Рішення № 102346873, 28.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110050/2021/000035/1 від 14.04.2021 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» судові витрати по даній справі у вигляді оплати судового збору в сумі 17 905,12 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення про коригування митної вартості товарів митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки, ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані.

Натомість, відповідачем не наведено доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Крім того, позивач, посилаючись на судову практику Верховного Суду, зазначає, що митний органи зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Проте, вказаного відповідачем не здійснено.

Також, позивач зазначає, що в порушення ст. 57 МК України митним органом не доведено можливість застосування інших (попередніх) методів визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до вимог законодавства, застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Позивач вважає, що відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товарів та протиправність оскаржуваних рішень.

Ухвалою суду від 09.11.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

01.12.2021 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містять розбіжності.

Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства.

Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06.12.2021 року позивач через систему «Електронний суд» надав до суду відповідь на відзив, який обґрунтовано наступним.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою ст. 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач вказує, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причина неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунити сумніви у їх достовірності.

Позивач вважає, що позиція митниці є хибною, оскільки надані ним документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість за основним методом (за ціню договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визнання позивачем митної вартості за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числове значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованою і протирічить наданим доказам.

Позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Також, позивач у відповіді на відзив просить суд: замінити відповідача у справі – Дніпровську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на її правонаступника – відокремлений підрозділ Державної митної служби – Дніпровську митницю (код ЄДРПОУ 43971371).

Суд вважає за необхідне допустити у даній справі заміну відповідача Дніпровської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) його правонаступником Дніпровською митницею (ЄДРПОУ ПВ 43971371; вул. Ольги княгині, будинок 22, м. Дніпро, 49038) з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019р. № 855 було утворено як юридичну особу публічного права Дніпровську митницю Держмитслужби.

Дніпровська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350935) з 02.11.2020 знаходиться в стані припинення у зв`язку із реорганізацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. № 895 вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби шляхом їх приєднання до Державної митної служби, у томі числі Дніпровську митницю Держмитслужби.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020р. № 460 утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України, у тому числі Дніпровську митницю.

Наказом Держмитслужби від 29.10.2020р. № 489 затверджено Положення про Дніпровську митницю.

Відповідно до наказу Держмитслужби від 30.06.2021р. № 472 з 01.07.2021 розпочато діяльність Дніпровської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за ЄДРПОУ 43115923 зареєстрована Державна митна служба України, та у її складі Дніпровська митниця (ЄДРПОУ ВП 43971371).

Відповідно до підпунктів 56, 57, 58 пункту 4 Положення про Дніпровську митницю, затвердженого наказом ДМС України від 29.10.2020р. № 489, Митниця відповідно до покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності окремі делеговані повноваження Держмитслужби, а також повноваження визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами: забезпечує здійснення митного контролю та митного оформлення товарів; забезпечує правильність заповнення та використання митних декларацій, внесення до них змін та визнання декларацій недійсними; здійснює митний контроль та виконує митні формальності щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перемішуються через митний кордон України.

Підпунктами 21, 22 пункту 5 Положення про Дніпровську митницю визначено, що Митниця з метою виконання повноважень бере участь у судових справах та судових процесах (у порядку самопредставництва Митниці) через начальника Митниці, а також без окремого доручення начальника Митниці через його заступників та посадових осіб самостійних структурних підрозділів Митниці, відповідно до положень про такі підрозділи, які забезпечують самопредставництво інтересів Митниці в судах без окремого доручення начальника Митниці; представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах (місцевих (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); апеляційних (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних); Верховному Суді (Великій Палаті Верховного Суду, Касаційному адміністративному суді, Касаційному господарському суді, Касаційному цивільному суді, Касаційному кримінальному суді), з усіма відповідними правами та обов`язками наданими законодавством для учасників судового процесу.

Митниця здійснює свої повноваження (у тому числі й окремі делеговані повноваження Держмитслужби) як безпосередньо, так і через митні пости, які є структурними підрозділами Митниці (пункт 7 Положення про Дніпровську митницю).

Митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи, має окремий баланс, майно, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та банках (пункт 16 Положення про Дніпровську митницю).

Таким чином, під час розгляду заяви судом встановлені обставини процесуального правонаступництва.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником у зв`язку із проведеною реорганізацією.

До суду 07.12.2021 року надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи у письмовому провадженні, представник відповідача не заперечував проти клопотання.

08.12.2021 року суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що між позивачем та YINAN COUNTY KAI LILAI MASHINERY CO, LTD, (Китай) укладено зовнішньоекономічний контракт №KL/2 від 20.08.2019 року, у відповідності до умов п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п.3.1 контракту №KL/2 від 20.08.2019 року поставка здійснюється на умовах згідно з правил Інкотермс за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього контракту. Контракті умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в специфікації (додатку) до цього контракту. Сторони мають право після підписання специфікації змінити умови поставки, зазначені в ній, шляхом підписання додаткової угоди.

У разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в угоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтовати судно і своєчасно сповістити продавця про термін, умови та місце навантаження, назву, час прибуття судна. Ціна FOB (FOBprice) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартість доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення (п.3.1.1).

Як встановлено судом, відповідно до специфікації № 2021-1 від 30.10.2020 року, було здійснено поставку товарів.

Відповідно до пункту 5 вказаної специфікації поставка товару здійснюється на умовах FOB Циндао, Китай на умовах відповідно до правил INCOTERMS станом на 2010 рік.

Пунктом 6 специфікації також передбачено умови оплати. Оплата товару - 100% передоплати.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та Global Container Lines Latvija SIA (перевізник) було укладено договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) № 1510/912/2019 від 15.10.2019 року, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання за плату виконати міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів замовника в порядку та на умовах цього контракту.

Відповідно до пункту 4.1 договору загальна сума цього договору складається зі сум, що наведені в рахунках (інвойс) та/або в актах виконаних робіт, що виставлені перевізником замовнику.

Змовник сплачує виставлений перевізником рахунок (інвойс) на оплату морського перевезення (фрахту) вантажів протягом 45 календарних днів з дати вивантаження контейнерів в порту. Перевізник надає оригінал рахунку (інвойс) та/або акт виконаних робіт, заявки протягом 5 календарних днів з моменту вивантаження вантажу в порту призначення. (пункт 4.2).

Так пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, витрати даного перевантаження включаються в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойс) та в акті виконаних робіт.

З метою митного оформлення товару до митного оформлення подана електронна митна декларація №UA110050/2021/003302 від 12.04.2021 року, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено наступні товари: товар № 1 -трактори, що керуються водієм, який іде поряд, нові без фрези мотоблоку: Мотоблок KentavrМБ1010Д-8 без додаткового захисту ременів, не регульоване кермо – 87 шт. (потужність, кВат/к.с.: 7,41/10,0; Тип палива: Дизель; Система запуску двигуна: ручний; статер; колеса: 6,00-12,00). Мотоблок KentavrМБ1010ДЕ-8 без додаткового захисту ременів, не регульоване кермо – 162 шт. (Потужність кВат/к.с. 7,41/10,0; Тип палива: Дизель; Система запуску двигуна: ручний/електростартер; Колеса: 6,00/12,00). Мотоблок KentavrМБ1010ДЕ-8 без додаткового захисту ременів, не регульоване кермо – 158 шт. (Потужність: кВат/к.с.: 8,89/12,00; Тип двигуна: Дизель; Система запуску двигуна: ручний/електростартер; Колеса: 6,00-12,00). Номери двигунів – немає даних. В розібраному стані для зручності транспортування, в комплекті з інструментом та приладдям для налагоджування та обслуговування;товар №2 - машини сільськогосподарські для оброблення ґрунту, навісні ґрунтофрези до мотоблоків. Застосовуються для інтенсивного розкришення (розпушення) ґрунту, знищення бур`янів подрібнення рослинних залишків, перемішування шарів ґрунту і вирівнювання поверхні поля: Ґрунтофреза 110 – 407 шт.

Відповідно до даної декларації позивачем була заявлена митна вартість товару 167 875,00 доларів США.

Митна вартість товару заявлена позивачем визначена із застосуванням основного методу.

Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №KL/2 від 20.08.2019 року; додаток (специфікацію) до нього від 30.10.2020 року № 2021-1; рахунок-фактури 27.01.2021 року №KL2021-1F; пакувальний лист від 27.01.2021 року; платіжне доручення щодо оплати товару №255 від 19.01.2021 року, №285 від 28.01.2021 року; сертифікат країни походження товару №21С4403А2506/00903 від 02.03.2021 року; технічні характеристики (опис) товарів.

Також для підтвердження митної вартості були надані: договір морського перевезення № 1510/912/2019 від 15.10.2019 року, коносамент № 208951293 від 10.02.2021 року, заявку перевезення № 178 від 25.10.2020 року, рахунок № L40103 від 12.01.2021 року, довідку про транспортні витрати від 03.02.2021 року, рахунок на оплату фрахту №L40941 від 05.04.2021 року; акт виконаних робіт від 05.04.2021 року; довідку про вартість транспортних витрат від 22.03.2021 року; залізничні накладні, відомості вагонів та контейнерів.

Судом встановлено, відповідно до графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2021/000035/1 від 14.04.2021 року, в результаті здійснення контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

1) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, митну вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до специфікації від 30.10.2020 року №2021-1, оплата здійснюється у формі 100% попередньої оплати.

Враховуючи умови поставки FOB-Qingdao, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Відповідно до відомостей коносаменту від 10.02.2021 року №208951293, товар було завантажено на судно – 10.02.2021 року.

З урахуванням цього, декларанту повідомлено, якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні доручення, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п. 2 ст. 53 МКУ).

2) відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставки оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах FOB-Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження.

Водночас, відповідно до п. 4.2 контракту від 20.08.2019 року №KL/2 у ціну товару включена виключно вартість пакування та маркування.

Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містять інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару.

3) заявленими умовами поставки FOB передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем.

Крам того, відповідно до п. 3.1.1 контракту, ціна товару включено ціну експертного митного оформлення товару.

Всупереч зазначеному, митна декларації країні відправлення не надана до митного оформлення.

4) з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: договір на перевезення вантажів морським транспортом від 15.10.2019 року №1510/921/2019, рахунок від 05.04.2021 року №L40103, заявка на перевезення від 03.02.2021 року №178, довідка про транспортні витрати від 22.03.2021 року, акт виконаних робіт від 05.04.2021 року.

В наданому рахунку про надання послуг перевезення від 05.04.2021 року №L40103 зазначена вартість морського фрахту одного контейнера з урахуванням ТЕО за межами території України – 70 дол. США, та морського фрахту з урахуванням перевантаження по маршруту Циндао (Китай) – Південний (Україна) – 1000 дол. США, на загальну суму 5350 дол. США.

У наданій до митного оформлення заявці на перевезення від 03.02.2021 року №178 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (включаючи додаткові витрати), при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 5350 дол. США.

Рахунок від 05.04.2021 року №L40103 не містить даних про посилання на заявку на перевезення від 03.02.2021 року, та термін оплати по рахунку.

5) згідно з відомостей ЕМД №UA110050/2021/003302 від 12.04.2021 року поставка оцінюваного товару здійснено у контейнерів на морському судні MSCDITTE за коносаментами від 10.02.2021 року №208951293.

З використанням інтернет-ресурсу www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження товару з морського судна.

Так, оцінюваний товар на морському судні MSCDITTE вибув з порту Qingdao (China), в порту Амбарли Стамбул, Туреччина контейнер перевантажено на морське судно MSCTINA№106W, та прибув в порт Південний (Україна) на морському судні MSCTINA№106W, що свідчить про наявність перевантаження оцінюваного товару в парту Амбарли Стамбул, Туреччина та факт надходження в пункт пропуску Одеської митниці MSCTINA№106W з даним товаром за іншим коносаментом.

Перевантаження контейнерів №MRKU3941098; №MRKU5628354; №MSKU0157757; №MRSU3969924; №MRKU2267068 з судна MSCDITTE на судно MSCTINA№106W як зазначено у коносаменті, відсутнє.

Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався.

6) відповідно до п. 4.2 договору на перевезення вантажів морськім транспортом від 15.10.2019 року термін оплати – 18.05.2021 року наданого декларантом рахунку від 05.04.2021 року №L40941, протягом 45 днів з моменту встановлення рахунку фактури.

Митницею запропоновано декларанту, у разі здійснення оплати, надати банківські платіжні документи.

Однак, вказані документи до митного оформлення не надано.

Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) прайс-лист виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Судом встановлено, що позивачем надано до митного органу лист від 13.04.2021 року №337 щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за ЕМД №UA110050/2021/003302 від 12.04.2021 року в якому позивачем викладено пояснення та додано додаткові документи, а саме: 1) прайс-лист виробника з перекладом на українську мову; 2) комерційну пропозицію виробника з перекладом на українську мову.

Також позивачем повідомлено, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД №UA110050/2021/003302 товару у 10 денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим позивач просив здійснити митне оформлення за наявними документами.

Проте, 14.04.2021 року відповідачем складено повідомлення №2 до електронної митної декларації від 12.04.2021 року №UA110050/2021/003302, в якій зазначає, що враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідносте, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ.

Надалі, як встановлено судом, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2021/000035/1 від 14.04.2021 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів №№ 1 та 2 скориговано за другорядним методом визначення митної вартості 2-r (резервний метод), відповідно до ст. 64 МК України.

Крім того митним органом відмовлено у прийнятті вказаної спірної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110050/2021/00036.

Скориставшись правом, передбаченим п. 2 ч. 3 ст. 52 МК України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за ЕМД № UA110050/2021/0003404 від 14.04.2021 року.

Вважаючи вказане рішення №UA110050/2020/00035/1 від 14.04.2021 року про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митного органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митному органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 та частини 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Проте, як в надісланих позивачеві електронних повідомленнях, так і в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребовування від нього додаткових документів.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, суд зазначає, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 815/5791/17.

Відповідачем не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст.58 Митного кодексу України.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ст. 57 Митного кодексу України).

Судом встановлено, що в рішенні №UA 110050/2021/00035/1 від 14.04.2021 року, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості. Скоригована митна вартість товару № 1 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за ЕМД UA 100080/2020/529969 від 09.12.2020 року на рівні 2,52дол/кг; митна вартість товару № 2 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за ЕМД UA 500130/2021/006256 від 24.02.2021 року на рівні 2,2253дол/кг.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 2,3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4,5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати товару, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач при митному оформлені товарі разом з митною декларацією №UA110050/2021/003302 від 12.04.2021 року надав платіжні доручення №255 від 19.01.2021 року та №285 від 28.01.2021 року, якими підтверджується здійснення оплати позивачем за поставлений товар продавцю в повному обсязі.

Відповідно до платіжних доручень №255 віл 19.01.2021 року та №285 від 28.01.2021 року в графі 70 «Призначення платежу» є посилання на контракт №KL/2 від 20.08.2019 року та специфікацію №2021-1 від 30.10.2020 року.

За таких обставин, суд не вбачає порушення ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає доводи митного органу безпідставними.

Доводи відповідача стосовно того, що надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару судом до уваги не приймаються.

Так, згідно з міжнародними торговельними правилами «Інкотермс-2010», термін FOB "вільно на борту" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.

Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару.

Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати. Продавець зобов`язаний або поставити товар на борт судна, або забезпечити надання поставленого таким чином товару для відвантаження. FOB вимагає від продавця виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. Однак, продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення, сплачувати імпортні мита або виконувати інші митні формальності при ввезенні.

Вищезазначене кореспондується з умовами підпункту 3.1.1 пункту 3.1 контракту від 20.08.2019року № KL/2, відповідно до якого у разі використання сторонами правил Інкотермс FOB контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №KL/2, враховуючи факт перевезення оцінюваного товару на умовах FOB морським транспортом, ціна витрат на навантаження товару до названого порту відвантаження, а також витрати, пов`язані з митним очищенням товару для цілей експорту, були понесені продавцем та включені до контрактної вартості, відтак не підлягають доказуванню позивачем для цілей визначення митної вартості товару.

Верховний Суд, в постановах від 02.03.18р. по справі № 804/2997/17, від 12.03.19р. по справі №817/604/17 висловив наступний правовий висновок: «Суд апеляційної інстанції вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими».

«У розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.

Таким чином, зазначені митницею витрати на навантаження товару на борт судна не потребують додаткового підтвердження в даних випадках»

Щодо доводів відповідача про те, що декларантом не надано до митного оформлення митної декларації країни відправлення.

Суд зазначає, що правила Інкотермс не є міжнародним договором. Відповідно до Коментарю Міжнародних правил Інкотермс 2010 правила носять інформативний характер. Відповідно до п. 3.1.1 контракту від 01.08.2019 року №FT/14 у разі використання правил Інкотермс FOB у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу.

Суд погоджується з доводами позивача, що надання документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів не передбачено жодним документом.

Ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки, не є джерелом інформації про митну вартість товару, оскільки цей документ не передбачений переліком документів, визначених статтю 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року у справі № 810/4116/17 зазначив, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо умов здійснення експортної операції, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають дійсності.

Щодо тверджень відповідача «З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: договір на перевезення вантажів морським транспортом від 15.10.2019 року №1510/921/2019, рахунок від 05.04.2021 року №L40103, заявка на перевезення від 03.02.2021 року №178, довідка про транспортні витрати від 22.03.2021 року, акт виконаних робіт від 05.04.2021 року.

В наданому рахунку про надання послуг перевезення від 05.04.2021 року №L40103 зазначена вартість морського фрахту одного контейнера з урахуванням ТЕО за межами території України – 70 дол. США, та морського фрахту з урахуванням перевантаження по маршруту Циндао (Китай) – Південний (Україна) – 1000 дол. США, на загальну суму 5350 дол. США.

У наданій до митного оформлення заявці на перевезення від 03.02.2021 року №178 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (включаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 5350,00дол. США.

Рахунок від 05.04.2021 року №L40103 не містить даних про посилання на заявку на перевезення від 03.02.2021 року, та термін оплати по рахунку.» та «Згідно з відомостей ЕМД №UA110050/2021/003302 від 12.04.2021 року поставка оцінюваного товару здійснено у контейнерів на морському судні MSCDITTEза коносаментами від 10.02.2021 року №208951293.

З використанням інтернет-ресурсу www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження товару з морського судна.

Так, оцінюваний товар на морському судні MSCDITTE вибув з порту Qingdao (China), в порту Амбарли Стамбул, Туреччина контейнер перевантажено на морське судно MSCTINA№106W, та прибув в порт Південний (Україна) на морському судні MSCTINA№106W, що свідчить про наявність перевантаження оцінюваного товару в парту Амбарли Стамбул, Туреччина та факт надходження в пункт пропуску Одеської митниці MSCTINA№106W з даним товаром за іншим коносаментом.

Перевантаження контейнерів №MRKU3941098; №MRKU5628354; №MSKU0157757; №MRSU3969924; №MRKU2267068 з судна MSCDITTE на судно MSCTINA№106W як зазначено у коносаменті, відсутнє.

Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався.

Відповідно до п. 4.2 договору на перевезення вантажів морськім транспортом від 15.10.2019 року термін оплати – 18.05.2021 року наданого декларантом рахунку від 05.04.2021 року №L40941, протягом 45 днів з моменту встановлення рахунку фактури.

Митницею запропоновано декларанту, у разі здійснення оплати, надати банківські платіжні документи».

Суд вважає дані твердження безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що до митного оформлення позивачем надано договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) № 1510/912/2019 від 15.10.2019 року.

Згідно до п. 2.2. договору перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

Відповідно до п. п. 1.2, 4.3 договору №1510/912/2019 від 15.10.19 р. детальні умови морського перевезення визначаються в заявках, підписаних замовником, які є невід`ємною частиною Договору.

У випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт.

Позивачем надано відповідачу коносамент: від 10.02.2021 року №208951293.

Відповідно до наказу Мінфіну №651 від 30.05.2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», відомості про відправника, якщо переміщення товарів здійснювалось послідовно за декількома товарно-транспортними документами, декількома видами транспорту, відомості про особу яка є відправником, зазначається згідно з першим із зазначених документів.

Таким чином, суд зазначає, що достатнім є надання коносаменту як єдиного транспортного документа для визначення числових значень транспортної складової.

Стосовно різних даних про включення додаткових витрат в Заявці від 03.02.2021 року №178, суд зазначає наступне.

В п. 10 заявки зазначено вартість послуги з перевезення (включаючи додаткові витрати), а п. 11 заявки передбачає внесення інформації щодо наявності (або відсутності) таких додаткових витрат.

В п. 10 Заявки від 03.02.2021 року №178 зазначена вартість фрахту (включаючи додаткові витрати) у розмірі 5350,00дол. США і зазначено, що вартість перевантаження включена у загальну вартість фрахту. Пункт 11 містить інформацію про відсутність додаткових витрат.

Вказане узгоджується з положеннями договору №1510/912/2019 від 15.10.2019 року.

Твердження відповідача щодо не надання доказів оплати рахунку L40941 від 05.04.2021 року є безпідставними в зв`язку з наступним.

Сторонами не заперечується, що строк сплати рахунку спливає 18.05.2021 року.

Оплата інвойсу № L40941 здійснена 21.05.2021 року платіжним дорученням №54.

З наданого інвойсу №L40941 вбачається що на день декларування товару (12.04.2021 року) оплату здійснено, а тому, доводи відповідача безпідставні.

Слід також зазначити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 р. у справі №1140/3242/18 (провадження №К/9901/15046/19).

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим, суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована Митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018р. у справі № 810/2839/17, від 22.08.2019р. у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019р. у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019р. у справі № 520/9022/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем у відповіді на відзив заявлено вимогу щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною четвертою статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. представником позивача надано до суду: договір від 26.07.2021 року; довіреність від 11.01.2021 року; специфікація № 29/21 від 01.12.2021 року; акт здачі-приймання наданих послуг № 29/21 від 01.12.2021 року; рахунок на оплату № 29/21 від 01.12.2021 року, у яких визначено детальний опис наданих послуг, а також платіжне доручення №23230 від 02.12.2021 року на суму 3500,00 грн.

Так, між позивачем та адвокатом Молочок Андрієм Олександровичем було укладено договір про надання правової допомоги від 26.07.2021 року, а також видана довіреність від 11.01.2021 року на представлення його інтересів у суді.

Адвокатську діяльність представник здійснює на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 08.07.2008 року № 1879.

Відповідно до п.3.1 Договору розмір гонорару адвоката та вартість окремої послуги визначається та погоджується сторонами у Специфікації (додатку) до цього Договору та визначається за згодою сторін, залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої адвокатом клієнту, що фіксується в акті здавання-приймання наданих послуг за наслідком підготовки та супроводу під час судового розгляду кожної конкретної справи, підписаному обома сторонами.

Відповідно до Специфікації № 29/21 від 01.12.2021 року до Договору (яка є його невід`ємною частиною), акту здачі-приймання наданих послуг № 29/21 від 01.12.2021 року, рахунку на оплату № 29/21 від 01.12.2021 року (в яких зазначений детальний опис кожної наданої адвокатом послуги), Сторони домовились, що Адвокат на виконання умов Договору надав, а Клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги з підготовки та супроводу під час судового розгляду справи № 160/19163/21 за позовом ТОВ «ПК «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару: №UA110050/2021/00035/1 від 14.04.2021, а саме:

- консультація (аналіз наданих клієнтом документів, випрацювання та узгодження правової позиції щодо можливості оскарження рішень митного органу та тактики ведення процесу), на що витрачено 60 хв. (1 год.), вартістю 300,00грн.

- складання позовної заяви (аналіз законодавства, судової практики з аналогічних правовідносин, складання тексту позовної заяви, збір та аналіз письмових доказів, виготовлення копій з документів, що додані до позовної заяви, подання позову з додатками до канцелярії суду), на що витрачено 240хв.(4 год.), вартістю 2000,00грн.;

- складання письмової відповіді на відзив на позовну заяву (аналіз правової позиції відповідача, його доводів та аргументів проти обставин, зазначених у позовній заяві, правових норм, судової практики, складання тексту відповіді на відзив, направлення її копії відповідачу та подання її до канцелярії суду), на що витрачено 180 хв. (3 год.), вартістю 1200,00грн.

Загальний витрачений час на надання зазначених послуг становить 480 хв. (8 год.); загальна вартість наданих послуг з професійної правничої допомоги складає 3500,00грн.

На виконання вимог Договору та Специфікації, позивачем було повністю сплачено адвокату гонорар, що підтверджується платіжним дорученням №23230 від 02.12.2021 року.

Таким чином, суд вважає, що наданими представником позивача документами, підтверджено фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги підтверджено належними та допустимими доказами на загальну суму 3500,00 грн.

Відтак, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд також врахував складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на виконання робіт з надання позивачу у цій справі правничих послуг, а також значення цієї справи для позивача та його репутації.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 17 905,12 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями № 1258 від 23.09.2021 року та №1370 від 12.10.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 17905,12 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110050/2021/000035/1 від 14.04.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Н. Алексеєнко, 100, прим.1, код ЄДРПОУ 42634661) судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 17905,12 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ять гривень12 копійок) та витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, б.22, код ЄДРПОУ 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28.12.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька