Рішення № 102346365, 30.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/8325/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 період роботи в колгоспі “Всесвітній Жовтень” з 01.01.1981 по 20.07.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи в колгоспі “Всесвітній Жовтень” з 01.01.1981 по 20.07.1996, та врахувати відповідно заробітну плату за відповідний період, та провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме: з 24.03.2021.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 24.03.2021 він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком, у відповідь на яку позивач отримав лист №0400-010303-8/50949 від 08.04.2021, в якому вказано про необхідність підтвердження певного періоду роботи в колгоспі архівними довідками й у зв`язку з невідповідністю записів у архівних довідках та паспорту позивача, стаж останнього становить лише 7 років 4 місяці 28 днів. ОСОБА_1 вважає означену відмову пенсійного органу протиправною, оскільки у наданих архівних довідках вказано на російській мові прізвище, ім`я позивача та по батькові у скороченому вигляді, однак встановити те, що означені архівні довідки підтверджують вказаний у трудовій книжці стаж позивача цілком можливо, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що йому безпідставно не зараховано відповідні періоди роботи до стажу, та, як наслідок, порушено законне право позивача на отримання пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/8325/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

10.08.2021 до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №68519/21), в якому відповідач заперечив проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Так, відповідач зазначив, що у вищевказаному листі позивача повідомлено про не зарахування до його стажу періоду з 23.01.1982 по 30.01.1996 з огляду на те, що робота у колгоспі потребує уточнюючої довідки з кількістю трудоднів за весь період роботи. Також пенсійний орган зауважив, що надану позивачем трудову книжку колгоспника №36 від 23.01.1982 заповнено з порушенням вимог Порядку ведення трудових книжок колгоспника, а саме: не зазначено підставу внесення записів за період роботи в колгоспі «Всесвітній Жовтень» й не засвідчено всі розділи трудової книжки позивача за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Крім того, відповідач зазначив, що разом із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 надав до управління архівну довідку №162-04 від 27.03.2018 про відпрацьовані ним вихододні в колгоспі «Всесвітній Жовтень», ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області за період з 01.01.1981 по 31.12.1996, однак в означеній довідці по батькові особи не відповідають паспортним даним позивача. Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 , на думку відповідача, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком від 24.03.2021, разом з якою позивачем були надані: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру №7024, паспорт серії НОМЕР_2 , військовий квиток серії НОМЕР_3 , диплом про навчання серії НОМЕР_4 , №2262, довідка №266 від 06.04.2018, довідка форми ОК-5, документи про стаж (Архівна довідка №162-Ш від 27.03.2018), трудова книжка від 01.04.1977, трудова книжка колгоспника №36 від 23.01.1982.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та наданих разом із нею документів відповідачем складено та направлено позивачу лист «Про відмову в призначенні пенсії» за вих. №0400-010303-8/50949 від 08.04.2021.

В означеному листі пенсійний орган посилався на положення статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 та зазначив, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку мають особи за наявності страхового стажу – не менше 25 років. Так, відповідач зазначив, що згідно наданих документів стаж роботи позивача становить 7 років 4 місяців 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до його загального стажу роботи не зараховано період з 23.01.1982 по 30.01.1996, у зв`язку з тим, що робота в колгоспі потребує уточнюючої довідки з кількістю трудоднів за весь період роботи.

Не погодившись із вищенаведеною позицією та діями пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся за захистом власних прав та інтересів до суду із означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV, то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У відповідності до положень ч. 1 і ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач досягнув 63-річного віку – 18.03.1958, після чого звернувся до відповідача із заявою від 24.03.2021 про призначення пенсії за віком.

Судом встановлено, що після досягнення 60-річного віку ОСОБА_1 звертався до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, однак у призначенні пенсії позивачу було відмовлено, з огляду на відсутність в останнього необхідного страхового стажу (зокрема – 25 років).

Означена відмова відображена у листі пенсійного органу за вих. №41/03-11/15 від 17.04.2018, в якому також зазначено, що за наданими позивачем документами для призначення пенсії його стаж становить 23 роки 05 місяців 06 днів та складається з наступних періодів: з 01.09.1973 по 24.02.1977 – навчання; з 01.04.1977 по 13.05.1977 – Волгоградський відділ комплексного проектування інституту “Энергосетьпроект”; з 16.05.1977 по 22.06.1979 – військова служба; з 01.09.1979 по 01.10.1980 – навчання у Дніпропетровській школі майстрів сільського будівництва; з 01.01.1981 по 31.12.1985 – колгосп “Всесвітній Жовтень”; з 01.01.1986 по 31.12.1986 – колгосп “Всесвітній Жовтень” (281 вихододень); з 01.01.1987 по 31.12.1994 – колгосп “Всесвітній Жовтень”; з 01.01.1995 по 31.12.1995 – колгосп “Всесвітній Жовтень” (285 вихододнів); з 01.01.1996 по 20.07.1996 – колгосп “Всесвітній Жовтень”; з 10.12.2002 по 05.09.2003 – безробіття; з 23.10.2003 по 31.12.2003 – безробіття; з 01.01.2004 по 19.04.2004 – безробіття.

Вищенаведені відомості підтверджуються, зокрема, наявними у матеріалах справи копіями трудової книжки від 01.04.1977, трудової книжки колгоспника №36 від 23.01.1982 та архівною довідкою №162-Ш від 27.03.2018 (2 арк.)

Згідно з ст. 48 Кодексу Законів про працю України та ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 пункту 1 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, на підтвердження наявного стажу позивачем надано архівну довідку Комунального закладу «Криничанський районний трудовий архів» за №162-Ш від 27.03.2018 про відпрацьовані ОСОБА_1 вихододні в колгоспі «Всесвітній Жовтень», ПТ «Агрофірма Вітрівка» Криничанського району Дніпропетровської області за 1981-1996 рр., що також узгоджуються із відомостями трудової книжки колгоспника за №36 від 23.01.1982.

Постановою Ради Міністрів СРСР №310 від от 21.04.1975 затверджено “Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників” (далі – Порядок №310 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 Порядку №310 (далі мовою оригіналу): "трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов".

Згідно з п. 6 Порядку №310 "все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.

Пунктом 9 Порядка №310 установлено, что заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на том языке, на котором ведется делопроизводство в данном колхозе. Если делопроизводство ведется на языке союзной или автономной республики, то трудовая книжка заполняется одновременно на языке данной республики на русском языке и заверяются оба текста.

Также, пункт 13 Порядка №310 говорит о том, что ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза.

Ответственность за своевременно и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.

За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут ответственность в соответствии с уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, а в предусмотренных законом случаях иную ответственность".

З аналізу вищенаведених норм встановлено, що обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб-колгоспників покладається саме на голову колгоспу або на його відповідальну особу.

Так, основною підставою щодо не зарахування оспорюваного стажу позивача до страхового, який дає право на призначення пенсії за віком, стало порушення саме відповідальними особами вимог Порядку № 310, а саме: не всі відомості про трудову участь за час роботи у колгоспі були завірені печаткою.

Водночас, суд зауважує, що у разі наявності недоліків в записах трудової книжки, особа не має нести відповідальність за підприємство, установу, організацію, що вносило такі записи. Адже, на особу не може перекладатися обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Невідповідність зазначених вище даних не можуть бути підставою для виключення оспорюваних періодів роботи зі страхового стажу особи, який дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та кадрових документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення останнього його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд критично ставиться до позиції відповідача, який посилається на те, що, архівні довідки не прийнято до розгляду у зв`язку з наявністю розбіжностей в написанні ім`я та по батькові позивача, адже, відповідно до ч. 2 п. 1 Порядку №637, лише в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, оскільки трудові книжки позивача містять всі необхідні записи, які передбачені нормами чинного законодавства, суд доходить висновку, що періоди роботи в колгоспі “Всесвітній Жовтень” Криничанського району Дніпропетровської області з 01.01.1981 по 20.07.1996 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Згідно із приписами ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій у вигляді не зарахування позивачу до його загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі “Всесвітній Жовтень” з 01.01.1981 по 20.07.1996, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду роботи в колгоспі “Всесвітній Жовтень” з 01.01.1981 по 20.07.1996.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача врахувати відповідно заробітну плату за період роботи позивача в колгоспі “Всесвітній Жовтень” з 01.01.1981 по 20.07.1996, та провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме: з 24.03.2021, слід зазначити таке.

Як слідує зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в призначенні пенсії» за вих. №0400-010303-8/50949 від 08.04.2021, відповідач повідомив позивача про те, що стаж роботи позивача становить 7 років 4 місяці 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення.

Отже, пенсійним органом відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком й означену відмову останнім до суду не оскаржено й не надано до суду обґрунтування із доказами на підтвердження безпідставності такої відмови.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в означеній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Водночас, статтею 5 КАС України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.

Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про якій йдеться у позовній заяві.

Тому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.03.2021 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком ОСОБА_1 період роботи в колгоспі “Всесвітній Жовтень” з 01.01.1981 по 20.07.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи в колгоспі “Всесвітній Жовтень” з 01.01.1981 по 20.07.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.03.2021 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст судового рішення суду складений 30.08.2021.

Суддя О.В. Царікова