Рішення № 102347709, 29.12.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/1905/21

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, визнання дій протиправними,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 219535 від 26.01.2021 про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

визнати протиправними дії відповідача із проведення 24.12.2020 габаритно-вагового контролю автомобіля DAF, р.н. НОМЕР_1 , з н. причепом KRONE р.н. НОМЕР_2 та складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №026086 від 24.12.2020.

Позов обґрунтовано тим, що позивач вважає застосування відносно нього фінансових санкцій відповідно до абз. 15 ч.1 ст.60 Закону "Про автомобільний транспорт" протиправним, а постанови Управління Укртрансбезпеки в Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що перевозився подільний вантаж (сосна), видача дозволу для таких вантажів не передбачено. Відповідач не повідомляв позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Постанова про накладення штрафу видана не уповноваженою особою. Розрахунок не містить розрахунку визначеної плати за проїзд. Відповідач не заборонив проїзд ТЗ з перевищенням вагових параметрів. Копія квитанції про результат зважування та розрахунок не містить назви приладу, яким проводилось таке зважування, всі інші документи також не містять місця зваження. Наявні сумніви у наявності сертифікату повірки зважуального обладнання.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надіслано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено про те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговій транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Відмічає, що законодавством передбачено обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, та як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних умов для зважування транспортних засобів, які виконують перевезення подільних вантажів. Зауважує, що після зважування транспортних засобів, яке здійснювалось на пересувному пункті ГВК, власник транспортних засобів та/або уповноважена ним особа наміру приведення вагових параметрів у норму не висловлювали, у зв`язку з чим нарахування плати здійснювалось по загальній протяжності маршруту. Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки при здійснені габаритно-вагового контролю перевіряючі діяли відповідно до вимог чинного законодавства, а при перевірці встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил дорожнього руху.

Ухвалою від 05.07.2021 позовну заяву залишено без руху.

30.11.2021 на адресу суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 219535 від 26.01.2021 про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки із проведення 24.12.2020 габаритно-вагового контролю автомобіля DAF, р.н. НОМЕР_1 , з н. причепом KRONE р.н. НОМЕР_2 та складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 026086 від 24.12.2020.

Ухвалою від 05.08.2021 продовжено розгляду справи, прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та встановлено відповідачу-2 строк для подання відзиву на позов.

В установлений судом строк відзиву на позов відповідач-2 не надав.

Ухвалою від 29.12.2021 закрито провадження в частині визнання протиправними дій Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті із проведення 24.12.2020 габаритно- вагового контролю автомобіля DAF, р.н. НОМЕР_1 , з н. причепом KRONE р.н. НОМЕР_2 та складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №026086 від 24.12.2020.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

24.12.2020 посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно-вагового контролю в Одеській області на 452+81ІМ км а/д М-05 Київ - Одеса, під час проведення направлення на перевірку М026458 від 18.12.2020, на пункті ГВК проведено габаритно - ваговий контроль транспортного засобу DAF 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Під час перевірки даного транспортного засобу виявлено порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" п.22.5 ПДР України, а саме згідно з чеку зважування від 24.12.2020 виявлено факт перенавантаження загальної маси 44,88 т, при дозволених 40 т, що складає 12,2% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та перенавантаження на одиничну вісь 13,06 т при дозволених 11 т, що складає 18,72%, строєну вісь 25,22 т при дозволених 22 т, що складає 14,6% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. При цьому у водія відсутній дозвіл, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових параметрів, відповідальність за які передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезені вантажу без відповідного дозволу.

За результатами зважування транспортного засобу складено акт № 253504 від 24.12.2020 про проведення перевірки, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №026086 від 24.12.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №036661 від 24.12.2020 та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у розмірі 1863,45 евро.

На підставі акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відповідачем-1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.01.2021 №219535 , якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 гривень.

Одночасно з постановою винесено припис №0072736 про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, яким запропоновано вжити заходів для усунення виявлених порушень у строк до 09.02.2021.

Позивач вважає оскаржувану постанови протиправною, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 цього Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з абз. 2 п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті .

Відповідно п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 3 ч. 1 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 3 ч. 1 Порядку № 879).

Відповідно до абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 виявлено факт перенавантаження загальної маси 44,88 т, при дозволених 40 т, що складає 12,2% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та перенавантаження на одиничну вісь 13,06 т при дозволених 11 т, що складає 18,72%, строєну вісь 25,22 т при дозволених 22 т, що складає 14,6% перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Законодавством передбачена критична похибка в розмірі 2% перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, в той час як у даній справі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм складає понад 2%.

Суд відмічає, що чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів, застосовується відповідальність у вигляді плати за проїзд та у відповідності до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 є достатньою правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Надаючи оцінку доводам представника позивача на те, що в автомобілі перевозився подільний вантаж (пиломатеріали обрізні сосна (сухостій), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що позбавляє можливості встановити факт порушення вагових параметрів, суд виходить з такого.

Так, наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення подільного вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених Правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 зазначених Правил, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також п. 8.20 Глави 8 зазначених Правил визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 зазначених правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, вказаними нормами передбачено обов"язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. Саме водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Чинним законодавством не передбачено особливих умов зважування транспортних засобів, які навантажені будь-якими сипучими вантажами.

Переміщення вантажу під час руху транспортного засобу не є тією обставиною, яка може звільнити перевізника від сплати відповідної плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Отже, здійснюючи перевезення подільного (сипучого) вантажу, перевізниками повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №120/3943/19-а, у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №240/15126/20.

Крім того, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №803/1540/16 у постанові від 24.07.2019 дійшов висновку, що автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Зазначеної позиції підтримується також Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.12.2020 у справі № 120/3715/20-а.

Отже, доводи позивача з даного приводу безпідставні.

Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Також позивач зазначає, що талон зважування, розрахунок та оформлені документи не містять інформації про характеристики вагового комплексу.

Суд критично оцінює такі доводи позивача та зазначає, що відповідно до підпункту 6 пункту 2 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання - це технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

За вимогами пункту 12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.

В матеріалах справи міститься Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинне до 20.05.2021

Так, зважування здійснювалося типом засобів вимірювальної техніки "Ваги автомобільні електронні AR-WIM зав.№0011094, який пройшов повірку відповідно до статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", що підтверджується Свідоцтвом про повірку засобу вимірювальної техніки №П40М05904920 державним підприємством "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метролії та сертифікації".

Тобто, оскільки дане свідоцтво є чинним до 20.05.2021, тому станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.

Суд відмічає, що позивач міг скористатися правом на отримання на місці зважування документів, що стосуються зважувального пристрою; натомість жодних належних та допустимих доказів відмови інспекторів у наданні таких документів до суду не надав.

Зазначення у талоні зважування інформації про вимірювальний пристрій програмним забезпеченням не передбачено, натомість, форма талону дає можливість ідентифікувати усі належні дані щодо об`єкта зважування: дата та час зважування, номерний знак транспортного засобу, результати зважування по осях.

Суд також зазначає, що форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлена Порядком №1567.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207.

Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлена Порядком № 422.

Визначені вищезазначеними нормами форми актів та довідки не передбачають внесення до складених документів посилання на вагове обладнання, яким здійснювався точний габаритно-ваговий контроль.

Вказані документи заповнені службовими особами Управління Укртрансбезпеки у відповідності до вимог законодавства та наведених форм, які не передбачають внесення даних про вагове обладнання, яким проводиться зважування, та режим його роботи.

Посилання позивача на талон зважування (чек зважування), а саме на необхідність підписання такого документу службовою особою, яка проводила зважування, та водієм із відображенням їх прізвища, ім`я та по-батькові на такому документі, є безпідставним, оскільки вчинення таких дій законодавством не передбачено.

Щодо невидачі на місці проведення габаритно-вагового контролю чеку (квитанції) зважувального засобу, то цей документ не є документом суворої звітності, підтверджує лише факт перевищення вагових параметрів та у ньому результати зважування транспортного засобу аналогічні результатам, зазначеним в довідці.

Крім того видача водію при перевірці актів та розрахунку чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зважування транспортних засобів позивача проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, тому сумніви у достовірності результатів зважування відсутні. Позивачем на підтвердження заявлених доводів не надано жодного доказу, який би міг спростувати встановлені вище обставини.

З огляду на зазначене, є спростованими доводи позивача щодо відсутності документів на пристрій, яким проводилось зважування транспортного засобу, оскільки такі наявні у матеріалах справи. Докази того, що при перевірці водієм чи власником транспортного засобу вимагалися від перевіряючих відповідні документи на ваги, у матеріалах справи відсутні.

Твердження позивача про те, що відсутність належного розрахунку плати за проїзд свідчить про безпідставність висновку про наявність перевищення габаритно-вагових норм не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Як зазначено вище, законодавцем визначено, що перевищення габаритно-вагових норм підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, які наявні у матеріалах справи. Позивачем не доведено суду, що довідка водію при перевірці транспортного засобу не надавалася.

Також, суд відмічає, що відмова водія від підпису в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом не являється передумовою та не свідчить про неналежність, недопустимість зазначених матеріалів як доказів вчиненого порушення та ненадання копії довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Крім того, від пояснень у акті перевірки та акті проведення габаритно-вагового контролю позивач відмовився. Тобто про результати проведеного габартино-вагового контролю водій був ознайомлений.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт також відсутні будь які заперечення щодо процедури проведення габаритно-вагового контролю. Тому доводи позивача з даного приводу суд оцінює критично.

Також позивач у відповіді на відзив вказує на те, що у чеку зважування зазначено пункт "дачне", але у довідці про результати зважування у графі "Найменування, місце розташування габаритно-вагового контролю" зазначено інші дані, а саме: "АД М-05, Київ-Одеса 452+811. У направленні на перевірку відсутній такий пункт габаритно-вагового контролю "Дачне".

Суд такі доводи вважає помилковими, оскільки М-05 Київ-Одеса, км 452+811 це ділянка автомобільної дороги державного значення біля с. Дачне, де був розташований габаритно-ваговий комплекс.

Щодо доводів позивача про те, що після проведення габаритно-вагового контролю транспортний засіб не затримувався у порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 22 Порядку №879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За правилами частин першої та другої статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Тобто, затримувати транспортний засіб у порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки.

При цьому, таке затримання транспортного засобу є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великогабаритних та / або великовагових транспортних засобів і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність факту самого порушення, допущеного автомобільним перевізником.

Посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Щодо доводів позивача, що розрахунок протиправно проведений по загальній протяжності маршруту, тобто включена всі відстань між двома населеними пунктами.

Відповідно до п. 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з встановленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Пунктом 24 Порядку №879 вказано, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.

За визначенням, яке міститься в підпункті 12 пункту 2 Порядку, повторне вимірювання і зважування - це будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм слідує, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб та після внесення плати за проїзд скеровується для повторного зважування з обов`язковим отриманням відповідного чеку.

Приведення габаритно-вагових параметрів до норми залежить виключно від волі власника транспортного засобу (уповноваженої ним особи, водія).

Після зважування транспортного засобу DДF 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом KRONE SDP 27, реєстраційний номер НОМЕР_4 , власник транспортного засобу та/або уповноважена ним особа наміру приведення вагових параметрів у норму не висловлювали, у зв`язку з чим нарахування плати здійснювалось по загальній протяжності маршруту.

Зазначені обставини позивачем не спростовано.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача .

Щодо посилань позивача на те, що 26.01.2021 ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, тому в.о.заступника начальника Світлана Василевська була позбавлена законної права приймати спірну постанову про накладення штрафу.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку № 1567).

Разом з тим, з долученої позивачем інформації про результати добору з призначення на вакантну посаду начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті вбачається, що контракт з ОСОБА_3 укладено 26.01.2021, призначено його на посаду начальника управління 01.02.2020.

Тобто, на час прийняття спірної постанови зазначена особа не була начальником Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Отже, позивач не надав доказів відсутності у в.о. заступника начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Світлани Василевської повноважень на прийняття постанови.

Обґрунтовуючи неправомірність постанови від 26.01.2021 позивач посилається на неналежне повідомлення його про час розгляду справи, що позбавило його права прибути на розгляд та висловити свої заперечення. Однак, суд вважає, що зазначений аргумент не може бути підставою для скасування правильного за своєю суттю рішення. При цьому суд керується такими мотивами.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пункт 26 Порядку № 1567 містить загальне правило в силу якого, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Однак абзацом 2 п. 26 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку № 1567).

З матеріалів справи вбачається, що позивача листом від 22.01.2020 за вих.№5207/3.1/24-21 було повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 26.01.2021 з 10:00 по 12:00.

На виконання ухвали про витребування доказів відповідач направив суду письмові пояснення, в яких підтвердив, що запрошення на розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач отримала 22.01.2021 та була присутня під час розгляду справи, за наслідками якої отримала копію постанови.

Дійсно, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови про застосування штрафу від 26.01.2021, на ній міститься підпис ОСОБА_1 про те, що копію постанови отримала 26.01.2021. (а.с.59).

Вказане свідчить про те, що позивач була присутня під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протилежного не спростовано.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину в суді, та у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії судді Касаійного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 по справі №820/4810/17 (адміністративне провадження №К/9901/1438/18).

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив наступне:

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справа №813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Додатково, суд звертає увагу на те, що згідно заяви на договірне списання грошових коштів та меморіального ордеру від 05.02.2021, копія яких наявна у матеріалах справи (а.с.60), на виконання постанови про застосування до ОСОБА_1 штрафу №219535 сплачено такий штраф у сумі 17000 грн. Отже, такий штраф позивач сплатив добровільно.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, приймаючи постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за правопорушення, передбачене ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 255, 263,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С.П.Корольова,12, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправними дій, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос