Рішення № 102347638, 30.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2021 р. Справа№200/18288/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, буд.48-Г), третя особа ТОВ “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс” (місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Звіринська, 63, код ЄДРПОУ 42254696) про

скасування постанови від 01 грудня 2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №64968619 в частині накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на картковому рахунку № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), відкритому в акціонерному товаристві комерційний банк “Приват банк” як заробітна плата, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у виконавчому провадженні постановою накладено арешт на рахунок, який призначений для виплати заробітної плати, чим порушено конституційні права позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Від третьої особи до суду пояснень щодо заявленого позову не надходило.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2020 року відкрито провадження у справі; призначено судове засідання у справі на 30 грудня 2021 о 13:30 год.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійником Олегом Івановичем від 26.03.2021 за виконавчим написом №95898, виданим 20.11.2020 відкрито виконавче провадження №64968619 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанси» заборгованості в розмірі 21000,05 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійником Олегом Івановичем від 01.07.2021 за виконавчим написом №95898, виданим 20.11.2020 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у 20 відсотків.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійником Олегом Івановичем від 01.12.2021 за виконавчим написом №95898, виданим 20.11.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Згідно листа від 07.12.2021 №356 останнє місце роботи позивач проходить службу в 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Донецькій області з 29.12.2017 по теперішній час.

Згідно довідки ПриватБанк від 07.12.2021 позивач отримує зарплатні виплати на IBAN: НОМЕР_3 .

У зв`язку із блокуванням карткового рахунку, який відкрито у АТ КБ “Приватбанк”, на який позивач отримує зарплатні виплати, та неможливістю отримати заробітну плату, позивачу стало відомо про накладення приватним виконавцем арешту на рахунок.

Вважаючи постанови приватного виконавця про про арешт коштів протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема: виконавчих написів нотаріусів. (п. 3, ч. 1, ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частинами 1-2 статті 25 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”, фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Суд зазначає, що згідно статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346) кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Пунктами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону №2346 встановлено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та коресподенстські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Тобто, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №905/3542/15.

Згідно пункту 6.3 статті 6 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22,власник рахунку в банку (далі - власник рахунку) - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

З огляду на зазначене вище, суд приходить висновку, що безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, а так само і рахунок у банку є об`єктом права власності.

Згідно частини 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено положеннями статті 48 Закону України “Про виконавче провадження”.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно частини 4 статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 5 статті 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Наведене в сукупності свідчить про те, що законодавцем зобов`язано виконавця вжити заходи щодо звернення стягнення в першу чергу на кошти та інше майно боржника.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.1, абз. 1, 3 ч.2 ст.56 Закон № 1404-VIII).

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець має право накласти арешт на кошти боржника після їх виявлення на рахунках.

У спірних правовідносинах саме банк, в якому відкрито рахунок позивача, виконав постанову про арешт коштів боржника у спосіб арешту рахунку.

Отже, спір між позивачем і відповідачем виник під час виконання постанови про арешт коштів боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій приватного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.

Приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття “власності” є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України “Про працю”.

Зазначене свідчить про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Суд зазначає, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 340/1018/19, від 29 січня 2020 року у справі № 820/5422/17, від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19.

Статтею 48 Закону № 1404-VІІІ визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно частини 3 статті 52 Закону № 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Частиною 3статті 59 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно частини4 статті 59 Закону №1404-VІІІ підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчогозбору, витратвиконавчогопровадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізова немайно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5, ст. 59 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі по тексту - Інструкція), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця / приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Водночас абзац 1 пункту 9.11 Інструкції передбачає, що банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

На підставі викладеного, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття виконавцем арешту з коштів боржника або його частини.

Крім того, суд ураховує, що з метою виконання виконавчого напису нотаріусу, постановою відповідача від 01.07.2021 року звернуто стягнення на заробітну плату позивача шляхом здійснення відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків відрахування із заробітної плати.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для відмови у знятті арешту з карткового рахунку боржника, таким чином позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт із зарплатного карткового рахунку позивача.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову сторони судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що позивачем, згідно квитанції від 08.12.2021, сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., він підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 454 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И РІ Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, буд.48-Г), третя особа ТОВ “Фінансова компанія “Онлайн Фінанс” (місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Звіринська, 63, код ЄДРПОУ 42254696) про скасування постанови від 01 грудня 2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №64968619 в частині накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на картковому рахунку № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), відкритому в акціонерному товаристві комерційний банк “Приват банк” як заробітна плата - задовольнити частково.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійника Олега Івановича (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, буд.48-Г) зняти арешт із зарплатного карткового рахунку № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), що відкритий на ім`я ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Олійника Олега Івановича (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, буд.48-Г) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Аканов