Ухвала суду № 102352721, 30.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4271/20, у якій заявник просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі №440/4271/20, зокрема, в частині проведення перерахунку суддівської винагороди судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період за 18 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області протягом 10 днів подати звіт про виконання судового рішення у цій частині в даній справі.

Заява передана судді Сич С.С. 20 грудня 2021 року, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20 грудня 2021 року.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили, боржником не виконано. На думку ОСОБА_1 , боржник не вживає жодних заходів з метою виконання рішення суду та за відсутності встановлення заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.

Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4271/20 до розгляду в порядку письмового провадження.

30 грудня 2021 року до суду надійшли пояснення боржника, у яких зазначено, що у порядку виконання рішення суду у справі №440/4271/20 боржником проведено розрахунок суми, розмір якої становить 14438,48 грн., у тому числі, 2598,93 грн. - податок з доходів фізичних осіб (18%); 216,58 грн. - військовий збір (1,5%); сума до виплати - 11622,97 грн. 28.12.2021 вказана сума була перерахована ОСОБА_1 платіжним дорученням №3074 від 24.12.2021 згідно списку перерахувань суддівської винагороди за рішеннями судів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який в силу частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню судом першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20 адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний код 26304855, вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (ідентифікаційний код 37959255, вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011), про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 по справі № 440/4271/20 залишено без змін.

Таким чином, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20 набрало законної сили 22 березня 2021 року.

27 квітня 2021 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/4271/20 про зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів.

12 травня 2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмаслом М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65384856 з примусового виконання виконавчого листа №440/4271/20, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 27 квітня 2021 року.

На виконання рішення суду боржником проведено розрахунок доплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , розмір якої становить 14438,48 грн., у тому числі, 2598,93 грн. - податок з доходів фізичних осіб (18%); 216,58 грн. - військовий збір (1,5%); сума до виплати - 11622,97 грн.

28 грудня 2021 року вказана сума перерахована ОСОБА_1 платіжним дорученням №3074 від 24.12.2021, яке містить відмітку про його оплату 28.12.2021, згідно списку перерахувань суддівської винагороди за рішенням суду (обмеження за квітень-серпень 2020 року), у якому ОСОБА_1 зазначена за порядковим номером 19, сума переказу 54819,15 грн.

Також боржником перераховано військовий збір, податок на доходи фізичних осіб, утриманий із суддівської винагороди, та єдиний соціальний внесок, нарахований на суддівську винагороду, що підтверджується платіжними дорученнями №3076 від 24.12.2021, № 3078 від 24.12.2021, №3051 від 24.12.2021, які містять відмітку органу Казначейства про оплату 28.12.2021.

Отже на даний час рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20 боржником виконано.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що на даний час рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20 боржником виконано, відсутні правові підстави, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній адміністративній справі.

Таким чином заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20 задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 229, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 30 жовтня 2020 року у справі №440/4271/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Сич