Рішення № 102347587, 20.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 р. Справа№200/12008/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

за участю

секретаря судового засідання Пономарьової Г.В.,

представника позивача Поляцько О.Ю.,

представника відповідача Лушер Н.М.,

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді,

встановив:

15 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Донецької обласної прокуратури (далі – відповідач, Прокуратура), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури щодо затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді;

- стягнути з Прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді за період з 04 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року 115 робочих днів у розмірі 112 311,30 грн.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

20 вересня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

23 жовтня 2021 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив заяву відповідача, вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.

22 листопада 2021 року за наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 07 грудня 2021 року була оголошена перерва до 14 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року – до 20 грудня 2021 року з метою отримання від відповідача додаткових доказів щодо розміру заробітної плати позивача за липень 2020 року в розрізі її окремих складових.

На підставі ч. 1 ст. 229 КАС під час розгляду справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, яким його поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року і яке допущено до негайного виконання в частині поновлення на посаді, фактично виконано Донецькою обласною прокуратурою лише 20 серпня 2021 року шляхом видання виконуючим обов`язки керівника обласної прокуратури наказу № 2238-к.

Позивач вказує на те, що внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на посаді у нього виникло право на отримання середнього заробітку за період з 04 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року включно, тобто за 115 робочих днів.

Правову підставу для звернення до суду з цим позовом позивач вбачає в положеннях ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 236 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 14, п. п. 2, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 383 КАС та зазначає, що з огляду на беззаперечне право особи на працю та її оплату він має право на отримання належного розміру компенсації середнього заробітку за час невиконання рішення суду, яка становить 112 311,30 грн.

Сума середнього заробітку обчислена позивачем, виходячи з його середньоденної заробітної плати, яка встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 200/8807/20-а, і становить 976,62 грн, та 115 робочих днів затримки виконання.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву.

Вказував на те, що за змістом ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Відповідач доводив, що Донецька обласна прокуратура своєчасно виконала рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині про поновлення ОСОБА_1 на посаді, при цьому органи прокуратури діяли відповідно до вимог законодавства.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).

У зв`язку з цим відповідач зауважував, що законодавство не містить чіткого визначення терміну «негайно». Цей термін тлумачиться як таке, що, виходячи із засади розумності, має буде здійснено в мінімальний строк, достатній для вчинення конкретної дії.

Зазначав, що Європейський суд суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що «негайно» не означає, що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі.

З огляду на викладене відповідач просив суд врахувати обставини, які зумовили неможливість негайного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Серед таких обставин відповідач вказував на те, що наказом Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» юридичну особу – прокуратура Донецької області перейменовано в Донецьку обласну прокуратуру. Цей наказ набрав чинності з дня початку роботи обласних прокуратур відповідно до рішення Генерального прокурора, прийнятого в порядку, визначеному п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури». Наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» 11 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур, у тому числі Донецької обласної прокуратури (опубліковано в газеті «Голос України» 08 вересня 2020 року). Наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 46ш затверджені нова структуру та штатна чисельність апарату Донецької обласної прокуратури.

Відповідач вказував на те, що після отримання Донецькою обласною прокуратурою постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року був підготовлений проект наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора.

18 серпня 2021 року від позивача надійшла заява про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, а відповідний наказ виданий керівником обласної прокуратури 20 серпня 2021 року.

Відповідач покликався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 800/426/17, згідно з якою протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для права та інтересів особи.

З урахуванням викладеного відповідач вважав, що порушення вимог ст. 236 КЗпП України не допускав, а, отже, відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення його на посаді.

В судовому засіданні представники сторін надали пояснення, аналогічні тим, що викладені в їх заявах по суті справи.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач – Донецька обласна прокуратура (ідентифікаційний код: 25707002) зареєстрована як юридична особа 29 грудня 1991 року, про що 12 травня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Дванадцятої кадрової комісії, Донецької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення № 10 від 16 липня 2020 року кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 12 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації»; визнання протиправним та скасування наказу прокурора області Прокуратури Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 вересня 2020 року на підставі рішення дванадцятої кадрової комісії № 10; поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області в Донецькій обласній прокуратурі з 05 вересня 2020 року; стягнення з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 05 вересня 2020 року без урахування обов`язкових відрахувань; також, позивач просить суд звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

04 березня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/8807/21, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправним та скасував рішення № 10 від 16 липня 2020 року кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 12 «Про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації»;

- визнав протиправним та скасувати наказ прокурора області Прокуратури Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 вересня 2020 року на підставі рішення дванадцятої кадрової комісії № 10;

- зобов`язав Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року;

- стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2020 року по 04 березня 2021 року в сумі 122 077,50 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

21 липня 2021 року Перший апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, якою апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а задовольнив частково; рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а змінив; в абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а виключив слова «та органів прокуратури Донецької області»; в іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а залишив без змін.

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Донецької обласної прокуратури з заявою, в якій просив виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року та поновити його на посаді.

20 серпня 2021 року виконувач обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури видав наказ № 2238-к, яким:

- скасував наказ прокурора Донецької області № 870-к від 03 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та дотримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області;

- поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року.

Підставою для видання наказу від 20 серпня 2021 року № 2238-к слугували заява ОСОБА_1 , рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а, постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 200/8807/20-а та виконавчий лист.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, у відповідача виник обов`язок компенсувати позивачеві середній заробіток за час такої затримки.

З приводу розміру заробітної плати, яку позивач отримав за два повні місяці роботи, що передували звільненню 04 вересня 2020 року, (яка необхідна для обчислення середньоденної заробітної плати), суд встановив такі обставини.

Згідно з довідкою Донецької обласної прокуратури про нараховану та виплачену заробітну плату в липні 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 79 446,50 грн, (з урахуванням письмового пояснення Донецької обласної прокуратури від 17 грудня 2021 року № 21-85-1257) в тому числі: оплата згідно з окладом 3 487,83 грн; оплата відпусток по календарним дням 4 259,45 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 23 750,42 грн; матеріальна допомога на оздоровлення 90% 22 209,48 грн; за вислугу років 697,57 грн; премія одноразова 4 000,00 грн; премія щомісячна 5 336,38 грн; за виконання ОВР 2 929,77 грн; індексація 236,70 грн; відрядження 4 871,89 грн; оплата відпусток по календарним дням 7 667,01 грн.

Згідно з довідкою Донецької обласної прокуратури про нараховану та виплачену заробітну плату в серпні 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 19 633,73 грн, в тому числі: оплата згідно з окладом 4 297,50 грн; за вислугу років 859,50 грн; премія одноразова 4 000,00 грн; премія щомісячна 6 575,18 грн; за виконання ОВР 3 609,90 грн; індексація 291,65 грн.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи мають діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ст. 370 КАС передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Ст. 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видання відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Аналіз положень ч. 3 ст. 371 КАС та ч. 7 ст. 235 КЗпП України зумовлює висновок, що судові рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

За висновком Пленуму Верховного Суду України, викладеним в п. 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним із дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена ст. 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Суд зауважує, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі ст. 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі № 826/11861/17, від 11 червня 2020 року у справі № 816/1895/18, від 24 червня 2021 року в справі № 640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі № 826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19.

Суд встановив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано відповідачем 20 серпня 2021 року шляхом видання наказу № 2238-к, яким позивача поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Донецької області з 05 вересня 2020 року.

За таких обставин, враховуючи, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі № 200/8807/20-а в частині поновлення позивача на посаді в період з 05 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року включно не було виконано, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за вказаний період на підставі ст. 236 КЗпП України.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування ст. 236 КЗпП України, викладеним в постанові від 11 червня 2020 року у справі № 816/1895/18, період затримки вираховується до дати видання роботодавцем наказу про поновлення, а не до часу фактичного допуску працівника до роботи.

При цьому суд зауважує, що ст. 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Добровільне виконання рішення суду боржником – це його законодавчо встановлений обов`язок. Такий обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 816/1895/18, від 10 травня 2019 року у справі № 816/1791/17 та інших.

З цих міркувань суд відхиляє аргументи відповідача, які в підсумку зводяться до того, що затримка виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді обумовлена поважними причинами.

Як вже було вказано судом, затримка виконання рішення суду від 04 березня 2021 року тривала з 05 березня 2021 року (наступний день після постановлення рішення про поновлення на роботі) по 19 серпня 2021 року включно (день, що передував виконанню рішення суду в частині поновлення на посаді шляхом видання наказу від 20 серпня 2021 року № 2238-к).

З урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 260/4470/20, під час обчислення кількості днів затримки виконання суд керується листами Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік».

Отже, період затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді з 05 березня 2021 року по 19 серпня 2021 року включно складає 168 робочих днів (березень 2021 року – 18 днів, квітень 2021 року – 22 дні, травень 2021 року – 18 днів, червень 2021 року – 20 днів, липень 2021 року – 22 дні, серпень 2021 року – 14 днів).

В п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 зазначено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок № 100).

Згідно з абз. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, для визначення середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 слід враховувати його заробітну плату за липень та серпень 2020 року.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що під час обчислення компенсації за затримку виконання рішення суду має застосовуватися розмір середньоденної заробітної плати, встановлений судовими рішеннями у справі № 200/8807/20-а та необхідності застосувати встановлений розмір середнього заробітку до спірних правовідносин на підставі ст. 78 КАС.

Суд зауважує, що у справі № 200/8807/20-а середньоденна заробітна плата розраховувалася для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення. У справі, що розглядається, предметом розрахунку є середній заробіток за час невиконання судового рішення, що потребує окремого обчислення.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 260/4470/20.

Суд встановив, що в липні 2020 року позивачу нарахована заробітна плата в сумі 79 446,50 грн, в тому числі: оплата згідно з окладом 3 487,83 грн; оплата відпусток по календарним дням 4 259,45 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 23 750,42 грн; матеріальна допомога на оздоровлення 90% 22 209,48 грн; за вислугу років 697,57 грн; премія одноразова 4 000,00 грн; премія щомісячна 5 336,38 грн; за виконання ОВР 2 929,77 грн; індексація 236,70 грн; відрядження 4 871,89 грн; оплата відпусток по календарним дням 7 667,01 грн.

Відпускні, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та компенсація відрядження не є складовими заробітної плати.

Як наслідок, заробітна плата позивача за липень 2020 року, що має враховуватися для обчислення середньоденної заробітної плати, становить 16 688,25 грн (79 446,50 - 4 259,45 - 23 750,42 - 22 209,48 - 4 871,89 - 7 667,01).

В серпні 2020 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 19 633,73 грн, в тому числі: оплата згідно з окладом 4 297,50 грн; за вислугу років 859,50 грн; премія одноразова 4 000,00 грн; премія щомісячна 6 575,18 грн; за виконання ОВР 3 609,90 грн; індексація 291,65 грн.

Суд вважає, що одноразова премія, яку ОСОБА_1 отримував в липні та серпні 2020 року в розмірі 4 000,00 грн, підлягає врахуванню у складі його заробітної плати для обчислення середньоденної заробітної плати. Цей висновок ґрунтується на тому, що премія – складова заробітної плати, незалежно від того з якою метою її було призначено та виплачено.

Таким чином, середньоденна заробітна плата для обчислення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду становить:

(16 688,25 грн + 19 633,73 грн) / (23 робочі дні липня + 20 робочих днів серпня) = 36 321,98 / 43 = 844,70 грн.

Як наслідок, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить:

(844,70 грн х 114 робочих днів затримки виконання рішення суду) = 96 295,80 грн.

Оскільки нарахування та утримання податків та зборів на заробітну плату покладається на роботодавця, в даному випадку – на Донецьку обласну прокуратуру, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду визначена з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної прокуратури не підлягають задоволенню, оскільки рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року № 200/8807/20-а є обов`язковим до виконання в силу положень Конституції України та КАС, що не потребує додаткового підтвердження шляхом ухвалення ще одного рішення суду; належним способом захисту порушених прав позивача внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді є стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки такого виконання відповідно до ст. 236 КЗпП України, а не визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, порушене право ОСОБА_1 внаслідок затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді підлягає відновленню шляхом стягнення з Донецької обласної прокуратури середнього заробітку в сумі 96 295,80 грн, а в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Докази здійснення сторонами судових витрат суду не надані, а тому вони не підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (ідентифікаційний код: 25707002, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді – задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в сумі 96 295 (дев`яносто шість тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 80 копійок.

3. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повне судове рішення складено 30 грудня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко