Ухвала суду № 102348312, 30.12.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., вирішуючи питання щодо можливості продовження розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.12.2020 року № 5545-СГ про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, яка розташована пол. Драгобрат Ясінянської селищної ради, Рахівського району Закарпатської області та зобов`язати відповідача надати відповідний дозвіл.

Ухвалою судді від 13.10.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.11.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, а також, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, згідно якого просить вказану позовну заяву залишити без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення із даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.12.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ст. 123 КАС України в частині ненадання заяви про поновлення пропущеного строку звернення із даним позовом до суду та позивачу надано строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

28.12.2021 року до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Моняк Р.М. та на усунення недоліків позовної заяви залишеної без руху надано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із даним позовом.

Так, обгрунтовуючи причини пропуску встановленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до суду із позовом зазначає, що позивач 27.04.2020 року звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак жодної відповіді, а саме: надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи відмову у наданні такого дозволу позивач не отримував.

Це призвело до того, що ОСОБА_1 звернувся до адвоката за наданням правових послуг, після чого адвокатом було надіслано адвокатський запит з метою отримання інформації щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

ГУ Держгеокадастру розглянуло вищезазначений адвокатський запит та надіслали відповідь на нього 07.04.2021 року № 29-7-0.32-2817/2-21. З цього дня фактично, за допомогою адвоката, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а саме про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Таким чином, шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлений у ч. 2 ст. 122 КАС України розпочався 07.04.2021 року та закінчується 07.10.2021 року.

Відповідачем по справі не надано жодного підтвердження про отримання даного оспорюваного наказу, ОСОБА_1 раніше ніж отримання відповіді на адвокатський запит. Позивач позбавлений документальної можливості довести те, що фактично не отримував даного наказу те що йому було невідомо про його наявність до моменту надання відповіді адвокату на адвокатський запит.

Наразі відсутні, як в матеріалах справи так і взагалі докази отримання позивачем оскаржуваної постанови. Неотримання оскаржуваної постанови є підставою для подачі заяви про поновлення строків її оскарження. Позивач скористалася таким правом, вказані обставини підлягають належній перевірці.

Проаналізувавши наведені в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду причини пропуску такого строку, суд констатує наступне.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, інститут строків давності в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Положення частин 1 та 2 ст.123 КАС України встановлюють, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах доводів, наведених особою, яка подала позовну заяву. При цьому, з огляду на принцип правової визначеності, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі (підтверджені належними доказами) обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані, наприклад, захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення з об`єктивно незалежних від особи підстав, тощо.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить скасувати Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.12.2020 року № 5545-СГ про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, яка розташована пол. Драгобрат Ясінянської селищної ради, Рахівського району Закарпатської області, при цьому, із позовом про його скасування звернувся до суду 06.10.2021 року (згідно відбитку штемпелю на поштовому конверті).

Обгрунтовуючи причини пропуску встановленого ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду із позовом зазначає, що про спірне рішення йому стало відомо 07.04.2021 року із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на запит адвоката позивача від 01.04.2021 року № 14 стосовно прийнятого рішення по заяві ОСОБА_1 від 27.04.2020 року.

При цьому суд констатує, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надано аналогічний за змістом запиту адвоката від 01.04.2021 року № 14 запит від 27.01.2021 року за № 10, за результатом розгляду якого, 25.03.2021 року відповідачем направлено лист щодо неможливості розгляду вказаного запиту у зв`язку з не наданням адвокатом передбачених законом документів, зокрема, посвідчених адвокатом копій свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, з наступними змінами та доповненнями (далі ЗК України), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно із абзацом третім ч.7 ст.118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 10 ст. 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 27.04.2020 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області від 04.12.2020 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Суд звертає увагу, що ч. 2 ст.118 ЗК України чітко встановлено місячний строк протягом якого орган владних повноважень повинен надати відповідь заявнику зацікавленому у приватизації земельної ділянки.

Відтак, позивач, не отримавши такої відповіді протягом встановленого строку, вже був обізнаний про порушення своїх прав передбачених статтею 118 ЗК України. Проте, жодних дій у встановлені законом строки для їх відновлення не вчинив.

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо замовлення позивачем розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки без надання відповідного дозволу у відповідності до абзацу третього ч.7 ст.118 ЗК України, що також непрямо вказує на обізнаність ОСОБА_1 у відмові в задоволенні його клопотання.

Також, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо оскарження бездіяльності відповідача щодо нерозгляду його клопотання у визначені законодавством строки.

06.10.2021 року позивач звернувся до суду із даним позовом (копія конверта, в якому надійшла позовна заява з додатками, який міститься в матеріалах справи).

Відтак, на час подання позову 06.10.2021 року позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду передбачений положеннями ч.2 ст.122 КАС України.

Так, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатись" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

На думку суду, строк подання позовної заяви був пропущений через відсутність зусиль позивача і належної старанності щодо реальної обізнаності з фактами порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008 року).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 року у справі №816/1630/17.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з цим позовом у встановлені КАС України строки.

Таким чином, наведені в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду причини пропуску такого строку не можуть бути прийняті до уваги як такі, що підтверджують поважність причин пропуску строків, встановлених ч.4 ст.122 КАС України.

При цьому позивач не надав будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач пропустив строк на подачу вказаної позовної вимоги до суду без поважних причин, а тому її слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).

З огляду на викладене, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, через пропуск строку звернення до суду слід залишити без розгляду.

Керуючись ч. 15 ст. 171, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. ст. 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код 39766716) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.