Рішення № 102352741, 16.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бойка С.С., ,

за участю:

секретаря судового засідання – Маслак О.Ю.

представника позивача – Книша С.І.,

представника відповідача – Дудника В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

В С Т А Н О В И В:

13 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби про про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості №UA110320/2020/000099/1 від 10.11.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00303 від 10.11.2020.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

01 червня 2021 року позивачем виконано вимоги вказаної ухвали, чим усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

02 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечував щодо позовних вимог та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем під час митного оформлення товару заявлено неповні відомості про його митну вартість, надано не всі документи, а надані документи містять розбіжності. Так до митного оформлення подано документи, відомості яких містять розбіжності щодо вартості товару, а також декларантом не подано достовірних відомостей щодо вартості товару. Також до митного оформлення не подано жодного документа, що підтверджує вартість страхування товару. Посилаючись на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, митним органом скориговано митну вартість товару позивача із застосуванням резервного методу згідно положень статті 64 Митного кодексу України /а.с.73 - 84/.

02 липня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що всі розбіжності, визначені відповідачем не відповідають дійсності, є надуманими та суперечать чинному законодавству. Звідси, відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів №UA110320/2020/000099/1 від 10.11.2020 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00303 від 10.11.2020 є протиправними і підлягають скасуванню / а.с.106 – 113/.

22 липня 2021 року відповідач подав до суду заперечення щодо відповіді на відзив, у яких зазначає, що Правила заповнення ДМВ, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 18.06.2012 за № 984/21296, тому відповідно до ст.1 МКУ являються частиною митного законодавства, нормативно-правовим актом, оскільки видані на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Тобто вимоги Правил ДМВ, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, обов`язкові для виконання не лише митницею, а й відповідним суб`єктом ЗЕД (декларантом). Вказує, що відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є: рахунок- фактура (івойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товарі. Тобто законодавцем передбачено, що якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи повинні стосуватися саме оцінюваного товару. Натомість в даному випадку митний орган не має можливості пересвідчитися, що платіжними дорученнями від 24.09.2020 №3 та від 09.10.2020 №4, які подані Позивачем оплачені саме рахунки №FSE-252/2020/DEX та №FSE-253/2020/DEX від 05.11.2020, оскільки посилання на них відсутні /а.с. 126 - 130/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті /а.с.189/.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

16 вересня 2020 року між виробником товару InstalPlast Lask (Польша) та ТОВ «БК «КВП» було укладено зовнішньоекономічний контракт №1/2020 на поставку товару на умовах FCA Ласк (Польша).

05 листопада 2020 року виробником товару відвантажено у м. Ласк труби з пластмаси вагою 5666,9 кг.

За результатами відвантаження складено міжнародну автотранспортну накладну CMR №577073 від 05.11.2020.

10 листопада 2020 року позивач подав до Дніпровської митниці Держмитслужби для митного контролю та оформлення відповідно до зовнішньоекономічного контракту №1/2020 від 16.09.2020 електронні митну декларацію №UA110320/2020/010911 для митного оформлення товарів:

Товар №1: Труби з пастмас ( з полімерів пропілену), безшовні, з необробленою поверхнею, яал без будь-якого подальшого оброблення:

- Труба канал. внутр. PP-RS-110х2,7 mm 1m – 200 шт.;

- Труба канал. внутр. PP-RS-110х2,7 mm 2m – 200 шт.;

- Труба канал. внутр. PP-RS-110х2,7 mm 3m – 300 шт.;

- Труба гофр. канал. PP-InCor-SN8-500x5900 mm – M – 10 шт.;

- Труба канал. внутр. PP-RS-110х2,7 mm 0,5m – 210 шт.

- Труба канал. внутр. PP-RS-110х2,7 mm 1m – 400 шт.

- Труба канал. внутр. PP-RS-110х2,7 mm 2m – 150 шт.

- Труба гофр. канал. PP-InCor-SN8-150x6000 mm – M – 60 шт.;

- Труба гофр. канал. PP-InCor-SN8-200x60000 mm – M – 60 шт.;

- Труба гофр. канал. PP-InCor-SN8-300х6000 mm – M – 20 шт.;

- Труба гофр. канал. PP-InCor-SN8-400x6000 mm – M – 20 шт.;

Товар №2: Труби з пластмас ( з полімерів пропілену), безшовні, з необробленою поверхнею, яал без будь-якого подальшого оброблення:

- Труба канал PVC RS-SDR34- SN8-250x7,3 mm 6 m – 8 шт.

Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом ст. 57 Митного кодексу України – виходячи із ціни контракту щодо товарів, які імпортуються.

До пакету документів надних Дніпровській митниці Держмитслужби для митного оформлення товару надані:

- електронну митну декларацію №UA110320/2020/010911;

- зовнішньоекономічний контракт №1/2020 від 16.09.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 06.10.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 24.09.2020;

- вагова специфікація №FSE-253/2$

- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №304 від 05.11.2020;

- рахунок- фактура (івойс) (Commercial invoice) №FSE-252/2020DEX від 05.11.2020;

- рахунок- фактура (івойс) (Commercial invoice) №FSE-253/2020DEX від 05.11.2020 / а.с. 19/.

10 листопада 2021 року Дніпровська митниця Держмитслужби видала протокол обробки електронного документа ( ідентифікатор повідомлення fed8fd26-6191-4at7-b57d-fa43459495cc), відповідно до якого зробив електронний запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару. Так, як відповідачем подані документи, які містять розбіжності, а також які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була б фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Позивача зобов`язано протягом 10 календарних днів надати ( за наявності) такі додаткові документи:

1. виписку з бухгалтерської документації;

2. прайс-листи, каталоги виробника товару;

3. транспортні документи, страхові документи;

4. декларацію країни відправлення;

5. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач вважає, що митному органу усі документи, які підтверджували заявлену митну вартість надано, при цьому, на його думку, за своїм змістом документи не суперечили один одному і не містили жодних розбіжностей.

Позивач не надав витребувані у електронному запиті додаткові документи, після цього відповідачем було винесено рішення коригування митної вартості товарів №UA110320/2020/000099/1 від 10.11.2020, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена другорядним методом визнання митної вартості – 2ґ – резервний метод, також винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00303 від 10.11.2020, в якій зазначено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про коригування митної вартості товарів №UA110320/2020/000099/1 від 10.11.2020.

Не погодившись із зазначеними вище рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням та діям суб`єкта владних повноважень, а також відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Правовідносини, що виникають з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

За приписами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортне оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, при заповненні гр. 20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат та транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні ) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно договору на транспортне перевезення експедування вантажу від 04.07.2017 №128 обов`язок перевезення вантажу покладено на ТОВ «Рента Транс».

Згідно заявки на перевезення від 03.11.2020 №РТ00304 вага вантажу складає 10 тон.

Згідно автотранспортної накладної CMR від 05.11.2020 №577073 вага вантажу становить 6666,90 кг, що суперечить заявці.

У поданому декларантом розрахунку на оплату транспортно-експедиційних витрат від 05.11.2020 №304 вартість транспортних витрат по маршруту Ласк (Польша) – с.Терешки (Полтавська область) становить 80232 грн. Однак, у поданому розрахунку відсутні відомості про вартість транспортних витрат, понесених перевізником до кордону України та після перетину кордону України окремо, що суперечить положенням ст. 58 МКУ України.

Позивачем подану контролюючому органу довідку транспортних витрат від 05.11.2020 б/н, яка не містить відомостей про протяжність маршруту у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, що суперечить положенням Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.

Також суд констатує, що до митного оформлення не подано жодного документа, що підтверджує вартість страхування товару. Даний факт також не заперечувався представником позивача в судовому засіданні.

Згідно з положеннями частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Правилами частин другої та третьої зазначеної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України врегульовано, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зважаючи на те, що документи позивача не містили всіх відомостей на підтвердження числових показників складових митної вартості товарів, суд дійшов висновку, що у відповідача були достатніми підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак, і законні підстави для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відтак, у дослідженому судом випадку спірні рішення прийняті контролюючим органом в межах і на підставі наданих повноважень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду відповідач надав суду належні, достатні, достовірні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості прийнятих ним спірних рішень, а відтак останні визнаються судом правомірними, а позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» (вул.Шевченка, 18, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ЄДРПОУ 01284778) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 грудня 2021 року.