Ухвала суду № 102348388, 28.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., перевіривши матеріали

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Бочарова, буд. 12, м. Вільнянськ, Вільняиський район, Запорізька область, 70002, код ЄДРПОУ 34407928)

про визнання недійсним висновку,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд притягнути винних осіб, а саме: Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, до дисциплінарної відповідальності за неналежне здійснення своїх посадових повноважень під час перевірки звернень, спрямованих на захист прав неповнолітніх; визнати недійсним висновок комісії Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області; стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею матеріальні збитки - суми витрат, витрачені на оплату адвоката у розмірі 29 310 гривень (двадцять дев`ять тисяч триста десять гривень).

Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суддя, дослідивши матеріали позову, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначає, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “суд, встановлений законом” у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач просить суд визнати нечинним висновок комісії Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. При цьому, в матеріалах позову наявна копія висновку Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного на адресу Вільнянського районного суду Запорізткої області.

Приписами частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тобто, спірні правовідносини виникли з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини та врегульовані нормами ЦК України та СК України

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, справи, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, які виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Водночас, суд звертає увагу на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

Оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, оскільки позивач може звернутися за вирішенням спору про визначення місця проживання дитини безпосередньо до суду.

Тож, з огляду на викладене суд вважає, що спір щодо оскарження висновку органу опіки та піклування не може бути розглянутий ані у порядку адміністративного судочинства, ані взагалі у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області.

Натомість, слід зазначити, що суд не є тим органом, який здійснює притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб відповідача.

Вказані вимоги також не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді з огляду на вимоги ст.ст. 5, 19 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Роз`яснити позивачу, що даний спір не може бути розглянутий ані у порядку адміністративного судочинства, ані взагалі у судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 21, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі №280/12439/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Бочарова, буд. 12, м. Вільнянськ, Вільняиський район, Запорізька область, 70002, код ЄДРПОУ 34407928) про визнання недійсним висновку, - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір не може бути розглянутий ані у порядку адміністративного судочинства, ані взагалі у судовому порядку.

Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.

Суддя Л.Я. Максименко