Ухвала суду № 102346824, 28.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 грудня 2021 року Справа 160/26758/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали позовної заяви « ОСОБА_1 » до «Апостоловского районного отдела Главного управления в Днепропетровськой области Государственной миграционной служби Украины» про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов « ОСОБА_1 » до «Апостоловского районного отдела Главного управления в Днепропетровськой области Государственной миграционной служби Украины», у якому позивач просить суд (мовою оригіналу):

- «признать незаконным письменное уведомление об отказе в продлении срока действия книжечки паспорта за №1246-1177/1240-20 от 22.11.2020 выданное Апостоловским РО ГМС Украины в Днепропетровськой области в лице начальника данного отдела Черепановой Н.П., и винести решение обязующее продлить срок действия паспорта книжечки установленным законом способом».

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до положень 1 першої статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

За приписами частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99 висловив позицію, згідно з якою, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 15 КАС України, суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, учасники судового процесу які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, проте процесуальні документи мають бути подані лише державною мовою.

З огляду на вищезазначене, позовна заява, яка подається до адміністративного суду повинна бути викладена державною (українською) мовою.

При цьому, суд звертає увагу, що у разі, якщо скаржник не володіє українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Така позиція щодо питання застосування державної мови у адміністративному судочинстві відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 6 липня 2016 року (справа № 21-1092а16), а також висновкам Верховного Суду, викладених в ухвалах від 17 травня 2019 року у справі №826/19129/16, від 07 червня 2019 року у справі №826/10114/17, від 29 квітня 2020 року у справі №826/6286/17 та від 30 листопада 2021 року у справі №623/2380/21.

Крім того, у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що українська мова як засіб спілкування й інтелектуального вираження відображає самобутність багатомільйонного українського народу і є основою його духовності й історичної пам`яті. Повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та єдності України. У такому сенсі державна мова є складовою конституційного ладу та конституційною цінністю.

Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (частини перша та друга статті 10 Конституції України). Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (абзаци третій та четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення згаданих вище недоліків шляхом направлення на адресу суду адміністративного позову, викладеного українською мовою.

Окрім того, частиною 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень – обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Тобто, із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

При цьому, зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 по справі № 640/7310/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд звертає увагу позивача, що статтею 5 КАС України визначено способи судового захисту, відповідно до частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, відповідачем є суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст.4 КАС України).

Суд зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_2 заявлені вимоги: «признать незаконным письменное уведомление об отказе в продлении срока действия книжечки паспорта за №1246-1177/1240-20 от 22.11.2020 выданное Апостоловским РО ГМС Украины в Днепропетровськой области в лице начальника данного отдела Черепановой Н.П., и винести решение обязующее продлить срок действия паспорта книжечки установленным законом способом», проте вимога «признать незаконным» не відповідає вимогам ч.1 ст.5 КАС України.

Крім того, позивач в позовних вимогах не вказує кого саме він просить суд зобов`язати «продлить срок действия паспорта книжечки установленным законом способом». Тобто, вимога про зобов`язання вчинити певні дії взагалі ні до кого не звернута, що унеможливлює встановлення судом предмету спору та суб`єктного складу правовідносин.

Поряд із цим, за приписами пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В адміністративному позові ОСОБА_3 в порушення вищенаведених норм відсутні реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта позивача у справі, а також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, при цьому, позивачем не зазначено, що такі відсутні або не відомі.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне запропонувати позивачеві надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами та суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України, який містить реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта позивача у справі та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам в справі відповідно до їх кількості.

Крім того, за положеннями пунктів 6 та 7 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору – у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

В адміністративному позові позивачем в порушення наведених вимог не було зазначено відомості чи вживались позивачем заходи досудового врегулювання спору, а також заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

Разом із тим, пунктом 8 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Всупереч наведеної норми позивачем в адміністративному позові не було вказано інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне запропонувати позивачеві надати до суду уточнений адміністративний позов із зазначенням інформації чи вживались позивачем заходи досудового врегулювання спору; відомості чи вживались позивачем заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, а також його копії для направлення учасникам справи відповідно до їх кількості.

Окрім цього, пунктом 11 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення зазначеної норми в адміністративному позові відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, згідно з приписами частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До матеріалів адміністративного позову позивачем не було надано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів адміністративного позову судом встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру («признать незаконным письменное уведомление об отказе в продлении срока действия книжечки паспорта за №1246-1177/1240-20 от 22.11.2020 выданное Апостоловским РО ГМС Украины в Днепропетровськой области в лице начальника данного отдела Черепановой Н.П.»), а вимога про зобов`язання є похідною.

Суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі – Закон №3674-VI).

За положеннями частини 1 статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року становить 2 270,00 гривень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (0,4 х 2270,00 грн. = 908,00 грн.).

Отже, за подання даної позовної заяви до суду позивачу необхідно сплати судовий збір у розмірі 908,00 грн.

За наведених обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Чечелівському районі міста Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.

Водночас, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України також передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами частини 6 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Аналіз наведених норм КАС України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Суд зазначає, що позовною заявою про оскарження дій відповідача щодо «продления срока действия книжечки паспорта за №1246-1177/1240-20 от 22.11.2020 выданное Апостоловским РО ГМС Украины в Днепропетровськой области», позивач звернувся 23 грудня 2021 року, тобто більше ніж через рік з дати прийняття вказаного рішення, при цьому в тексті адміністративного позову не вказана дата, коли позивач отримав лист Апостолівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №1246-1177/1240-20 від 22.11.2020.

При цьому, одночасно із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву, у якій позивач на підставі ч.1,3 ст.121 КАС України (далі – мовою оригіналу) «ходотайствует (просит) о продлении процесуального строка относительно поданого ним заявления». В обгрунутвання вказаної заяви ОСОБА_2 посиається на те, що «по независящим от него причинами пропустил установленый законом строк для вклеивания фотографии в паспорт по достижении 45-летнего фозраста».

Суд звертає увагу, що невизначеність позивачем процесуального строку, який позивач просить суд продовжити, унеможливлює встановлення судом чи є вказана заява заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в наведеній заяві позивачем не зазначено на які саме незалежні від позивача причини, посилається останній. Більш того, до матеріалів адміністративного позову не було надано жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що під поважними причинами позивач має на увазі такі причини, що не залежать від нього та/або істотно перешкоджають йому здійснити щось не з його волі.

При цьому, частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у клопотанні про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов із зазначенням дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, а в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом – позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.

Окрім цього, частиною 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

За приписами частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Зі змісту наведених норм вбачається, що КАС України покладає обов`язок на позивача подати разом з позовною заявою докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Водночас, якщо такі докази є додатком до позовної заяви, то позивач також зобов`язаний надати таку кількість їх копій, яка дорівнює кількості учасників справи.

Ця норма має на меті створення умов для забезпечення рівних можливостей учасникам справи для підготовки до справи.

Вказаний висновок сформований Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі № 160/7450/18.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем не було надано до копії адміністративного позову з доданими до нього документами для направлення відповідачеві/відповідачам у справі відповідно до їх кількості.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Окрім цього, частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачеві усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:

- уточненого адміністративного позову з уточненими позовними вимогами та суб`єктним складом правовідносин у відповідності до вимог КАС України, який містить реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта позивача у справі та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам в справі відповідно до їх кількості;

- уточненого адміністративного позову із зазначенням інформації чи вживались позивачем заходи досудового врегулювання спору; відомості чи вживались позивачем заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, а також його копії для направлення учасникам справи відповідно до їх кількості;

- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;

- уточненого адміністративного позову із зазначенням дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також його копії для направлення відповідачу/відповідачам у справі відповідно до їх кількості, а в разі подання позову після закінчення строків, установлених законом – позивач має подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;

- копії адміністративного позову з доданими до нього документами для направлення відповідачеві/відповідачам у справі відповідно до їх кількості.

Керуючись статтями 120-123, 160, 161, 169, 248, 256, 287 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов « ОСОБА_1 » до «Апостоловского районного отдела Главного управления в Днепропетровськой области Государственной миграционной служби Украины» про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Юхно