Ухвала суду № 102351992, 28.12.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8071/21

Провадження № 1-кс/202/7024/2021

УХВАЛА

28 грудня 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,

власника майна ОСОБА_4

представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021040000000014 від 12.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.361 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000014 від 12.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.361 КК України.

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021040000000014 від 12.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.361 КК України.

Дане клопотання, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано слідчому судді 24.12.2021 року.

В своєму клопотанні прокурор, з метою забезпечення спеціальної конфіскації просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль марки KIA CERATO, реєстраційний знак НОМЕР_1 , 2009 року випуску, сірого кольору, vin НОМЕР_2 , ключі від автомобілю KIACERATOAE 3075 HA, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Власник майна та його представник просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.

Вислухавши прокурора, власника майна та його представника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021040000000014 від 12.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.361 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, 16 грудня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

Як визначено у ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Так, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 9.08.2021 року, яка долучена до матеріалів клопотання, квартира АДРЕСА_2 , набута ОСОБА_4 у власність 03.10.2019 року на підставі договору купівлі-продажу №1314, посвідченого Приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київського області ОСОБА_6 .

Згідно з реєстраційної картки транспортного засобу автомобіль KIA CERATO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , набутий ОСОБА_4 у власність 08.04.2015 році.

Тобто, як вбачається з повідомлення про підозру ОСОБА_4 , інкриміноване останньому кримінальне правопорушення мало місце в 2021 році, а майно, на яке прокурор просить накласти арешт, набуте ОСОБА_4 в період з 2015 по 2019 року.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як визначено ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною 1 статті 150, статтею 154, частинами 2 і 3 статті 159-1, частиною 1 статті 190, статтею 192, частиною 1 статей 204, 209-1, 210, частинами 1 і 2 статей 212, 212-1, частиною 1 статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною 2 статті 244, частиною 1 статей 248, 249, частинами 1 і 2 статті 300, частиною 1 статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною 1 статей 363-1,364-1, 365-2 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361 КК України, санкції якої не передбачає спеціальної конфіскації.

З матеріалів, долучених до клопотання прокурора відсутні докази на підтвердження вказаних обставин, які б свідчили про наявність підстав чи розумних підозр вважати, що зазначене майно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме квартира та автомобіль, придбані за рахунок доходу від вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим підлягали би спеціальній конфіскації.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначених обставин, беручи до уваги, що стороною обвинувачення не доведено необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження - арешті на майно, з метою недопущення порушенням прав та обов`язків, гарантованих Конституцією та законами України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170-173, 309, 392 КПК України, ст. 96-1, 96-2, ст.361 КК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021040000000014 від 12.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.361 КК України, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Слідчий суддя ОСОБА_1