Рішення № 102346388, 29.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна до Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна до Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.06.2021 №5/9-21 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача в оскаржуваному рішенні щодо відсутності договорів про надання послуг з утримання будинків і прибудинкової території та, як наслідок, завищення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території є, на думку позивача, необгрунтованими. Також, позивач зазначає, що відповідачем проведено перевірку виду діяльності позивача, який не зазначений у Статуті та ЄДРПОУ позивача, що також є порушенням порядку проведення перевірки. Крім того, позивач вважає, що він не є надавачем житлово-комунальних послуг та у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не може бути управителем багатоквартирного будинку. Враховуючи викладене, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що зміна цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги після 10.06.2018 без укладення договорів за типовою формою на управління будинком неможлива. Також, відповідач зазначає, що законами України не заборонено підприємству з організаційно-правовою формою господарювання «Державна організація (установа, заклад)» виконувати функції управителя багатоквартирного будинку. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Від позивача до суду найшла відповідь на відзив, в якій останній акцентує увагу на тому, що підвищення тарифу щодо утримання будинків, споруд та прибудинкової території, а відтак і зміни умов договорів про надання послуг в частині вартості плати, відбулись в період відсутності законодавчої заборони внесення таких змін.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.05.2015 на підставі акту приймання-передачі основних засобів від обслуговуючого кооперативу ЖБК профспілки ДНУЗТ на баланс ДНУЗТ передано багатоповерховий (11 поверхів) будинок АДРЕСА_1 , який введено в експлуатацію 02.06.2015. Загальна площа будинку 16731,5 м2, площа квартир - 13507,7 м2.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 21.01.2015 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (копія договору міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2 договору, невідкладною частиною договору є копія рішення органу місцевого самоврядування, про затвердження тарифів на послуги, що додаються до договору.

Згідно з п. 3 договору, виконавець надає послуги відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів.

До моменту встановлення органом місцевого самоврядування тарифів, наказом позивача від 24.06.2015 №445 визначено тимчасову плату за послугу з утримання будинку АДРЕСА_1 в розмірі 3,00 грн./м2.

В подальшому, Рішенням виконкому Дніпровської обласної ради від 26.04.2016 №163 встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для цього будинку в розмірі 2,83 грн./м2 з ПДВ - для квартир та нежитлових приміщень для другого і вище поверхів та 2,06 грн./м2 з ПДВ - для квартир та нежитлових приміщень з окремим входом.

З 01.09.2019 наказом позивача від 29.08.2019 №295 а-г встановлено нові тарифи на рівні 4,10 грн./м2 з ПДВ для житлових приміщень.

Наступне підвищення тарифів відбулося з березня 2021 року на підставі наказу позивача від 02.03.2021 №104 а-г на рівні 6,21 грн./м2 з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення ст.11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та п.3-1 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: самостійне встановлення суб`єктом господарювання вільних цін (тарифів) на послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій при наявності державного регулювання, встановлених органом місцевого самоврядування тарифів та без укладання договорів на управління будинком відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З матеріалів справи також вбачається, що посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановлення та застосування тарифів, за результатами якої складено Акт від 14.06.2021 №1573/9-21.

Так, в Акті перевірки зазначено: «В ході перевірки встановлено порушення порядку встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для абонентів будинку АДРЕСА_1 , а саме: застосування тарифів, встановлених ректором ДНУЗТ після 10.06.2018 без укладання договорів на управління будинком відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII. В результаті порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін необґрунтовано одержано виручку, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) послуг та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання в сумі 431074,18 грн., в тому числі за період з червня 2020 року по травень 2021 року включно - 282453,83 грн.».

Встановлені порушення стали підставою для прийняття відповідачем Рішення від 18.06.2021 №5/9-21 про застосування штрафу в розмірі 282 453,83 грн. Даним Рішенням також зобов`язано позивача повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 282453,83 грн. протягом 15 календарних днів з дня отримання даного рішення.

Не погодившись з таким Рішенням позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основні засади цінової політики та регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, врегульовано положеннями Закону України від 21.06.2012 №5007 «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно преамбули Закону України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов`язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів.

У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.

Суд погоджується з доводами позивача, що станом на момент зміни розміру плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чинна редакція п. 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не містила жодних заборон на внесення змін в договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів).

Встановлення заборони вносити зміни в договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) відбулось на підставі Закону України від 03.12.2020 №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», який набув чинності 01.05.2021.

Суд також звертає увагу, що будь-які інші нормативно-правові акти також не містили жодних заборон для позивача встановлювати тарифи щодо утримання будинків, споруд та прибудинкової території.

Таким чином, суд доходить висновку, що підвищення позивачем тарифу щодо утримання будинків, споруд та прибудинкової території, а відтак і зміни умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині вартості плати, відбулись в період відсутності законодавчої заборони внесення таких змін.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4236,80 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.77, 139, 243-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна до Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 18.06.2021 №5/9-21 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Стягнути на користь Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4236,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська