Рішення № 102347103, 29.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Спільного підприємства у формі Приватного акціонерного товариства «Софрахім» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство у формі Приватного акціонерного товариства «Софрахім» (далі – позивач, СП ПРАТ «Софрахім») звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2021 року №0131010718, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 174 770 грн., податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2021 року №0131020718, яким зафіксовано завищення позивачем від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 56 990 грн.;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки зроблені податковим органом у акті перевірки № 2323/04-36-07-20/00393703 від 22.07.2021 року щодо порушень СП ПРАТ «Софрахім» вимог податкового законодавства є хибними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Наголошував на тому, що в ході проведення позапланової документальної виїзної перевірки перевіряючим були надані в оригіналах усі необхідні первинні документи, які мають обов`язкові реквізити, передбачені вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також усі регістри бухгалтерського обліку у повному обсязі, надання яких передбачено п.п.20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та ст.85 Податкового Кодексу України, та які були підставою для відображення показників у бухгалтерському та податковому обліку. У тому числі були надані документи, які підтверджують ліквідацію основних засобів у зв`язку з їх розібранням, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням. Недоліків у складених первинних документах під час перевірки не виявлено. Зауважив, що позивачем були виконані усі умови, визначені абз. 2 п. 189.9 ст189 ПКУ, щодо подання органу державної податкової служби відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням. З огляду на викладене, висновки в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок порушень п. 189.9 ст.189 ПКУ позивач вважає безпідставними та такими, що суперечить вимогам діючого законодавства. Також позивач зазначив, що ліквідація (шляхом розібрання) основних засобів для підприємства означає припинення їх використання взагалі. При цьому, використання в негосподарських операціях в цьому разі не відбувається, так як матеріали, отримані після розібрання основних засобів, оприбутковані у бухгалтерському обліку та будуть у подальшому реалізовані, а тому положення пп. «в» п. 198.5 ПКУ не можуть застосовуватися. Крім того позивач зазначив, що застосування п. 198.5 ст.198 ПКУ є фактично компенсаційною нормою, тобто компенсувальні податкові зобов`язання нараховуються тільки в тому разі, якщо товари/послуги, необоротні активи було придбано саме з ПДВ, а в розглядуваному випадку значна частина вартості ліквідованих основних засобів була виготовлена без ПДВ. Також твердження податкової про необхідність нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за однією операцією (ліквідація активу) з посиланням на вимоги п. 189.9 ст. 189 та п. 198.5 ст. 198 ПКУ, на думку позивача є фактично подвійним оподаткуванням, оскільки перевіряючі вимагають нарахувати податкові зобов`язання за однією операцією два рази. Враховуючи наведене, позивач вважає, що підстави для збільшення СП ПРАТ «Софрахім» податкового зобов`язання за правилом пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України також відсутні. Окремо зазначив, що лист-запит перевіряючого "Про надання пояснень, та їх документального підтвердження" № 2 від 21.07.2021 р. отримано позивачем 28 липня 2021 року, тоді як перевірка закінчилася 15.07.2021 р., отже даний запит надано підприємству поза межами періоду проведення перевірки, тому він не може вважатись законним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.12.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача, заперечує проти позовних вимог та в задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначив, що станом на момент проведення перевірки та станом на дату складання акту перевірки від 22.07.2021 року №2323/04/36-07-20/00393703 СП ПРАТ «Софрахім» не скористалось будь - яким способом подання до контролюючого органу повідомлення про знищення, розбирання або перетворення необоротних активів, в наслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням, що суперечить вимогам п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 189.9 ст.189 ПКУ. Запит контролюючого органу у відповідності до п.73.3 ст.73 ПКУ, щодо надання підтверджуючих документів про знищення, розбирання або перетворення необоротних активів до СП ПРАТ «Софрахім» не направлявся у зв`язку з відсутністю в контролюючому органі інформації про факт здійснення таких операцій. При цьому, позивачем до перевірки не надавався детальний перелік отриманих внаслідок розбирання комплектуючих з вказанням вартості їх оприбуткування, не надавались розрахунки визначення вартості комплектуючих виробів, складових частин, компонентів та інші ТМЦ, які виникли внаслідок розбирання необоротних активів. Таким чином, не можливо встановити, як саме постійно діючою комісією підприємства визначено вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ліквідації необоротних активів. В наданих до перевірки актах на списання, актах розбирання, технічних актах на суму 984 029 грн.. не наведено розрахунку первинної вартості основних засобів, відповідно до якого можливо встановити матеріальну складову, частку заробітної плати та податків, з яких склалась вартість розібраних основних засобів. Також відповідач наголошував на тому, що вартість системи фільтрації лаку, системи подачі масла, системи ВОТ, системи подачі розчинників та насосна станція в будь-якому разі містять не тільки заробітну плату, але й матеріальну складову. Зауважив, що зазначена позивачем інформація щодо складової витрат, понесених на виготовлення списаних необоротних активів без податку на додану вартість не підтверджена первинними документами. Враховуючи вищенаведене, висновки акту від 22.07.2021 року №2323/04/36-07-20/00393703 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки СП ПРАТ «Софрахім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідають чинному законодавству.

08.12.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив врахувати його доводи та задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що діяв виключно відповідно до норм чинного законодавства - абзацу 2 п. 189.9 ст. 189 ПКУ, "Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів", затверджених наказом МФУ від 30.09.2003 № 561, "Методичних рекомендацій бухгалтерського обліку запасів", затверджених наказом МФУ від 10.01.2007 № 2, стандартів бухгалтерського обліку П(С)БО № 7, П(С)БО № 9, ЗУ від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а також врахував узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом МФУ від 03.08.2018 р. № 673. Підприємством в ході проведення позапланової документальної виїзної перевірки інспекторам було надано усі необхідні документи на розібрання основних засобів, та які підтверджують неможливість використання їх за первісним призначенням, що підтверджується і самими перевіряючими в Акті перевірки. Таким чином, позивачем були виконані всі умови, передбачені абз. 2 п. 189.9 ст189 ПКУ, щодо подання органу державної податкової служби відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням. Зауважив, що всі необхідні документи були надані до перевірки, що підтверджується самим Актом перевірки, тому необґрунтованою є позиція податкового органу щодо того, що нібито незрозумілим є порядок визначення первісної вартості основних засобів, які були розібрані. Разом з тим, розібрані системи на підприємстві були введені в експлуатацію у 2002-2004 роках, а відтак - строк зберігання первинних документів, на основі яких визначалась їх початкова вартість, враховуючи вищенаведені положення Закону, вже сплинув. Крім того, зазначені періоди були предметом планових перевірок з боку податкових органів, внаслідок чого жодних недоліків обліку основних фондів підприємства (необоротних актів) виявлено не було. Розрахунки визначення вартості комплектуючих, первинної вартості основних засобів самі по собі не є первинними документами, і в загалі не передбаченні чинним законодавством України. Натомість, первинна вартість основних засобів визначається у відповідності Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.200 р. № 92. Наголошував на тому, що здійснення операції по оприбуткуванню ТМЦ на бухгалтерській облік підприємства не являється об`єктом оподаткування з ПДВ, оскільки переходу права власності не відбувається. Натомість, зазначена у відзиві сума оприбуткування МТЦ 603266,51 грн. без ПДВ, є лише додатковим підтвердженням самого факту розбирання основних засобів, які не можуть використовуватись за первісним призначенням.

13.12.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить відмовити в задоволенні адміністративного позовну в повному обсязі. Заперечення обґрунтовані доводами, аналогічними тим, що були викладені у відзиві.

21.12.2021 року на адресу суду від позивача на адресу суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що підприємством в ході проведення позапланової документальної виїзної перевірки інспекторам було надано усі необхідні документи на розібрання основних засобів, та які підтверджують неможливість використання їх за первісним призначенням, що підтверджується і самими перевіряючими в Акті перевірки. Таким чином, позивачем були виконані всі умови, передбачені абз. 2 п. 189.9 ст189 ПКУ, щодо подання органу державної податкової служби відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Спільне підприємства у формі Приватного акціонерного товариства «Софрахім» (код ЄДРПОУ 00393703), зареєстровано як юридична особа, на момент звернення до суду перебуває у стані припинення. Видами економічної діяльності підприємства є: 20.30 Виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (основний) 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Відповідно до п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі направлень від 07.07.2021 року №№3382, 3385, 3383, 3381, 3384, у період з 07.07.2021 року по 15.07.2021 року (з урахуванням наказу про продовження строків перевірки від 13.07 2021 року №3072-п) посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку СП ПРAT «Софрахім» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2020 по день перевірки, правильності нарахування, обчислення сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 22.02.2020 по день перевірки.

22.07.2021 року за результатами перевірки було складено акт перевірки № 2323/04-36-07-20/00393703, у висновках якого встановлено порушення СП ПРAT «Софрахім»: п.188.1 ст.188, п.189.9 ст. 189, абз. в) п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 139 816,00 грн., в тому числі за: травень 2020 рік - 2 042,00 грн.; вересень 2020 рік - 41 716,00 грн.; березень 2021 рік — 26 535,00 грн.; квітень 2021 рік - 53 693,00 грн.; травень 2021 рік - 280,00 грн. та завищено розмір від`ємного значення декларації з податку на додану вартість у сумі 56 990,00 грн. за травень 2021 року.

Наведені висновки були зроблені у зв`язку з тим, що під час перевірки встановлено списання СП ПРAT «Софрахім» необоротних активів у сумі 984 029 грн., у т.ч. у травні 2020 - 10 211 грн., у вересні 2020 року - 286 328 грн., у березні 2021 року - 617 890 грн., у квітні 2021 року у сумі 69 600 грн., на які позивачем не нараховано податкові зобов`язання. Оскільки на момент складання акту перевірки, на думку відповідача, позивач не надав інформації щодо фактів і обставин, які підтвердять або спростують вину платника податків, контролюючий орган зробив висновки про заниження СП ПРAT «Софрахім» податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 139 816,00 грн., в тому числі за: травень 2020 рік - 2 042,00 грн.; вересень 2020 рік - 41 716,00 грн.; березень 2021 рік — 26 535,00 грн.; квітень 2021 рік - 53 693,00 грн.; травень 2021 рік - 280,00 грн. та завищення розміру від`ємного значення декларації з податку на додану вартість у сумі 56 990,00 грн. за травень 2021 року.

Не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, 13.08.2021 року позивачем було направлено відповідачу заперечення до акту перевірки №2323/04-36-07-20/00393703.

Листом від 03.09.2021 року №64932/6/04-36-07-18-22 відповідач повідомив, що зазначена в запереченнях до акту перевірки інформація щодо складової витрат, понесених на виготовлення списаних необоротних активів без податку на додану вартість не підтверджена первинними документами, а тому висновки акту залишились незмінні.

09.09.2021 року, на підставі висновків викладених у акті перевірки №2323/04-36-07-20/00393703 від 22.07.2021 року, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0131010718, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 174 770, 00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 139 816,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 34954,00 грн.;

- № 0131020718, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 56 990 грн.(сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 09 вересня 2021 року №0131010718 та №0131020718, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає до контролюючого органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма вищезазначеного пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає до контролюючого органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Згідно з підпункт 138.3.2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Правила визначення дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ встановлено статтею 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З вищевикладених норм випливає, що операції з ліквідації основних виробничих засобів або невиробничих засобів прирівняні до операцій з постачання товарів, які є об`єктом оподаткування ПДВ та, відповідно, оподатковуються податком у загальновстановленому порядку.

При цьому, база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Водночас знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів внаслідок дії обставин непереборної сили, у зв`язку з чим вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, не вважатимуться для цілей оподаткування ПДВ (у тому числі для нарахування і сплати податкових зобов`язань з ПДВ) постачанням товарів.

Щодо документів, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням, слід враховувати наступне.

Відповідно до пп. 41 - 43 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561 (далі – Методичні рекомендації), для визначення непридатності основних засобів до використання, можливості їх використання іншими підприємствами, організаціями та установами, неефективності або недоцільності їх поліпшення (ремонту, модернізації тощо) та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія.

Така комісія:

здійснює безпосередній огляд об`єкта, що підлягає списанню;

установлює причини невідповідності критеріям активу;

визначає осіб, з вини яких сталося передчасне вибуття основних засобів з експлуатації, вносить пропозиції щодо їх відповідальності;

визначає можливість продажу (передачі) об`єкта іншим підприємствам, організаціям та установам або використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, що можуть бути отримані при демонтажі, розбиранні (ліквідації) основних засобів, установлює їх кількість і вартість;

складає і підписує акти на списання основних засобів.

В актах на списання наводяться дані, що характеризують об`єкти основних засобів: рік виготовлення або будівництва об`єкта, дата його надходження на підприємство і початок експлуатації, первісна (переоцінена) вартість об`єкта, сума нарахованого зносу, передбачений і фактичний строк корисного використання, проведені ремонти, причини вибуття тощо.

У разі списання основних засобів, які вибувають в результаті аварії або стихійного лиха, до акту додається копія акта аварії і зазначаються обставини стихійного лиха.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Складені комісією акти на списання основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно законодавства (статуту підприємства) приймати рішення щодо розпорядження (відчуження, ліквідації) об`єктів основних засобів.

Таким чином, у випадку ліквідації основних засобів у зв`язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням, платник податку не нараховує податкові зобов`язання з податку на додану вартість (в тому числі відповідно до норм п. 198.5 ст. 198 ПКУ) у випадку подання контролюючому органу належним чином оформленого акта на списання основних засобів за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку", або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа. Незалежно від форми складання документа на списання основних засобів такий документ має підтверджувати факт знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням.

При цьому ПКУ не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв`язку із цим платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

Аналогічні висновки також містяться і в узагальнюючих податкових консультаціях, затверджених наказом МФУ від 03 серпня 2018 р. № 673.

Як встановлено з матеріалів справи, під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки перевіряючим були надані в оригіналах усі необхідні первинні документи, які мають обов`язкові реквізити, передбачені вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (зі змінами та доповненнями), а також усі регістри бухгалтерського обліку у повному обсязі, надання яких передбачено п.п.20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та ст.85 Податкового Кодексу України, та які були підставою для відображення показників у бухгалтерському та податковому обліку.

У тому числі були надані документи, які підтверджують ліквідацію основних засобів у зв`язку з їх розібранням, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісних призначенням, а саме: наказ № 2/1-од від 24.01.2020 р. «Про створення постійно діючої комісії»; акти списання необоротних активів; акти розбирання систем фільтрації лаку, подачі олії рослинної, системи ВОТ, подачі розчинників, насосної станції; технічні акти огляду та встановлення невідповідності критеріям активу.

Документи на списання основних засобів були оформлені за результатами роботи постійно діючої комісії, якою було визначено непридатність основних засобів для подальшого використання, неможливість продажу третім особам, неефективність та недоцільність їх поліпшення (ремонту ,модернізації).

Факт надання зазначених документів підтверджується і самими перевіряючими в Акті перевірки. Недоліків у складених первинних документах під час перевірки не виявлено.

Слід зазначити, що у додатку № 4 до Акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки СП ПРАТ «Софрахім"», перелічені оригінали документів з перерахуванням реєстрів, карток, матеріальних звітів та оборотно-сальдових відомостей, що були надані на запит № 1 від 08.07.2021 щодо надання первинних та бухгалтерських документів для перевірки.

В розділі 3.1.4 «Податок на додану вартість» Акту перевірки інспекторами наведено перелік документів, що були додатково надані до перевірки (незважаючи на те, що їх не було в запиті № 1 від 08.07.2021), а саме: перелік актів розбирання систем, технічних актів огляду та встановлення невідповідності критеріям активу, акти на списання необоротних активів по типовій формі № 03-3.

Саме в наданих позивачем актах та регістрах бухгалтерського обліку, оборотно-сальдових відомостях вказані товарно-матеріальні цінності (комплектуючі), які оприбутковані на бухгалтерському обліку (рік виготовлення, дата його надходження на підприємство, початок експлуатації, первісна вартість, сума нарахованого зносу, фактичний строк користування, причини вибуття, тощо), що відповідає вимогам пункту 42 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 30.09.2003 р. № 561.

Крім того, частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

У частині 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Приписи щодо строків зберігання первинних документів містяться також у п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, згідно яких платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Разом з тим, розібрані системи на підприємстві були введені в експлуатацію у 2002-2004 роках, а відтак - строк зберігання первинних документів, на основі яких визначалась їх початкова вартість, враховуючи вищенаведені положення, вже сплинув.

Крім того, зазначені періоди були предметом планових перевірок податкових органів, внаслідок чого жодних недоліків обліку основних фондів підприємства (необоротних актів) виявлено не було, що не заперечується відповідачем.

При цьому, розрахунки визначення вартості комплектуючих, первинної вартості основних засобів самі по собі не є первинними документами та не визначені чинним законодавством України.

Як встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, первинна вартість основних засобів визначалась позивачем у відповідності до приписів Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.200 р. № 92.

Запаси (ТМЦ), отримані у процесі ліквідації основних засобів, оприбутковувались на бухгалтерському обліку з урахуванням п. 2.12 та п. 2.13 «Методичних рекомендацій бухгалтерського обліку запасів», затверджених наказом МФУ від 10.01.2007 № 2, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, приписів п. 188.1 ст.188 та пп. 14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а також наступних факторів:

- продаж цього необоротного активу не є звичайною діяльністю для товариства і не носить систематичного характеру, тому неможливо обґрунтувати звичайну ціну його продажу такими порівняними умовами договорів, як об`єм постачання, термін виконання зобов`язань , або посилатися на звичайні знижки до цін;

- ідентичний об`єкт на ринку товарів відсутній, оскільки основні засоби в процесі експлуатації фізично і морально зношуються, причому фізичний знос значною мірою залежить від способу експлуатації, тому визнано неможливим існування ідентичного об`єкту з аналогічною мірою зносу;

- оскільки на відповідному ринку товарів не здійснюються операції з ідентичними товарами і неможливо визначити їх ціну через відсутність і недоступність відповідної інформації, звичайною ціною визнається ціна, визначена сторонами договору (п. 14.1.71 ПКУ).

