Ухвала суду № 102346033, 29.12.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

29 грудня 2021 р. Справа № 120/9739/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши питання про закриття провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що рішенням Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2021 по справі №120/3062/20-а стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.04.2020 по 05.10.2020 в розмірі 49442,40 грн.

Однак під час ухвалення постанови та здійснення нарахувань судом не було враховано утримання податку й інших обов`язкових платежів.

13.07.2021 позивачем надіслано відповідачу претензію про відшкодування сплачених податків по виплаті заборгованості по заробітній платі.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не компенсував кошти за сплачений податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13 706,58 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 25.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 28.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

08.11.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, мотиви якого полягали у тому, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому просить закрити провадження у справі, що суд, в свою чергу, розцінює, як клопотання про закриття провадження у справі.

Визначаючись щодо клопотання про закриття провадження у справі, суд керується наступним.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору.

Наявність у суб`єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб`єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов`язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (ч. 3 ст. 19 КАС України).

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільно-процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є з відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин (постанова Верховного суду України від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).

В свою чергу, згідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з ч. 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права і реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитками є грошове вираження майнової шкоди, (з таким висновком погодився Верховний суд України у постанові від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).

За загальними положеннями, наведеними у ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Разом з тим, одночасна наявність трьох елементів складу правопорушення протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками) є обов`язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 по справі № 38/67, від 01.03.2011 по справі № 13/68-10 та абз. 3 п. 2 роз`яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).

Так, предметом спору є стягнення коштів за сплачений податок при виплаті заборгованості по заробітній платі у розмірі 13 706,58 грн.

Враховуючи наведені положення та судову практику, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що спір віднесений до юрисдикції суду з розгляду цивільних справ в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 25, 29-30, 241-243, 293-295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача - задовольнити.

Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до цивільної юрисдикції.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна