а саме вирощення зернових культур.

Згідно інформації, наданої ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) листом від 16.04.2021 року №4 - залишки готової продукції станом на 01.12.2020 року та на 28.02.2021 року становлять 109 тонн кукурудзи (3 клас), що не відповідає даним перевірки та детально описано у пункті 3.1. акта перевірки. Згідно пункту 3.1 акту перевірки, перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань (р.9) за період 01.12.2020 року по 28.02.2021 року встановлено їх заниження всього на суму 56 465 грн., в тому числі за грудень 2020 року на суму 4 818,5 грн. та за січень 2021року на суму 51 646,50 грн.

Відхилення на суму 56 465 грн. позивач пояснбює наступним.

У періоді, за який здійснюється перевірка, а саме 16.12.2020 року, 31.12.2020 року та 12.01.2021 року ФОП ОСОБА_1 отримав від СГТОВ «Дубенська Аграрна Компанія» та ТОВ «Традекс Агрі» товар - кукурудзу 3 класу в кількості 109,1 тонн, яка зберігалась на зернових складах зазначених СГ шляхом відвантаження на автотранспорт.

В ході проведення інвентаризації 14.04.2021 року встановлено наявність кукурудзи (3 клас) в кількості 60 тонн, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Здолбунівський район, с. Будераж, вул. Колгоспна, 68 на підставі Договору відповідального зберігання №1/20 від 12.12.2020 року.

Разом з тим до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, згідно яких транспортувалось зерно - кукурудза (3 класу) від ТОВ "ТРАДЕКС АГРІ" (код 41022167) згідно актів надання послуг №1117 від 31.12.2020 року в кількості 44,91 т. та акту №11 від 12.01.2021 року в кількості 60 т.

До перевірки не представлено первинні документи, якими б підтверджувався рух товарів (кукурудза 3 класу) від місць зберігання (СГТОВ «Дубенська Аграрна Компанія» та ТОВ «Традекс Агрі») до ФОП ОСОБА_1 : відсутні товарно-транспортні накладні згідно яких отримано кукурудзу від ТОВ "Дубенська Аграрна Компанія" (код 40002972) та ТОВ "Традекс Агрі" (код 41022167) згідно вище вказаних актів, не надано інформації про перевізника, за чий рахунок та куди відбувалось транспортування, чи проводились розрахунки за транспортування. Також не надано відомості, які містять інформацію про місця зберігання, кількість та якість товару, що приймався на зберігання, акти прийому - здачі, підписані уповноваженими представниками Зберігача та ФОП ОСОБА_1 , щомісячні інвентаризаційні акти залишків по складу відповідального зберігання, інші документи, які фіксують рух товару по складу та підтверджують наявність зерна кукурудзи на складі.

Згідно даних Єдиного державного реєстру податкових накладних та представлених до перевірки документів по ФОП ОСОБА_1 за період з 01.12.2020 року по 28.02.2021 року відсутня інформація про реалізацію кукурудзи 3 клас.

Вищевикладене свідчить про реалізацію кукурудзи в кількості 49,1 т. для сторонніх організацій у грудні 2020 року та січні 2021 року.

На підставі вище викладеного встановлено невикористання у господарській діяльності кукурудзи в кількості 49,1 тонн, оскільки не надано документального підтвердження її транспортування та місцезнаходження у періоді за який проводиться перевірка та встановлено відсутність її залишках згідно проведеної інвентаризації.

Податковим кодексом України визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою звичайних цін, що відповідають ринковим.

Для визначення бази оподаткування з ПДВ взято вартість кукурудзи (3 класу) в розмірі 5 750 грн./тонну без ПДВ, ціну опубліковану Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в журналі Огляд цін №12 (290) грудень 2020р.

Таким чином перевіркою встановлено використання у не господарській діяльності кукурудзи (3 класу) 49,1 тонна вартістю 282 325,00 грн. ПДВ становить 56 465 грн. (282 325,00 грн.*20%) в тому числі:

за грудень 2020р. на суму 4 818,5 грн. = (4,19т. *5 750 грн./ тонну) *20%;

за січень 2021р. на суму 51 646,50 грн. = (44,91т. *5 750 грн./ тонну) *20%.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача про невикористання позивачем в господарській діяльності кукурудзи (3 класу) 49,1 тонн вартістю 282 325 грн., оскільки на спростування таких висновків до перевірки, матеріалів справи і до заперечень на акт перевірки позивач надав первинні та податкові документи, зокрема, договір відповідального зберігання №1/20 від 12.12.2020 року, видаткова накладна №ВВ-0000001 від 12.01.2021 року, видаткова накладна №ВВ-0000002 від 31.03.2021 року, податкова накладна №2 від 31.03.2021 року, видаткова накладна №ВВ-0000003 від 09.04.2021 року, товарно-транспортні накладні на перевезення товару, договір №НП-10/2020 від 10.11.2020 року про надання послуг, акт надання послуг №528 від 16.12.2020 року, рахунок на оплату №156 від 16.12.2020 року, товарно-транспортна накладна №2101 від 16.12.2020 року, договір №ТПН-05/2020 від 29.10.2020 року, акт надання послуг №11 від 12.01.2021 року, рахунок на оплату №6 від 12.01.2021 року, акт надання послуг №1117 від 31.12.2020 року, рахунок на оплату №535 від 31.12.2020 року, податкова накладна №32 від 16.12.2020 року, податкова накладна №101 від 31.12.2020 року, податкова накладна №8 від 12.01.2021 року.

Згідно таких документів, кукурудзу (3 класу) в кількості 49,1 тонн та вартістю 388 786,99 грн. було реалізовано для ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що реалізацію товару позивач зазначав ще у поясненнях №3 від 15.04.2021 року, що надавалися під час перевірки, проте, відповідачем пояснення до уваги не взято.

Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 березня 2021 року по справі №580/2490/19, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п. 188.1ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з абзацом першим пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Таким чином, Податковий кодекс України:

• визначає, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін;

• прирівнює звичайну ціну до ціни договору, а ринкову ціну до ціни передачі (постачання), тобто теж до ціни договору (при відповідності ціни постачання ціні договору), тим самим встановлює зв`язок між договірною, звичайною та ринковою цінами;

• встановлює ряд обов`язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівнянних економічних (комерційних) умовах;

• передбачає можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін звичайної ціни, що відповідає договірній.

ПК України визначено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою звичайних цін, що відповідають ринковим.

Судом встановлено, що позивачем нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, складено та зареєстровано податкові накладні №2 від 31.03.2021 року, №32 від 16.12.2020 року, №101 від 31.12.2020 року, №8 від 12.01.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.5 ст. 195 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 200.4. ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Враховуючи вищенаведені норми та наявні в матеріалах справи первинні та бухгалтерські документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності позивача, суд вважає, що факт завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за лютий 2021 року на суму 56 465 грн. відсутній і не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №444217000703 від 01.06.2021 року.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 грудня 2021 року.

Учасники справи:

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області ( вул.Відінська,12, м.Рівне,33023, код ЄДРПОУ 44070166)

Суддя В.В. Щербаков