Ухвала суду № 102346695, 28.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши заяву Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: начальник Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лєгостаєв І.М. про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: начальник Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лєгостаєв І.М., у якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) О. Більчук від 28.09.2021 року № 3942-к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 звільнено з посади Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, пункт 7 ч.2 ст.65, п.4 ч.І, ч. 5 ст.87 Закону України "Про державну службу";

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) І. Легостаєва від 08.11.2021 року № 4322-к, відповідно до якого вважати дату звільнення ОСОБА_1 від 08.11.2021 року;

поновити ОСОБА_1 на посаду Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 08.11.2021 року;

стягнути з Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по час винесення рішення включно з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

22 грудня 2021 року до суду надійшла заява Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заяви відповідач посилався на ч. 4 ст. 9-1 Закону України «Про державну службу» та зазначив, що інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Відтак, наказ Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.09.2021 № 3942-к «Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » вважається таким, що був доведений до відома Позивача 03.10.2021. Таким чином, Позивачем було пропущено строк на звернення до суду із вимогами про визнання протиправним та скасування наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.09.2021 № 3942-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

Однак, суд не може погодитись із вказаними доводами відповідача виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 статті 9-1 «Про Державну службу» доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 9-1 Закону України «Про Державну службу» передбачає, що інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

В даному випадку наказ від 28.09.2021 № 3942-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » необхідно було вручити ОСОБА_1 особисто або направити поштою за адресою місця проживання/перебування останнього і лише у разі не можливості повідомити таким чином, направити на електронну пошту, як того передбачає Закон.

Відповідачем доказів складання протоколу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України від 11 грудня 2019 року N 1042 про доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку, суду не надано, як і доказів отримання позивачем засобами поштового зв`язку.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не заперечував, що у період винесення спірного наказу № 3942-к від 28.09.2021 року позивач перебував на лікарняному.

Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, залишення позовних вимог без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

Із позовної заяви вбачається, що позивач про оскаржуваний наказ № 3942-к від 28.09.2021 дізнався 08 листопада 2021 року, коли йому вручили копію наказу про звільнення № 4322-к від 08.11.2021 року та трудову книжку.

Враховуючи, що позивач про існування наказу № 3942-к від 28.09.2021 року дізнався 08 листопада 2021 року, а з позовною заяву звернувся до суду 08 грудня 2021 року, то місячний строк на подання позову позивачем не пропущений, а відповідачем доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, доводи викладені у заяві про пропуск позивачем строку на звернення до суду щодо оскарження наказу № 3942-к від 28.09.2021 року є безпідставні та не підтвердженні письмовими доказами, а клопотання представника відповідача таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя А.О. Коренев