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позивачем були виконані усі умови, визначені абз. 2 п. 189.9 ст189 Податкового кодексу України, щодо подання органу державної податкової служби відповідного документу про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

При цьому, суд вважає, що здійснення операції по оприбуткуванню ТМЦ на бухгалтерській облік підприємства не являється об`єктом оподаткування з ПДВ, оскільки переходу права власності не відбувається. Натомість, зазначена відповідачем сума оприбуткування МТЦ 603266,51 грн. без ПДВ, є лише додатковим підтвердженням самого факту розбирання основних засобів, які не можуть використовуватись за первісним призначенням. У подальшому, при здійсненні операції з реалізації указаних МТЦ, вони будуть визначатись як об`єкт оподаткування з ПДВ.

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок порушень п.189.9 ст.189 Податкового кодексу України суд вважає безпідставними та такими, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог абз.в) п. 198.5 ст. 198 ПКУ, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК Податкового Кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 189.1 ст. 189 Податкового Кодексу України в разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 199.1 ст. 199 ПК Податкового Кодексу України передбачено, що в разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України термін "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З вищевикладеного випливає, що наведені норми застосовуються у разі використання підприємством основних засобів в операціях, що не є невиробничою (не господарською) діяльністю платника податку.

В свою чергу, ліквідація (шляхом розібрання) основних засобів для підприємства означає припинення їх використання взагалі. При цьому, використання в негосподарських операціях в цьому разі не відбувається, так як матеріали, отримані після розібрання основних засобів, оприбутковані у бухгалтерському обліку та будуть у подальшому реалізовані, а тому положення пп. «в» п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України не можуть застосовуватися в розглядуваному випадку.

Крім того, слід зазначити, що застосування п. 198.5 ст. 198 ПКУ є фактично компенсаційною нормою, тобто компенсувальні податкові зобов`язання нараховуються тільки в тому разі, якщо товари/послуги, необоротні активи було придбано саме з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідовані шляхом розібрання основні засоби (система фільтрації лаку, система подачі олії рослинної, система ВОТ, система подачі розчинників, насосна станція) були виготовлені власними силами підприємства у 2002-2004 роках. При цьому, значна частина понесених витрат на виготовлення необоротних активів, складають витрати без ПДВ (у т. ч. зарплата з податками), що не спростовано відповідачем.

Також при вирішенні цієї справи суд враховує те, що нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань з ПДВ за однією операцією (ліквідація активу) з посиланням на вимоги п. 189.9 ст.189 та п. 198.5 ст. 198 ПКУ є фактично подвійним оподаткуванням, оскільки перевіряючі нарахували податкові зобов`язання за однією операцією два рази.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для збільшення СП ПРАТ «Софрахім» податкового зобов`язання за правилом пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Вищезазначене вказує на те, що висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог п. 188.1 ст.188, п. 189,9 ст. 189, абз. в) п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, на підставі яких встановлено заниження СП ПРАТ «Софрахім» податку на додану вартість на загальну суму 139 816,00 грн., в тому числі за: травень 2020 рік - 2 042,00 грн.; вересень 2020 рік - 41 716,00 грн.; березень 2021 рік - 26 535,00 грн.; квітень 2021 рік - 53 693,00 грн.; травень 2021 рік - 280,00 грн., та завищення розміру від`ємного значення декларації з податку на додану вартість у сумі 56 990,00 грн. за травень 2021 року, є безпідставним та необґрунтованим.

За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення від 09 вересня 2021 року №0131010718 та №0131020718, які були прийняті на підставі наведених вище висновків контролюючого органу, суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Згідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2021 року №0131010718 та №0131020718, тоді як позивачем належним чином та в повному обсязі доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Спільного підприємства у формі Приватного акціонерного товариства «Софрахім» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 44, код ЄДРПОУ 00393703) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2021 року №0131010718.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09 вересня 2021 року №0131020718.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРОПУ ВП 44118658) на користь Спільного підприємства у формі Приватного акціонерного товариства «Софрахім» (код ЄДРПОУ 00393703) судовий збір у розмірі 3476, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.12.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса