Рішення № 102352513, 30.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними та скасування попередження, -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач), відповідно до якої просила визнати протиправним та скасувати Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ529/578/АВ/П від 03.03.2021.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що відповідачем здійснено неправомірну спробу проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. Наголосила про безпідставність висновків відповідача щодо порушення трудового законодавства в частині не укладення трудових договорів та допуску до роботи перелічених в акті інспекційного відвідування осіб, оскільки такі особи перебували у трудових відносинах з іншими суб`єктами господарювання, що підтверджується договорами оренди приміщень вказаних суб`єктів господарювання за адресами здійснення перевірки. Про такі обставини було повідомлено відповідача відповідними поясненнями, поданими разом з підтверджуючими їх документами, однак останні проігноровані Управлінням Держпраці у Полтавській області. З огляду на викладене, Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ529/578/АВ/П від 03.03.2021 підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду (у складі судді Канигіної Т.С.) від 29 червня 2021 року вирішено відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування попередження /а.с. 13, т.1/.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року № 440/6828/21 скасовано. Справу № 440/6828/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправним та скасування попередження - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /а.с. 57-60, т. 1/.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 26 серпня 2021 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції.

Відповідно до Витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Ясиновському І.Г.

Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду оригінал позовної заяви і додані до неї документи, що повернуті позивачу у зв`язку з постановленням ухвали про відмову у відкритті провадження.

02 вересня 2021 року до суду надійшли документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 30 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання /а.с. 212, т.1/.

24 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи тим, що спірне попередження відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є безпідставними. В свою чергу, інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, яким, у тому числі, завчасне повідомлення роботодавця про здійснення заходів державного нагляду (контролю) чинним законодавством не передбачено. Наголосив, що в ході такого відвідування встановлено факт використання позивачем праці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без належного оформлення трудових відносин /а.с. 217-221, т.1/.

01 та 02 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розподіл судових витрат з правничої допомоги /а.с. 1, 8-9, т.2/.

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 листопада 2021 року.

Представник позивача через підсистему "Електронний суд" 29 листопада 2021 року надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача /а.с.22-24, т.2/.

29 листопада 2021 року надійшло клопотання представника відповідача щодо неможливості забезпечити його явку у судове засідання та про розгляд справи у письмовому провадженні /а.с. 26-27, т.2/.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

13 лютого 2021 року до головного державного інспектора Управління Держпраці у Полтавській області на персональний прийом з усним зверненням звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з проханням допомогти їм у вирішенні питання щодо офіційного оформлення трудових відносин. Протягом тривалого терміну ОСОБА_3 працює у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 також працює у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) /а.с. 223, т.1/.

Також, 15 лютого до головного державного інспектора звернулися ОСОБА_4 , яка працює у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4» за адресою: АДРЕСА_3 та ОСОБА_5 , яка працює у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_4 , де також здійснювала свою діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) /а.с. 224, т.1/.

Зазначені особи під час персонального прийому повідомили про те, що неодноразово зверталися до ФОП із вимогою оформити з ними трудові відносини. Але ФОП ОСОБА_1 відмовляла у їх проханні, мотивуючи тим, що в країні карантинні обмеження і в неї немає достатньо коштів для оформлення трудових відносин з ними

На підставі Порядку № 823 та на виконання наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 18 лютого 2021р. №54П та на підставі направлення від 18.02.2021 №173, головному державному інспектору Кодинець Ю.А. доручено проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності ФОП ОСОБА_1 (юридична адреса: Полтавська обл., Хорольський район, с. Трубайці, здійснює діяльність за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » , АДРЕСА_2 ; магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 ; магазин « ІНФОРМАЦІЯ_4», АДРЕСА_3 ; магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 », АДРЕСА_4 ) /а.с. 225-226, т.1/.

За результатами проведеного інспекційного відвідування у діяльності ФОП ОСОБА_1 складено акт ПЛ529/578/АВ від 03.03.2021 (надалі по тексту - Акт), у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю - припис про їх усунення ПЛ529/578/АВ/П від 03.03.2021 та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ПЛ529/578/АВ/9 від 03.03.2021. Зазначені матеріали направлено ФОП ОСОБА_1 04.03.2021 рекомендованим листом з описом документів та повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які отриманні підприємцем 10.03.2021 /а.с. 230-235, 237-241, т.1/.

Не погоджуючись з Попередженням про відповідальність за порушення законодавства про працю Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ529/578/АВ/П від 03.03.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У силу частин першої та другої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до частини другої статті 149 КЗпП за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Згідно з абзацом дев`ятим частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Як визначено частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так само, відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1132) /надалі - Порядок №823/.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V).

За змістом статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами (...) державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (...) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені (...) органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

У силу частини першої статті 6 Закону №877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини третьої цієї статті суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частинами першою - четвертою статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Так само, за змістом підпунктів 1, 11 пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; невиконання вимог припису інспектора праці.

Згідно з пунктом 8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

У силу підпункту 4 пункту 12 Порядку №823 інспекторам праці забороняється розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді.

Пунктами 16, 17 Порядку №823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Щодо тверджень сторони позивача про порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Згідно з нормою частини першої статті 4 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

За правилами частин десятої, одинадцятої статті 4 Закону №877-V, посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом. Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) не допускається вилучення у суб`єктів господарювання оригіналів їхніх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп`ютерів, їх частин, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 7 Закону №877-V, перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

У той же час, за змістом пункту 8 Порядку №823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

З огляду на зміст наведених законодавчих положень, суд наголошує наявності у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) обов`язку пред`явити суб`єкту господарювання при проведенні відповідних заходів контролю, окрім інспекційного відвідування, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), а також надати суб`єкту господарювання (його уповноваженому представнику) копію посвідчення (направлення) на проведення відповідного заходу. Разом з тим, у разі проведення інспекційного відвідування, інспектор праці зобов`язаний надати суб`єкту господарювання перед початком його здійснення лише своє службове посвідчення, тоді як направлення на проведення вказаного заходу державного контролю може бути пред`явлено інспектором праці у будь-який час перед підписанням акта за результатами інспекційного відвідування.

Стороною відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження вручення (надсилання) позивачу (його уповноваженому представнику) копії направлення на проведення інспекційного відвідування у встановленому законодавством порядку.

Більш того, згідно пояснень, наведених у відзиві, в ході інспекційного відвідування спілкування з ФОП ОСОБА_1 здійснювалось в телефонному режимі, відтак пред`явлення відповідних документів на підтвердження повноважень з проведення відповідного заходу не є можливим.

Як підтверджується матеріалами справи, Актом № ПЛ 529/578/АВ від 03.03.2021 зафіксовано порушення позивачем частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а також абзацу першого постанови №413. В описі обставин та відповідних доказів, що підтверджують наявність порушення законодавства зазначено наступне: "18.02.2021 інспектором праці з метою проведення заходу державного контролю на предмет дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин було здійснено вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 "; АДРЕСА_1 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; АДРЕСА_3 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_4 "; АДРЕСА_4 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Під час проведення інспекційного відвідування в торгових залах магазинів здійснювали торгівлю особи, а саме: в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " - ОСОБА_2 , в магазині " ОСОБА_6 " - ОСОБА_3 , в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_4" - ОСОБА_4 та в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_3" - ОСОБА_5 .

Відповідач зазначає, що дані особи виконували трудові функції продавців в зазначених магазинах - здійснювали торгівлю, працювали з товаром, що підтверджується результатом контрольної закупки товарів (чеки та матеріали додаються).

За твердженням відповідача, інспектором праці було особисто повідомлено ФОП ОСОБА_1 в телефонній розмові, оскільки вона була відсутня за місцем здійснення діяльності, за її номером телефону НОМЕР_3 про проведення заходу державного контролю (інспекційного відвідування) в її діяльності, названо номер службового посвідчення. ФОП ОСОБА_1 повідомила, що не зможе з`явитися за місцем здійснення діяльності та уповноважила продавця ОСОБА_4 для перевірки службового посвідчення, яка ознайомилася із ним та передала дані ФОП. Також ФОП ОСОБА_1 повідомлено перелік документів необхідних для інспекційного відвідування, які потрібно було надати до 16.30 години 18.02.2021 року, надано направлення на проведення заходу контролю за її вимогою за допомогою додатку «VIBER». Відповідач зазначає, що в телефонній розмові ФОП ОСОБА_1 не заперечувала, що вона здійснює діяльність за адресами: АДРЕСА_2 магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 "; АДРЕСА_1 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; АДРЕСА_3 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_4"; АДРЕСА_4 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3", та використовує працю зазначених вище працівників.

Інспектором праці зазначеним працівникам було запропоновано надати письмове пояснення по факту перебування на робочому місці.

Проте, від надання письмових пояснень вони відмовилися, лише усно повідомили, що працюють на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , трудові відносини із ними ФОП оформляти відмовляється, заробітну плату отримують готівкою від виручки, щотижня.

ФОП ОСОБА_1 21.02.2021 на електронну адресу інспектора надала копії документів: трудовий договір від 31.08.2020 № 20 із ОСОБА_7 (смт. Чутове), наказ про прийом на роботу ОСОБА_7 від 31.08.2020 № 37; трудовий договір від 19.06.2020 року № 18 із ОСОБА_8 (м. Карлівка); трудовий договір від 18.09.2020 р. № 23 із ОСОБА_9 (смт. Скороходове), наказ про прийом на роботу ОСОБА_9 від 17.09.2020 р. № 40; трудовий договір із ОСОБА_10 від 31.08.2020 р. № 22 (смт. Чутове); трудовий договір із ОСОБА_11 (смт. Чутове) від 31.08.2020 № 21, який розірвано 06.01.2021.

Станом на 03.03.2021 документів, підтверджуючих факт оформлення трудових відносин із найманими працівниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 позивачем не надано. Пояснень по факту використання праці даних працівників не надано.

Згідно даних станом на 03.03.2021, які розміщені на веб-порталі Пенсійного фонду України, актуальний звіт по ЄСВ за формою Додаток 4 був поданий страхувальником ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за 12.2020, працівники ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не значаться.

Аналізуючи встановлені відповідачем порушення законодавства про працю та його твердження в їх обгрунтування, суд враховує, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначаються Кодексом законів про працю України (надалі також - КЗпП).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У свою чергу, частина перша статті 24 Кодексу законів про працю України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування відповідних санкцій, допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства (підприємця), а підприємство (підприємець) щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні Кодексу законів про працю України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 Кодексу законів про працю України обмежується випадками, коли між підприємством (підприємцем) та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій (або попередження) здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними Кодексом законів про працю України.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження той факт, що зазначені громадяни виконували будь-яку трудову функцію на користь ФОП ОСОБА_1 .

Твердження відповідача, що перелічені вище особи виконували трудові функції продавців в зазначених магазинах - здійснювали торгівлю, працювали з товаром саме у ФОП ОСОБА_1 , судом розцінюються як необґрунтовані та суперечливі з огляду на наступне.

Вказані твердження відповідач обґрунтовував тим, що інспектором під час інспекційного відвідування було здійснено контрольні закупки товарів у вказаних магазинах та надані копії відповідних фіскальних чеків про придбання товару.

В той же час, суд звертає увагу, що в реквізитах вказаних фіскальних чеків зазначено інших суб`єктів господарювання, ніж позивача, а саме: придбання товару у ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 /а.с. 236, т.1/.

Також, відповідачем жодним чином не спростовано твердження позивача, що вказаними суб`єктами господарювання у спірний період укладені договори оренди нежитлових приміщень в будівлі з їх власниками, як Орендарями та на підтвердження чого надано копії відповідних договорів оренди, що в свою чергу свідчить про здійснення господарської діяльності за вказаними адресами магазинів іншими особами, а не ФОП ОСОБА_1 /а.с. 131-135, 140-145, 153-164, т.1/.

В свою чергу доказів придбання товарів саме у ФОП ОСОБА_1 та здійснення саме нею господарської діяльності у зазначених в акті перевірки магазинах відповідачем суду надано не було.

Відтак, з урахуванням того, що в магазинах, зазначених в акті перевірки, які розміщенні за адресами: АДРЕСА_2 магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 "; АДРЕСА_1 , магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; АДРЕСА_3 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_4"; АДРЕСА_4 , магазин "ІНФОРМАЦІЯ_3" зареєстровані реєстратори розрахункових операцій інших суб`єктів господарювання, ніж позивач, та з урахуванням оренди в перевіряємий період вказаних приміщень іншими особами, ніж позивач, твердження відповідача про використання саме позивачем праці ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як працівників у цих магазинах, є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ529/578/АВ/П від 03.03.2021 - прийняте не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначений законодавством України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн /а.с. 90, т.1/.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн, суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат адвокатом Зайченком О.В. надані копії договору про надання правової допомоги від 09.06.2021, ордеру, акту надання послуг від 29.10.2021, акту про відшкодування витрат від 29.10.2021, акту узгодження розрахунку від 12.06.2021, квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 29.10.2021 на загальну суму 17000,00 грн /а.с.92-97, т.1; 4-5, т.2/.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.

Як слідує зі змісту залучених до матеріалів справи документів, адвокатом надані клієнту такі послуги: надано неодноразові консультації, підготовка позовної заяви, супровід інспекційного відвідування Управління Держпраці ФОП ОСОБА_1 , підготовка зауважень до акту перевірки та ін.

Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Навпаки, з питання розгляду подібних справ судами України напрацьовано сталу судову практику.

Написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката (у томі числі кількістю 8 годин).

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження, судові засідання в межах якого адвокат жодного разу власної явки не забезпечував, надаючи клопотання про її розгляд за його відсутності. Адвокат не відвідував суд для з`ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.

Крім того, суд звертає увагу представника позивача, що такий вид послуги, як супровід інспекційного відвідування, жодним чином не підтверджений, зокрема про участь вказаного представника позивача саме під час інспекційного відвідування не зазначено ні в акті перевірки, ні в самому позові, а також вказаний вид послуги, жодним чином не відноситься до розгляду справи в суді та необхідності представництва інтересів позивача саме під час розгляду справи в суді.

Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 3000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Трубайці, Хорольський район, Полтавська область, 37861, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ529/578/АВ/П від 03.03.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Трубайці, Хорольський район, Полтавська область, 37861, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський